Давиденко Л.І., Коніщева Н.Й.
Матеріали доповідей ІІІ науково-практичної конференції
"Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною
економікою". - Бердянськ: АУІТ "АРІУ", 2007.

Шляхи удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму

Сфера туризму в Україні є невід’ємною складовою світового туристичного бізнесу. Державою проголошено туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки і культури, визначено основні цілі державного регулювання та пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму.

В Україні туризм має потужний потенціал. Але його економічна віддача поки що незначна. Розвиток сфери туризму гальмується недосконалістю нормативно-правової бази, а також методичної, організаційної, юридичної та інформаційної підтримки суб’єктів підприємництва в сфері туризму та курортів; недостатньою ефективністю механізмів державного регулювання та управління підприємствами у сфері туризму і курортів; незначними обсягами інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туристичної інфраструктури; неефективністю використання рекреаційних ресурсів.

Незважаючи на значну теоретико-методологічну базу досліджень проблем використання туристсько-рекреаційних ресурсів вітчизняними і зарубіжними вченими, питання щодо шляхів удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму досліджено недостатньо [1–4]. Тому метою цього наукового дослідження визначено розробку шляхів удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму.

Проаналізувавши результати досліджень різних авторів щодо визначення сутності поняття „державне регулювання”, а також враховуючи цілі державного регулювання в сфері туризму згідно з Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18.11.2003 р. № 1282–IV, авторами статті сформульовано визначення державного регулювання сфери туризму як цілеспрямованого впливу з боку державних органів, яким делеговано відповідні повноваження щодо створення туристичної інфраструктури та підтримки туристсько-рекреаційного середовища, охорони рекреаційних ресурсів і заповідних територій, організації відпочинку та вільного часу населення країни, формування регіональної політики з організації туристичних потоків, підготовки кадрів для рекреаційно-туристичних комплексів.

Процес державного регулювання сфери туризму потребує здійснення комплексу організаційних, економічних, фінансових, управлінських та інших заходів як складових ефективної реалізації державної політики. Враховуючи зазначене, державне регулювання сфери туризму можна розглядати через дію основних механізмів регулювання на всіх рівнях управління, до переліку яких авторами віднесено: регламентуючий, організаційний, контролюючий, коригуючий, соціальний, стимулюючий.

Дослідження механізмів державного регулювання сфери туризму свідчать, що основою державного регулювання є організаційний механізм. Тому він потребує найбільшого удосконалення. До основних засобів реалізації організаційного механізму відносяться:

- розмежування повноважень центрального та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму;
- створення структурних підрозділів з питань туризму і курортів на всіх рівнях управління та координаційних консультативно-дорадчих органів;
- удосконалення взаємовідносин органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарчої діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг;
- створення туристсько-інформаційних центрів; удосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки з розвитку туризму [5–10].

Авторами статті розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання сфери туризму на загальнодержавному та регіональному рівнях, а також запропоновано шляхи удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму (рис. 1).

Рис. 1. Шляхи удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму

Реалізація зазначених шляхів дозволить підвищити ефективність державного регулювання сфери туризму, проводити активну регіональну політику у сфері туризму, забезпечити дійову координацію заходів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. Це сприятиме збільшенню туристичних потоків на регіональному ринку туристичних послуг, організації нових робочих місць, збільшенню надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Запровадження цих механізмів буде стимулювати туристичну діяльність, підсилювати взаємозв’язок туризму з іншими сферами соціального, економічного і культурного розвитку. Це буде сприяти підвищенню міжнародного авторитету України як туристичної держави на світовому ринку туристичних послуг, поповненню державного та місцевих бюджетів на основі інтенсивних соціально-економічних зрушень у суспільстві в результаті створення сучасної туристської індустрії.

Література

1. Конищева Н.И., Давиденко Л.И. Развитие системы управления сферой туризма и курортов в Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 79–92.
2. Близнюк А.М., Конищева Н.И. Пути повышения туристско-рекреационного имиджа Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 8–19.
3. Конищева Н.И., Кузьменко А.В. Стратегия устойчивого развития туризма в Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 20–32.
4. Давиденко Л.І. Підвищення кваліфікації кадрів у сфері державного управління туризмом // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. – К.: Нац. академія державного управління при Президентові України, 2005. – С. 73–81.
5. Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Пропозиції щодо розмежування повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації: Зб. наук. пр. – Вип. 2 (52). – Львів: Ін–т регіональних досліджень НАН України, 2005. – С. 146–159.
6. Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Координація дій на обласному рівні місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері туризму та суб’єктів підприємництва // Вісник ДІТБ. – 2005. – № 9. – С. 8–15.
7. Коніщева Н.Й. Удосконалення системи державного регулювання та управління розвитком туризму в Донецькій області // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 30–37.
8. Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Розмежування повноважень центрального та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 87–93.
9. Коніщева Н.Й. Вдосконалення взаємовідносин органів місцевого самоврядування та субєктів господарювання в сфері туризму України // Удосконалення механізму державного управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності: Зб. наук. пр. – Сер. Державне. управління. – Т. VIII. – Вип. 81. – Донецьк: Донецький держ. ун–т управління, 2007. – С. 216–227.
10. Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Механізми державного регулювання сфери туризму: сутність та шляхи удосконалення // Вісник ДІТБ. – 2007. – № 11. – С. 76–84.