Чернява А.Л.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.74-81.

Основні елементи підготовки фахівців в області організації сільського зеленого туризму в Україні

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Сільський зелений туризм в Україні почав інтенсивно розвиватися в середині 90-х років ХХ ст. за цей час сільський туризм як туристичний продукт ще не виділено, не позначений його імідж. Велика частина населення України не знає про сільський туризм і можливості цього виду відпочинку, або має недостатню та суперечливу інформацію. Також в організації самого виду сільського зеленого туризму існує ряд проблем, таких як:

- правове поле сільського туризму ще не досить виділено, так як в законодавстві не сформовані самі поняття «сільський зелений туризм»;
- більшість садиб працюють «в тіні»;
- повна статистика не проводиться;
- сільський зелений туризм розвивається тільки в окремих регіонах, таких як в Криму та Карпатах;
- розвиток сільського зеленого туризму стимулюється в меншій мірі державою і особливо органами місцевої влади, в основному залежать від недержавних організацій і допомоги іноземних організацій і фондів (програми, гранти тощо);
- фінансові проблеми, недостатній інтерес з боку професійних туроператорів;
- відсутність організаційних, психологічних та інших навичок сільського населення які приймають туристів.
- проблеми соціальних передумов - відповідна освіта сільських жителів, культура і манера поведінки організації прийому та проживання туристів.

Більшою мірою сільський зелений туризм в Україні страждає від браку і недостатньо кваліфікованих фахівців у цій галузі туризму. Особливо це торкається самих господарів садиб, які тільки починають займатися цим видом бізнесу. Для селян досить складно отримати необхідну інформацію або знайти кваліфікованого фахівця в цій галузі підприємництва, особливо якщо вони проживають у мало розвиненому сільському туристичному районі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підготовки фахівців та методичні рекомендації для господарів садиб розглянуті в працях В. Васильєва, П. Горишевского, Ю. Зінько [1, с. 70]. У працях Б. Л. Фіногеева і Н. Н. Гордецької наводяться пропозиції щодо саморозвитку і самоосвіти сільських жителів (господарів сільських будинків) у сфері сільського зеленого туризму [2, с. 92]. М. В. Рутинский і Ю. В. Зінько у своєму посібнику «Сільський туризм» розглядають організацію сільського зеленого туризму, особливості планування та методи аналізу управління сільського зеленого туризму в Україні [3, с. 270].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття. В даний час, тільки в деяких навчальних закладах приділяється увага навчанню спеціалістів (менеджерів туризму) в галузі сільського зеленого туризму. Проте найбільший ефект отримає освіта на локальному рівні - рівні конкретних районів і для конкретних господарів садиб, тобто організація надання консультаційних та освітніх послуг у цій галузі туризму. Кваліфікованих фахівців цього виду туризму дуже мало і практично немає відповідної методичної літератури з організації цього виду туризму з повним переліком заходів (планування, контроль, ціноутворення, маркетинг і менеджмент) які повинні використовувати господарі сільських садиб. Роль і значення сільського зеленого туризму як структурообразующего елемента ринкової економіки недооцінюється, тому необхідно вивчення і застосування досвіду діяльності якісно нових формувань.

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є:

- розробка, основні елементи та пропозиції щодо підготовки фахівців по сільському зеленому туризму (на прикладі розробленої програми (спецкурс), для школярів 10-11 класів і початківців у цій сфері бізнесу господарів сільських будинків);
- перерахування основних факторів, які необхідні для організації бізнесу у сфері сільського зеленого туризму;
- розробка та надання методів поширення знань та інформації про сільському зеленому туризмі;
- надання організаційних заходів по поліпшенню і розширенню інформації про сільський зелений туризм в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. В цей час почала формуватися мережа формальної освіти у вищих навчальних закладах з дисципліною «сільський зелений туризм» готує менеджерів сільського туризму, в обов'язки яких входить організація і управління процесом розвитку сільського зеленого туризму в регіоні. Однак у селах такої освіти немає, і власники садиб стикаються з проблемами і питаннями розвитку цього виду бізнесу на практиці. Як вихід з такої ситуації можна запропонувати впровадження в шкільну освіту (так як школи на відміну від вищих навчальних закладів є практичні у всіх селах) у вигляді спецкурсу програму навчання по сільському зеленому туризму. Цей спецкурс можуть відвідувати також і самі господарі садиб. Курс вивчення дисципліни включає лекційні і практичні заняття та самостійну роботу. Це різноманітність навчальних занять необхідно для досягнення поставлених завдань.

На лекційних заняттях дається теоретичний матеріал курсу, демонструє иллюстрационные матеріали. На практичних заняттях учні набувають навички і вміння з тематики курсу, вчаться творчо використовувати набуті знання для проведення сімейного бізнесу. Вся робота курсу спрямована на підготовку учнів до самостійної діяльності після закінчення школи. Тематичний план вивчення матеріали курсу включає в себе:

Тема 1: Вступ до історії сільського туризму:

- історія виникнення та розвитку сільського туризму в Європі;
- особливості розвитку сільського зеленого туризму в Україні;
- особливості розвитку сільського зеленого туризму в Криму.
Практичне заняття - розробка карти-схеми розвитку сільського туризму в регіоні», робота в групах.

Тема 2: Стандарти якості у сфері сільського зеленого туризму:

- термінологія в сільському туризму;
- передумови для відкриття бізнесу в сфері сільського туризму;
- стандарти оснащення житла;
- оформлення садиби і літніх будиночків;
- оформлення садиби для різних цільових груп;
- правила утримання садиби і приміщень.
Практичне заняття - підготовка ескізів по оформленню своєї садиби, індивідуальна робота.

Тема 3: Культура ділового спілкування:

- культура ділового спілкування;
Практичне заняття - рольова гра.

Тема 4: Екологія і сільський туризм:

- екологічне житло;
Практичне заняття - розробка екологічного паспорта сільської садиби, колективне завдання.

Тема 5: Організація дозвілля відпочиваючих:

- можливості організації дозвілля на селі;
- активний відпочинок як вид організованого дозвілля;
- організація екскурсій для туристів;
- організація дозвілля відпочиваючих в садиби;
- екскурсія по туристичним об'єктам регіону.

В результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

- специфіку сільського туризму;
- стандарти якості слуг у сільському туризмі;
- вимоги до санітарно-гігієнічних норм утримання сільської садиби;
- норми ділового спілкування;
- правила спілкування з клієнтом;
- культурні та дозвіллєві об'єкти регіону;
- екологічні проблеми регіону;
- екологічні нормативи ведення бізнесу в сільському туризмі;
- правила утилізації побутових відходів.

Успіх ефективної організації сільського зеленого туризму у селі визначають наступні фактори:

1. у сім'ї, яка займається сільським зеленим туризмом:

- професійна кваліфікація та вміння зацікавити;
- співпраця в цьому виді бізнесу всієї родини;
- добрі стосунки з сусідами;
- особисті якостей господарів (комунікабельність, креативність).

2. в господарстві:

- локалізація;
- здорова їжа;
- безпека проживання туристів;
- місця рекреації.

3. у регіоні та селі:

- туристичні атракції;
- інфраструктура;
- послуги;
- форми проведення вільного часу.

Особливо актуальне для власників садиб фактор відповідальності, яку вони беруть на себе при організації відпочинку у своїх будинках. Неякісне обслуговування і недоброзичливе ставлення до відпочиваючих здатне назавжди відвернути клієнта від бажання відпочивати в селах.

Активна діяльність в індустрії сільського зеленого туризму як приватного сектора, так і громадських організацій має дуже великі труднощі в інформаційно-консультаційному забезпеченні цієї сфери бізнесу в регіонах, тому ефективна діяльність у цій галузі відіграє значну роль. Власники сільських садиб планують свою діяльність з розрахунку змін ринкової кон'юнктури внаслідок появи нових наукових розробок, а науковий консалтинг використовує всі ці зміни для того, щоб отримати прибуток з розрахунком інтересів всіх учасників процесу.

Для забезпечення безперервного потоку розширення інформації і знань необхідно застосовувати механізм замовлення на науково-технічні розробки, результати яких можуть бути використані в інноваційній діяльності даного бізнесу.

Інформація про цій сфері бізнесу та послуг суттєво залежить від того, яким чином вона інтегрувалася в ринковій сфері. Існують методи розповсюдження знань і інформації про сільському зеленому туризмі (рис. 1).

Рис.1. Методи розповсюдження інформації і знань

Масові методи дають можливість оперативно надавати інформацію, охоплюючи велику кількість власників сільських садиб. Головною перевагою групових методів над масовими є можливість зворотного зв'язку між фахівцем надають інформацію і власниками садиб. Для цього консультанти формують цільові групи для навчання і консультування, де господарі мають можливість брати участь в обговоренні проблем і вирішенні питань, обмінюватися власним досвідом. Не менш важливим для господарів садиб є отримання інформації з допомогою індивідуальних методів навчання і консультацій. Консультування у формі бесіди стимулює господарів до осмислення проблем, які існують у них в садибах.

При виборі методу консультування на господарів садиб в значній мірі впливає ступінь сприйняття інформації. Сільське населення поділяють на категорії в залежності від сприйняття інформації:

- новатори (2,5% населення) - люди, які йдуть на свій журнал при веденні свого бізнесу, однак вони не є лідерами, оскільки працюють переважно на себе;
- ранні внедрители (13,5% населення) - люди з високим рівнем освіти; виділяються діловим підходом до прийняття рішень; віддають перевагу науково обґрунтованими технологіями;
- рання більшість (34% населення) - не працюють в умовах різка і невизначеності. Впроваджують інновації (інформації) через економічну необхідність;
- відстаючі (16% населення) - неплатоспроможні, дотримуються традиційних технологій, мають вузький кругозір [4, с.20-21].

Ринкова системи розширення знань та інформації являє собою сукупність фізичних та юридичних осіб які об'єднують в комплексі інститути навчального, наукового характеру, діяльність яких спрямована на ефективне розширення знань та інформації.

Система розширення знань та інформації про сільському зеленому туризмі створює основу яка об'єднує суспільства (власників, підприємців, консультантів, інвесторів тощо) для здійснення заходів, які впливають на розвиток країни інноваційним шляхом в цілому та інформаційне забезпечення сільських мешканців (власників сільських садиб) і потенційних клієнтів.

Вирішення проблем із забезпеченням власників сільських будинків науковими знаннями про сільському зеленому туризмі та інформацією з використанням вищих навчальних закладів слід впроваджувати через:

- підготовку кадрів за цільовим направленням у межах державного замовлення;
- посилення мотивації підприємців навчання своїх працівників;
- розширення меж наукових центрів;
- підвищення якості центрів навчання з впровадженням результатів досліджень;
- поліпшення форм і методів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах з проведенням стажування в сільських садибах.

Висновки поданою дослідженню і перспективи подальших розробок у цьому напрямку. Таким чином, сільський зелений туризм можна розглядати як одну із сфер збереження і розвитку економіки села в Україні та АР Крим. Крім внеску в національний дохід країни, створення робочих місць, цей вид туризму виконує функцію вирівнювання економічно відсталих регіонів. Однак брак фахівців у цій області туризмі та не використання інформаційних технологій помітно знижує темпи розвитку цього виду туризму. Для розвитку цього виду бізнесу в Україні необхідно формувати ринкову систему розширення знань та інформації про сільському зеленому туризмі, включати цей предмет у навчальні дисципліни деяких навчальних закладів готують фахівців у цій сфері, створювати консалтингові та навчальні центри

Література

1. Васильєв Ст. Туризм сільський зелений / В. Васильєв, Н. Васильєва - К.: ТОВ «АДЕФ-Україна», 2003. - 70с.
2. Финогеев Б.Л. Сільський туризм: реалії самозайнятості поліетнічного населення Криму/ Б. Л. Финогеев, Н. Н. Гордецкая. - С.: Таврія-Плюс, 2001. - 132 с.
3. Рутинський М.Й. Сільський туризм: навч.підруч./ М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. - К: Знання, 2007. - 271 с.
4. Методичні рекомендації для системи поширення знань та інформації в Украіні / ТОЩО Кальна-Дубінюк, І.П. Кудінова, Л.Х. Рибан. - К. - 2008. - С.20-21.

Чернява Г.Л. Основні елементи підготовки фахівців в області організації сільського зеленого туризму в Україні

У статті проводитися розробка, основні елементи пропозиції по підготовці фахівців з сільського зеленого туризму, перераховані основні чинники які необхідні для організації бізнесу у сфері сільського зеленого туризму, розроблені і надані методи поширення знань і інформація про сільський зелений туризм, надані організаційні заходи щодо поліпшення і розширення інформації про сільський зелений туризм.

Ключові слова: інформація, освіта, сільський зелений туризм, ринок, підготовка спеціалістів.

Чорнява А.Л. Основні елементи підготовки фахівців в області організації сільського зеленого туризму в Україні

У статті проводиться розробка, основні елементи пропозиції щодо підготовки фахівців по сільському зеленому туризму, наведено основні фактори які необхідні для організації бізнесу у сфері сільського зеленого туризму, розроблені та надані методи поширення знань та інформація про сільський зелений туризм, надані організаційні заходи по поліпшенню і розширенню інформації про сільському зеленому туризмі.

Ключові слова: інформація, освіта, сільський зелений туризм, ринок, підготовка фахівців.

Sherniavoya A.L. Basic elements of preparation of specialists in area of organization of rural green tourism in Ukraine

In the article development, basic elements of suggestion on preparation of specialists, is conducted on rural green tourism, basic factors are transferred which are needed for organization of business in the field of rural green tourism, developed and given methods of distribution of knowledges and information about rural green tourism, organizational measures are given on an improvement and expansion of information about rural green tourism.

Key words: information, education, rural green tourism, market, preparation of specialists.