Якісна професійно-практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є складовою навчального плану та необхідною передумовою працевлаштування випускників і спрямовується на їх захист від безробіття [1, с. 91]. Висока конкуренція на ринку праці змушує вищі навчальні заклади розробляти нові механізми співпраці з галузевими підприємствами задля підвищення ефективності навчання. Знання є необхідним, але недостатнім результатом навчання на сучасному етапі розвитку суспільства, оскільки не забезпечує готовність студента до самостійної діяльності. Уміння – це здатність оперувати знаннями при вирішенні професійних завдань. У зв’язку з цим метою освітніх закладів є не стільки підготовка кадрів з ґрунтовними знаннями, скільки глибоко мотивованих спеціалістів з розвиненими професійними навичками, готових до виконання відповідних до фаху розумових чи фізичних дій, творчих особистостей, здатних аналізувати соціально-економічні зміни в суспільстві та розробляти перспективні програми розвитку як окремо взятого підприємства так і галузі чи держави.
Практична підготовка завжди була невід’ємною частиною навчального процесу у закладах туристичного профілю, її значення підсилюється специфікою таких дисциплін як „Активний туризм”, „Технологія туристичної діяльності”, „Технологія готельної справи”, „Організація екскурсійних послуг”, „Організація транспортних послуг”, які мають чітко окреслений прикладний характер, і опанування яких формується на основі предметно-практичної діяльності. Практика майбутніх менеджерів з туризму забезпечує розширення сфери пізнання студентів завдяки спостереженню за здійсненням операцій працівником підприємства, його активність, діяльність, у процесі якої на основі знань розвиваються фахові вміння та навички, відбувається професійне становлення майбутнього спеціаліста.
Пошуком шляхів організації якісної практичної підготовки спеціалістів туристичної галузі займаються вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема В.К. Федорченко наголошує, що практичне навчання студентів у реальному середовищі індустрії гостинності шляхом оволодіння професійно значущими знаннями, формування умінь і навичок – це основний напрям удосконалення професійної майстерності. Навчальна і виробнича практика дає змогу ознайомити студентів з роботою підприємств та установ, з її організацією, управлінням, плануванням. Завдяки цьому практиканти одержують інформацію про зміст та особливості майбутньої професійної діяльності, вивчають регіональні особливості туризму [2].
Аналізуючи роль практики у процесі підготовки фахівця, Л.І. Поважна вказує на її значення у розвитку навичок організаторської, управлінської діяльності, у прийнятті професійних рішень з урахуванням їх соціально-економічних та психологічних наслідків та застосуванні прогресивного досвіду у майбутній діяльності [3, с. 128]. На сьогодні в педагогіці України частково розроблені теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму, проаналізовано систему підготовки кадрів окремих зарубіжних країн, досліджуються педагогічні умови організації навчальної практики майбутніх менеджерів туристичної сфери та процес формування їх професійної готовності засобами навчально-виробничої практики. Однак, при порівнянні багатогранності досліджень даного питання в педагогічній, медичній та економічній освіті України відзначається обмеженість спектру її вивчення в педагогіці туризму. Натомість окремі навчальні заклади індустріальних країн світу демонструють різноманітність підходів до організації виробничої практики, що забезпечує можливість вивчення й запозичення їхнього досвіду вітчизняними науковцями і практиками. Актуальність цієї проблеми та неповнота її висвітлення зумовили тематику даної статті, метою якої є аналіз організації умов якісної практичної підготовки студентів туристичного профілю в Україні та за кордоном.
Насамперед проаналізуємо навчальний план Західноукраїнського економіко-правничого університету з напряму підготовки 0504 „Туризм” за спеціальністю 6.05040 освітньо-кваліфікаційного рівня – „бакалавр з туризму”, згідно з яким практична підготовка здійснюється упродовж усіх років навчання в процесі навчальної (технологічної) практики тривалістю 162 години в 2 семестрі, навчальної (комп’ютерної) – 54 години в 3 семестрі, виробничих (технологічних) – по 216 годин кожна в 4 і 6 семестрах та виробничої (організаційно-технологічної) – 108 годин в 8 семестрі. Вище наведені види практики відображають послідовні етапи професійної підготовки, при цьому кожний наступний ступінь є логічним продовженням попереднього. Для проведення навчальної практики освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра передбачено створення таких лабораторій на базі вищого навчального закладу як:
Ці засоби забезпечують умови для проведення навчальної практики, подальшого закріплення теоретичних знань та ознайомлення студентів зі специфікою майбутньої спеціальності, формування первинних професійних умінь і навичок із загально-професійних і спеціальних дисциплін, проте для розширення компетентності студентів за рахунок опанування ними технологічних операцій основного, обслуговуючого і допоміжного технологічних процесів та організації туристичної діяльності, їхньої адаптації до умов виробництва необхідна продуктивна практика на підприємствах.
У зв’язку зі зміною галузі підготовки, формуванням нових галузевих стандартів і якісною навчальною базою, програму підготовки бакалаврів з туризму у ЗУЕПУ переглянуто і зменшено кількість годин виробничої практики. Навчальним планом підготовки бакалаврів з туризму за спеціальністю 6.020107 „Туризм” передбачено такі форми практичної підготовки як навчальна (комп’ютерна) практика в кількості 60 годин у 3 семестрі, виробнича – 90 годин у 6 семестрі та передвипускна – 90 годин у 8 семестрі. Істотне скорочення обсягу практичної підготовки підсилює її значення у навчальному процесі та вимагає налагодження ефективного співробітництва освітян і практиків задля повноцінного включення студентів у виробничі відносини певного сегменту туристичної галузі та всебічного використання його потенціалу.
Освітній заклад й надалі виступає єдиним ініціатором організації виробничої практики, визначає сферу зайнятості студентів, координує їх діяльність на виробництві та оцінює набуті практикантами вміння після її закінчення. Проте, як засвідчує досвід, навіть при налагодженій системі співпраці між підприємством та університетом все здебільшого зводиться тільки до закріплення студентів на виробництві чи вивчення ними моделей досвіду окремо взятого відділу. Частково це відтворює традиційний підхід до організації і проведення практики – дотримання кількості відведених годин, а не якісне осмислення вивченого матеріалу і його апробацію в реальних умовах, на базі туристичних бюро. Такий спосіб організації практичної підготовки не закладає основи професійної майстерності майбутнього спеціаліста і вимагає докорінної зміни сталих прийомів її проведення. З метою запобігання відтворення негативних проявів усталених методів вважаємо за доцільне вказати на типові недоліки в її організації на сучасному етапі:
- декларативний характер договорів вищих навчальних закладів з туристичними організаціями;
- закріплення студентів за певними службами туристичного підприємства та опанування ними технології діяльності окремо взятого відділу, а не вивчення досвіду роботи в цілому;
- низький рівень набутого студентами досвіду, який ґрунтується на виконанні простих завдань та практичній відсутності намірів працівників галузі структурувати обсяг виконання студентами операцій;
- низький кваліфікаційний рівень задіяного персоналу підприємства для організації якісної практики та відсутність мотивації, перспективи кар’єрного росту для керівника практики з боку навчального закладу.
Проблемним залишається питання організації практики за індивідуальним планом через відсутність можливості координації дій студентів та керівника, виявлення міри задоволення студента своїм вибором і оцінки професійної майстерності практиканта у процесі його діяльності. Своєрідне вирішення проблеми організації якісної практичної підготовки демонструють вищі навчальні заклади з туризму США, зокрема Арізонський державний університет (Arizona State University). Навчальною програмою підготовки спеціалістів рекреаційного, паркового менеджменту та туризму передбачено такі різновиди практики як „Досвід професійного лідерства” (Professional Leadership Experience) в обсязі 200 годин, успішне завершення якої при виконанні різного виду робіт забезпечує допуск до переддипломної практики (Senior Internship) в останньому семестрі тривалістю 12-14 тижнів. Переддипломна практика відіграє особливу роль у навчальному процесі, вона виступає кульмінаційним елементом академічної підготовки студентів і проводиться з метою вдосконалення й узагальнення їхніх умінь та навичок на базі туристичних підприємств. При ВНЗ створено агенцію (Senior Internship Agency), яка на платній основі здійснює підбір об’єктів практики для кожного студента індивідуально відповідно до його запитів, диференційовано планує її, виступає посередником при підписанні договору між студентом і туристичними організаціями, чітко обумовлює термін, вид і обсяг робіт, призначає керівника. Працівники агенції координують дії практикантів на початковому етапі стажування та забезпечують поточний контроль їхньої діяльності на виробництві, а підсумковий контроль проводять спільно з наставниками від підприємств [4].
Національною доктриною розвитку освіти України передбачено інтеграцію освіти, науки і виробництва як передумову забезпечення якісної освіти в нашій країні. Теоретичну основу формування змісту туристичної освіти складає системний підхід, який ґрунтується на теорії систем, описаній у менеджменті в кінці 50-х років минулого століття як сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів на принципах самоорганізації, синергії і розвитку з метою досягнення певних цілей. Освітньо-професійна підготовка кадрів для туристичної галузі – це соціальне замовлення, сформоване на основі спільності інтересів як державних, навчальних, громадських організацій так і широкого кола галузевих підприємств. При цьому вище вказані заклади виступають елементами однієї системи – системи підготовки кадрів, яка впливає на формування змісту освіти на основі аналізу діяльності професійних організацій та вимог з боку держави та громадськості. Ефективність її функціонування залежить від єдності зусиль цих складових, їх інтеграції та обміну інформацією між ними, що в кінцевому результаті приведе до ліквідації розбіжностей між реальною підготовленістю випускника та вимогами суспільства до рівня його професійної підготовки. Однією з передумов відповідності кваліфікації фахівців туристичного бізнесу суспільним потребам є організація якісної практичної підготовки вищими навчальними закладами при підтримці місцевих органів влади, спеціалістів туристичної сфери та громадських, спортивних і екологічних організацій.
Київський навчально-науково-виробничий комплекс „Туризм, готельне господарство, економіка і право” є яскравим прикладом реалізації національної доктрини, його створено на основі об’єднання Київського університету туризму, економіки і права, Київського технікуму готельного господарства, Економіко-юридичного училища, готельних комплексів „Братислава-Десна”, „Дніпро”, „Русь”, „Пролісок”, державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”, Бориспільської митниці, Української нотаріальної палати, управління юстиції м. Києва та інших організацій. Єдність дій цих навчальних закладів і підприємств підпорядкована єдиній меті – підготовці кваліфікованих спеціалістів для туристичної галузі у відповідності до вимог українських освітніх стандартів, міжнародних освітніх стандартів, стандартів індустрії туризму. Виробничі об’єкти служать могутньою базою для практики, яка охоплює всі ланки професійної діяльності, сприяє розвитку технічних, професійних і комунікативних навичок студентів. За таких умов відбувається цілісне усвідомлення студентом змісту його майбутньої діяльності, яке формується на основі власних практичних дій під керівництвом не лише знаючих викладачів, а й досвідчених професіоналів. Суттєвою перевагою такого виду практичного навчання є проведення консультацій, обміну думками між усіма учасниками навчально-науково-виробничого комплексу з питань виховання справжнього професіонала. Однак цей досвід не набув масового характеру в регіонах.
Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман, досліджуючи роль бізнесу, наголошував на його відповідальності перед суспільством за використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів держави, які забезпечують його конкурентноздатність. З огляду на це, туристичні організації повинні активно долучатися до проектування методологічних і практичних складових навчального процесу, виходячи з перспектив розвитку туризму в країні та регіоні, умов підприємства, його потенціалу. Певний досвід такої співпраці відомий у світовій практиці. Адміністрація тематичного парку США „Світ Діснея” розробила програми практики для студентів туристичних ввищих навчальних закладів на цілий рік залежно від форми навчання на базі своїх курортів у штатах Каліфорнія та Флорида (Disney College Program) [5]. Дана програма передбачає ознайомлення її учасників з організаційною структурою парку, спектром професій та методами роботи, вивчення системи атракції, технологій, проведення семінарів, конференцій за участю керівників парку, підготовку практикантами індивідуальних проектів за сприяння головних менеджерів, самостійну діяльність. Створено всі умови для контролю за діяльністю практикантів представниками ВНЗ та організовано спеціальні презентації цієї програми у вищих навчальних закладах США.
Ґрунтовні дослідження проблем туризму зарубіжними вченими привели до появи різноманітних підходів до моделювання якісної практичної підготовки студентів. Вважаємо за доцільне розглянути досвід організації виробничої практики провідним освітнім закладом з туризму Австралії. Школа туризму Квінслендського університету розробила програму розвитку індустріального партнерства, основною метою якої є органічний зв’язок науки з практикою, цілісність професійної підготовки, послідовність формування у студентів системи умінь і навичок, набуття студентами професійного досвіду на різних стадіях виробництва туристичного продукту, включаючи організацію практики на рівні вищих ланок управління підприємствами [6]. Залучення до співпраці головних менеджерів відіграло особливу роль, воно спонукало працівників компаній переглянути своє ставлення до наставництва.
Реалізація проекту проводилася в три етапи. Завданням першого етапу було сформувати групу компетентних спеціалістів з числа науковців і практиків, другого – залучити виробничників до розробки теоретичного курсу професійного спрямування для студентів-випускників і третього – зреалізувати нові підходи до організації якісної практичної підготовки студентів на виробництві. Створення компетентної команди професіоналів розпочалося із введення у штат навчального закладу осіб, відповідальних за розвиток зв’язків з галузевими підприємствами. На ці посади було призначено двох науковців з великим виробничим досвідом, до функціональних обов’язків яких входило укладання договорів з підприємствами та забезпечення умов організації високо результативної практики і формування якостей, передбачених освітньо-кваліфікаційними характеристиками фахівця туристичного профілю.
Наступний етап передбачав розробку нового предметного курсу професійного спрямування для студентів-випускників, головним завданням якого було мінімізувати розбіжності між теоретичною і практичною підготовкою за рахунок залучення виробничників до навчального процесу, організації зустрічей з представниками широкого спектру галузевих підприємств, дискусій з проблем та перспектив розвитку туризму. Цей курс включав аналіз широкого кола питань, пов’язаних з туристичним ринком і професіями сфери гостинності, її менеджментом, сприяв розвитку особистісних якостей студента та формував їхню психологічну готовність до співбесіди з майбутнім роботодавцем, складання резюме, тобто до початку самостійної діяльності.
Заключним етапом цього проекту було створення в межах вище описаного професійного курсу інноваційної програми практики під назвою „Програма тіньового управління” (Executive Shadow Program), яка стала визначальним елементом індустріального партнерства даного навчального закладу і сприяла розширенню його спектру роботи з талановитими студентами. Розрахована на кращих студентів, вона забезпечила їм можливість застосувати свої знання на якісно новій основі – у ролі головних менеджерів та набути навички управління туристичним підприємством. Такий вид практики проводився безпосередньо під керівництвом представників вищих ланок управління в обсязі 60-80 годин. Відбір учасників здійснювався на конкурсній основі, яка передбачала аналіз рейтингу успішності студента, його заяви, результатів співбесіди.
Істотними перевагами цього проекту, з одного боку, була можливість представити виробничникам кращих студентів як своїх майбутніх спеціалістів, а з другого, – забезпечити працевлаштування цих студентів, їх кар’єрний ріст в процесі самостійної професійної діяльності. Додатково „Програма тіньового управління” зміцнила зв’язки університету з галузевими організаціями й показала, що високий рівень кваліфікації досягається при єдності дій вищого навчального закладу і туристичних підприємств.
Виховання добре інформованих і глибоко мотивованих у своїх діях спеціалістів, яким притаманне критичне мислення, вміння аналізувати суспільні та професійні проблеми, здійснювати пошук способів розв’язання цих проблем, відповідати за наслідки своєї професійної діяльності стало спільним завданням партнерів даного проекту.
Аналіз досвіду вищих навчальних закладів України та зарубіжних країн з проблем якісної організації практики засвідчує, що вона забезпечується високим рівнем соціального партнерства, злагодженістю дій навчальних закладів та туристичних організацій, цілеспрямованістю державної політики, чіткістю окреслених завдань, наявністю навчальних і виробничих баз та майстерністю наставників. За таких умов можливе створення освітніх структур, орієнтованих на використання ринкових економічних механізмів, на зразок агенцій, бізнес-центрів, які розроблятимуть інноваційні технології практичної підготовки студентів туристичних ВНЗ.
Аннотация.В статье рассматривается проблема организации качественной практической подготовки студентов высших учебных учреждений по туризму и пути ее усовершенствования.
Ключевые слова: туристическое образование, практическая подготовка, партнерские связи.
Annotation.The process of quality tourism students’ practical training organization and it’s upgrading through partnership approach are considered in this article.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
Анотація. У статті розглядається проблема організації якісної практичної підготовки студентів туристичних ВНЗ та шляхи її покращення.