Міністерство освіти і науки України
Національний гірничий університет


Дєєва Наталія Едуардівна

УДК 631.602

ОРГАНІЗАЦІЙНО- ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ

Спеціальність 08.08.01- Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища



Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук



Дніпропетровськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

 

Роботу виконано на кафедрі менеджменту і господарського права Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)
 

Науковий керівник:	доктор економічних наук, професор Чернега Оксана Богданівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.І.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, завідувачка кафедрою міжнародної економіки і права (м. Донецьк).
Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, професор Петенко Ірина Валентинівна, Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри маркетингу  (м. Донецьк). кандидат економічних наук, доцент Коренюк Петро Іванович, Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту  (м. Дніпропетровськ).
Провідна установа:	Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економічного регулювання природокористування (м. Одеса).

Захист відбудеться “_9_” квітня 2004 р. об _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ-27, просп. К.Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою:  49027, м. Дніпропетровськ-27, просп. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий “_5_”__березня_2004 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради К 08.080.01, канд.екон. наук, доц.  О.П. Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Накопичення за багато десятиріч структурних деформацій народного господарства призвели до домінування природоємких галузей промисловості. Дослідження вітчизняних і зарубіжних учених дозволяють стверджувати, що промислове виробництво є одним із найважливіших чинників, який впливає на появу екологічних ризиків. На цей час сформувалась тенденція збільшення екологічно шкідливих галузей, питома вага яких у 2002 р. у складі ВВП складає 59% проти 26,5% у 1990 році. Тому проблема управління природокористуванням, в тому числі й екологічними ризиками є важливою як у сучасних умовах, так і в перспективі. Дана проблема набуває особливої актуальності для Донецької області, яка характеризується високим промисловим потенціалом й високим рівнем забруднення навколишнього середовища.

У зв'язку з цим однією з центральних задач економічної науки є теоретичні та прикладні дослідження, які направлені на розробку й вдосконалення концептуальних підходів й механізмів функціонування систем адаптивного управління охороною навколишнього середовища, адекватних сформованим у країні соціально-економічним, науково-технологічним і правовим умовам. Особливої важливості при цьому на даному етапі розвитку національної економіки як з економічних позицій, так і соціальних набуває удосконалення механізму управління екологічними ризиками на промислових підприємствах. Виникає необхідність розвитку екологічного менеджменту й екологічного страхування як інструментів управління екологічними ризиками.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю вдосконалення методологічних підходів у сфері управління екологічними ризиками, що викликано низькою ефективністю природоохоронної діяльності на підприємствах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету за темою “Розвиток теоретичних засад формування господарських рішень в умовах ризику” (1999-2002 рр., номер державної реєстрації 0102U001239). Автором, як виконавцем, досліджувалися питання, пов'язані з методологією оцінки екологічних ризиків і розвитком принципів екологічного менеджменту на промислових підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних положень і розробка методичних основ удосконалення механізму управління екологічними ризиками.

Для досягнення вказаної мети були поставлені та вирішені такі теоретичні, методологічні та практичні задачі: проаналізовані і систематизовані існуючі підходи до визначення економічної суті категорії “екологічний ризик”; удосконалений організаційно-економічний механізм економічної оцінки, прогнозування та управління екологічними ризиками на різних рівнях ієрархії та розробленні методичні рекомендації щодо його впровадження на промислових підприємствах; проведений багатомірний кореляційний аналіз макроекономічних, соціальних, екологічних чинників та рівня екологічного ризику; проведено оцінку впливу промислового виробництва на екологічну ситуацію в Донецькій області і визначено рейтинг промислових підприємств за рівнем екологічного ризику; виконано дослідження основних напрямів природоохоронної політики і програм у сфері навколишнього середовища на промислових підприємствах; здійснено удосконалення методичних засад до створення системи екологічного менеджменту і визначення оцінки ступеня готовності підприємств до її впровадження.

Об'єктом дослідження є система управління екологічними ризиками.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні основи управління екологічними ризиками.

Методи дослідження. У процесі досліджень застосовувалися методи: логічного аналізу і синтезу (для розвитку наукових понять, які стосуються проблем ідентифікації екологічних ризиків і управління екологічними ризиками); дедукції (при інтерполяції результатів дослідження з макроекономічного рівня на мікрорівень); статистичні (при аналізі динаміки статистичних показників, викидів промислових підприємств України і Донецької області); системного підходу (для виявлення джерел екологічних ризиків); експертних оцінок (для визначення екологічних стратегій), графів, економічного аналізу (для визначення впливу домінуючих чинників на рівень екологічного ризику)

Наукові положення, що захищаються у дисертації:

1. Формування організаційно-економічного механізму управління екологічними ризиками передбачає використання системи екологічного менеджменту і екологічного страхування, оцінку рівня та прогнозування екологічного ризику.
2. Організація управління виробничою діяльністю повинна розглядатись приоритетно з позицій екологічного ризику, який являє собою інтегрований показник стану прогнозованої екологічної системи, який перевищує встановлені межі забруднення навколишнього середовища.

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат полягає в теоретичному обґрунтуванні концепції і розробці цілісного організаційно-економічного механізму управління екологічними ризиками. А саме:

уперше:

розроблено понятійний і термінологічний апарат, що використовується в дослідженні екологічних ризиків, а саме: економічна категорія “екологічний ризик”, “управління екологічними ризиками”, які відрізняються методологією визначення впливаючих чинників, визначенням межі виникнення екологічного ризику, а також критерієм оцінки рівня екологічного ризику;

уперше запропоновано класифікацію екологічних ризиків, за такими ознаками як:  джерело виникнення; масштаб впливу; природа екологічного ризику; вплив екологічного стану та характеру діяльності; терміновість впливу; терміновість виникнення; імовірність збитку; вплив на людину;

отримали подальший розвиток:

системний підхід до оцінки і прогнозування екологічних ризиків, який додатково ураховує домінуючі чинники екзо- та ендогенного характеру;  як екзогенні чинники запропоновано використовувати макроекономічні, соціальні показники;

основні задачі і функції екологічного менеджменту на підприємстві, які на відміну від відомих приоритетно спрямовані на урахування прогнозованого ступеня екологічного ризику, що сприяє зниженню негативного впливу промислової діяльності на навколишнє середовище.

вдосконалено:

принципи оцінки екологічних ризиків на основі більш повного урахування природних (питомі викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними, так і пересувними джерелами, питомі викиди забруднених при виробничій діяльності вод і питома вага утворення промислових токсичних відходів в розрахунку на душу населення та ін.) і соціально-економічних чинників (обсяг промислової продукції, собівартість, чисельність населення і очікувана тривалість життя та ін.)

економічну суть і зміст екологічного менеджменту, який в розвиток існуючим підходам, запропоновано розглядати як частину загальновиробничої системи менеджменту і який спрямований на безперервне вдосконалення екологічних характеристик при плануванні, проведенні та контролі виробничої діяльності;

економіко-математичні методи для прогнозування рівня екологічних ризиків на підприємстві, які адаптовано щодо умов інформаційної бази, пов’язаної з екологічними ризиками.

Практичне значення результатів роботи. Розроблений організаційно-економічний механізм управління екологічними ризиками та методичні рекомендації з його впровадження дозволяють мінімізувати економічний збиток на основі оцінки і прогнозування екологічної ситуації, здійснити вибір ефективного інструмента управління екологічними ризиками, що сприяє підвищенню ефективності роботи підприємств і зниженню техногенного навантаження на навколишнє середовище.

Основні положення дисертації впроваджені у Головному управлінні промисловості Донецької обласної державної адміністрації (довідка №1015/1511-18 від 22.05.2003р.) і на промислових підприємствах Донецької області (ВАТ “Донвуглекон” - довідка №01/44 від 25.06.2003р., Донецький металургійний завод - довідка №983 від 06.05.2003р., ВАТ “Донецьккокс” - довідка № 146/02 від 17.04.2003р.).

Теоретичні розробки автора використані в навчальному процесі у Донецькому національному технічному університеті при викладанні дисциплін “Стратегія підприємства”, “Виробничий менеджмент”, “Організація виробництва” (довідка №29-81Б/16 від 26.09.2003р.).

Особистий внесок автора. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки співавторів. Здобувачем одноосібно розроблені концептуальні положення з формування організаційно-економічного механізму управління екологічними ризиками. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати досліджень обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 1999); “Економіка третього тисячоліття” (м. Донецьк, 2000); “Проблеми становлення ринкової економіки: інформаційне і фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур” (м. Севастополь, 2000); “Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі” (м. Донецьк, 2001); “Сучасна концепція маркетингу і її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства” (м. Харків, 2001); “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” (м. Київ, 2002); “Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми і шляхи їх вирішення” (м. Тернопіль, 2002); “Розвиток соціально-економічних відносин і соціально-економічні наслідки ринкових перетворень в постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2003).

Публікації. Найбільш важливі теоретичні та практичні результати досліджень опубліковані у 17 публікаціях, з яких 9 у спеціалізованих наукових фахових виданнях, 4 - в збірниках наукових праць, 5 – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 6,6 д.а., з котрих автору належить 6,4 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 158 найменувань і додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи 192 сторінки тексту, з них 17 таблиць, 12 рисунків, 2 додатки на 38 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Методологічні і теоретичні основи управління екологічними ризиками. Для визначення суті екологічного ризику проведено аналіз теоретико-методичних підходів до розкриття економічної суті категорій “ризик”, “екологічний ризик”. Аналіз формулювань поняття “ризик” дозволив систематизувати існуючі підходи і сформулювати визначення ризику як імовірність настання небажаної випадкової події; втрати, пов'язані з настанням небажаної випадкової події; небезпека помилкового рішення і втрат; діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності; стимул для отримання додаткового прибутку.

Проведений аналіз класифікації ризиків дозволив виявити причини, що обумовлюють її динамічність, відсутність єдиної думки відносно систематизації ризиків. Серед класифікаційних ознак, за якими проведено систематизацію є: джерело виникнення; масштаб впливу; природа екологічного ризику; вплив екологічного стану та характеру діяльності; терміновість впливу; терміновість виникнення; імовірність збитку; вплив на людину. Класифікація дозволяє стратегічно визначити ефективні напрями зниження екологічного ризику.

Аналіз кризових ситуацій, що склалися в екологічній сфері, частота таких ситуацій і їх тягар дають підставу акцентувати увагу на виділенні екологічних ризиків із загальної системи ризиків. Теорію екологічного ризику потрібно розглядати як стрижень концепції екологічної безпеки.

У визначенні й оцінці екологічних ризиків потрібно виділити ряд особливостей: цей вид ризиків пов'язаний з іншими ризиками; знання, ті, що є на цей час, є недостатніми, для визначення рівня небезпеки; динамічність нормативно-законодавчої бази; розвиток технологій, які призначені для розв'язання екологічних проблем; збільшення активності громадськості щодо захисту навколишнього середовища.

Запропоновано уточнене визначення економічної категорії “екологічний ризик”, який являє собою комплексну характеристику стану прогнозованої екологічної системи, що, визначається імовірністю випадків, які перевищують встановлені межі забруднень навколишнього середовища.

Під управлінням екологічними ризиками потрібно розуміти методи, що дозволяють виявляти рівень невизначеності, прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходи щодо запобігання або зменшення негативних наслідків їх реалізації з урахуванням соціально-економічних, екологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Методологію управління ризиками доповнено прогнозуванням екологічних ризиків. Методологія передбачає виявлення основних джерел і чинників екологічної небезпеки (оцінка ризику); дослідження закономірностей, принципів і основних напрямів подальшого розвитку (прогнозування ризику); визначення найбільш ефективних шляхів скорочення екологічної напруженості. Оцінка ризику передбачає виконання ряду етапів. Першим з них є ідентифікація небезпек, результат якої - перелік небажаних подій, що призводять до аварії. Другий етап - це оцінка імовірності настання аварійної ситуації. На цьому етапі використовуються статистичні дані з аварійності та надійності технологічної системи, застосовуються логічні методи аналізу так званих "дерев подій" і "дерев відмов", а також експертна оцінка думки фахівців у даній сфері. На заключному етапі аналізу ризику проводять оцінку впливів наслідків аварії на людей, майно і навколишнє середовище.

Оцінка ризику може бути диференційною і комплексною. Диференційну оцінку пропонується проводити за допомогою одиничних, або часткових показників, які дають характеристику тільки однієї із властивостей безпеки. У той час як комплексну оцінку можна проводити з використанням, відповідно, комплексу показників, що відображають властивості декількох рис безпеки як середовища мешкання людини, так і обладнання або технологічного процесу. При проведенні комплексного аналізу імовірнісних втрат, визначенні оцінки ризику важливо не тільки встановити всі джерела ризику, але і виявити, які джерела домінують. При цьому доцільно класифікувати всі можливі втрати за ознакою впливу на діяльність фірми на ті, що визначають і побічні (непрямі). До визначальних втрат можуть бути віднесені такі втрати, які при своєму виникненні безпосередньо впливають на діяльність підприємства, а до побічних ті, вплив яких на фірму здійснюється опосередковано.

Найбільш об'єктивною оцінкою рівня екологічної безпеки, що об'єднує різні її аспекти (технічний, економічний, екологічний і соціальний), є оцінка сумарного ризику, під яким розуміється виникнення і розвиток несприятливих природно-техногенних процесів, що супроводжуються, як правило, істотними екологічними наслідками. У роботі виділені якісний і кількісний види аналізу ризику, причому результати якісного аналізу служать базовою інформацією для здійснення кількісного аналізу, на основі якого проводиться оцінка ризику і здійснюється його прогнозування. У дослідженні проведено аналіз чинників, які зумовлюють можливість прогнозування екологічних ризиків.

В основі концепції управління екологічним ризиком покладено такі принципові положення: повністю виключити екологічний ризик неможливо, завжди зберігається імовірність його виникнення; ризику можна запобігти, знизити або прийняти; управління ризиком, досягнення його результативності передбачає застосування різних за формою, дієвістю законодавчо-правових, організаційно-економічних, техніко-технологічних методів; незалежно від форм вияву екологічного ризику найбільш ефективним є здійснення системних, охоплюючих усі рівні можливих виявів, заходів. Зниження ступеня ризику може відбуватися або зовнішніми, або внутрішніми методами, пов'язаними із зменшенням несприятливого впливу тих або інших чинників на виробництво (превентивні заходи). Екологічний менеджмент відноситься до внутрішніх, а екологічне страхування як до внутрішніх, так і до зовнішніх методів зниження ступеня екологічного ризику. Задачею екологічного менеджменту є запобігання негативному впливу виробництва на навколишнє середовище, а екологічне страхування дозволяє здійснити передачу, перекладення ризику. Це обумовлює можливість їх використання як підсистем управління екологічними ризиками.

Узагальнюючи різні підходи щодо екологічного менеджменту, а також ураховуючи сучасні переконання, можна дати таке визначення: екологічний менеджмент - частина загальновиробничої системи менеджменту, яка направлена на безперервне вдосконалення екологічних характеристик і реалізує цілі охорони навколишнього середовища при плануванні, проведенні й контролі виробничих дій для забезпечення зниження негативного впливу на навколишнє середовище і з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається. Екологічний менеджмент запропоновано розглядати складовою частиною цілісної системи менеджменту підприємства, у зв'язку з цим він повинен виконувати функції планування, організації, мотивації, моніторингу і контролю.

>У роботі конкретизовано задачі і переваги екологічного менеджменту. До задач, що пов'язані із екологічними ризиками додатково відносяться: оцінка впливу виробничих процесів на навколишнє середовище; розробка власної екологічної політики; перевірка стану навколишнього середовища в районі розташування підприємства з метою виявлення слабких місць; навчання персоналу питанням навколишнього середовища.

Основною проблемою для практичного застосування екологічного ризику у сфері страхування є початкова різноспрямованість інтересів: з одного боку, виробників із максимізації прибутку, з іншого - суспільного інтересу щодо збереження сприятливого навколишнього середовища. У роботі розглянута можливість упровадження нових специфічних видів страхування екологічних ризиків, наприклад особисте змішане страхування життя на дожиття в зоні з певним рівнем і якістю забруднення до деякої кількості років або на випадок смерті внаслідок тривалого впливу забрудненого навколишнього середовища.

Розділ 2. аналіз впливу екологічного ризику на соціальні, економічні та екологічні показники. Проведений багатомірний факторний аналіз основних макроекономічних, соціальних і екологічних показників на рівні держави (макрорівень), галузі (мезорівень), підприємства (мікрорівень) виявив тенденції розвитку макроекономічних показників за умовами збільшення промислового виробництва і наслідків техногенного навантаження.

Для оцінки міри зв'язку між показниками застосовувалися коефіцієнти рангової кореляції Пірсона, Спірмена і Кендалла. Основними впливовими чинниками були обрані дані про загальний обсяг промислової продукції, що випускається, а також питомі викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними, так і пересувними джерелами; питомі викиди забруднених при виробничій діяльності вод і питома вага утворення промислових токсичних відходів із розрахунку на душу населення; показник залпових аварійних забруднень водних ресурсів, атмосферного повітря і земельних ресурсів; чисельність населення і очікувана тривалість життя. Результатом дослідження є встановлення характеру зв'язку між показниками на макро-, мікрорівні і чинниками, що обумовлюють екологічний ризик: знос основних фондів напряму пов'язаний з обсягом продукції, що виробляється; спостерігається кореляція між зносом і викидами в атмосферу і залповими викидами; негативний взаємозв'язок спостерігається між очікуваною тривалістю життя і обсягами скинених відпрацьованих вод, тривалістю життя і промисловими токсичними відходами; негативний зв'язок між обсягом промислової продукції та чисельністю населення.

У роботі проведено аналіз екологічних проблем і виявлені джерела екологічної напруженості в Україні і Донецькій області. Дані по середніх викидах одного підприємства в Україні і Донецькій області залежно від видів діяльності представлені в табл. 1. На основі проведеного аналізу виділені чинники, що впливають негативним чином на екологічну ситуацію в Україні й Донецькій області. Для аналізу існуючого положення на підприємствах було проведено анкетування господарюючих суб'єктів різних форм організації і власності в різних сферах економіки Донецької області. Були вибрані коксохімічне (6,7%), металургійне виробництво (13,3%), енергетика (6,7%), видобуток і переробка корисних копалин (46,7%), машинобудування (6,7%), сільське господарство (10%) і виробництво продуктів споживання (10%). Установлена залежність забруднення атмосферного повітря від промислового виробництва у Донецькій області (рис.1).

Методологія аналізу управління екологічними ризиками включала: аналіз політики і програми у сфері охорони навколишнього середовища; розгляд природоохоронних заходів щодо ключових напрямів; визначення фінансових наслідків охорони навколишнього середовища; оцінку поточних і майбутніх витрат на природоохоронну діяльність; аналіз випадків судових розглядів; виявлення джерел екологічних ризиків на підприємстві і визначення інструментів, що застосовуються для їх мінімізації; визначення типу еколого - економічної стратегії підприємств; розробку механізму управління екологічними ризиками.

Таблиця 1