Борзенкова А.А.
Культура народів Причорномор'я. - 2008. - №144. - С.27-29.

Фактори, що впливають на розвиток курортної галузі Криму

З кожним роком значення розвитку санаторно-курортного комплексу для економіки Криму зростає, чому сприяє зацікавленість не тільки споживачів лікувально-оздоровчих послуг, але і держави.

Для держави це, в першу чергу, досить прибуткова частина бюджету. За 2006р. підприємствами курортної галузі мобілізовано до бюджетів усіх рівнів 164,6 млн. грн. податків, що становить 6,9% від усіх зібраних податків в Криму, і за останні 5 років зберігається тенденція нарощування платежів у бюджет. У розрізі кварталів найбільша частка надходжень податків від підприємств курортної галузі (44%) припадає на 3-й квартал, в пік курортного сезону. Позитивний вплив робить курортний сезон і на надходження платежів до бюджету по галузях курортної інфраструктури. Так, зберігається тенденція зростання надходжень податків від підприємств торгівлі і громадського харчування, будівництва, транспорту і зв'язку в 3 і 4 кварталах [3, с.25].

Крім того, курортна галузь забезпечує зайнятість місцевого населення, хоча і не завжди цілорічну.

Для населення розвиток курортної галузі обумовлено підвищенням рівня життя, зростанням доходів і, як наслідок, доступність оздоровлення для середнього класу населення, а також підвищення ролі турботи про своє здоров'я.

Важливим чинником у розвитку курортної галузі є і те, що Крим дає можливість поєднати лікування або оздоровлення з пізнавальними процесами, оскільки курортне господарство - це не тільки сукупність установ лікування, оздоровлення, використовують рекреаційні ресурси, але і підприємств з культурно-історичними ресурсами. Багато пацієнтів санаторіїв досить інтенсивно беруть участь в екскурсійній діяльності.

Аналітичні показники, що характеризують роботу санаторіїв і пансіонатів з лікуванням свідчать про позитивну динаміку розміщення рекреантів в даних установах. Так, розміщення туристів в санаторіях та пансіонатах з лікуванням зросла з 20% у 2002р. до 44,2% у 2006р.[3,с.14] У 2006р. у загальному обсязі експорту послуг рекреаційного комплексу АР Крим на частку санаторно-курортних установ припадало 36,4%. Середній коефіцієнт заповнюваності підприємств санаторно-курортного і туристичного комплексу за останні 5 років досяг максимального значення в 2005р. і склав 65,1%.[3,с.4]

На рівень заповнюваності кримських здравниць, а також і на розвиток курортної галузі в цілому впливають зовнішні і внутрішні чинники, причому вплив деяких з них носить негативний характер. Виділення окремих факторів дозволить більш детально вивчити існуючу проблему, ступінь впливу фактора на функціонування курортного підприємства і галузі в цілому, а також розробити заходи щодо зниження негативного впливу факторів.

В даний час теоретичні та практичні аспекти розвитку курортної галузі Криму є досить актуальними для багатьох вітчизняних вчених. Клевець М.І., Калькова М.М. провели оцінку інвестиційної привабливості рекреаційних зон [2,с.122]. Цвєткова І.І. проаналізувала фінансово-економічні показники розвитку курортно-рекреаційних послуг в кримському регіоні [4,с.9]. Аналіз чинників, що негативно впливають на розвиток курортної галузі представлений у дослідженні «Основні економічні проблеми санаторно-курортного комплексу Криму» [5,с.109]. В даній роботі факторами негативного впливу виступають: низька якість, фізичний знос і моральне старіння основних фондів, відсутність інвестицій в матеріально-технічну базу. Наявність негативних факторів обумовлює необхідність подальшого дослідження даної проблеми.

Метою дослідження є аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, що стримують розвиток курортної галузі Криму.

До зовнішніх факторів, що стримують розвиток курортної галузі можна віднести:

1. Екологічні фактори: застарілі очисні споруди; відсутність ефективних засобів утилізації відходів; забруднення атмосфери; відсутність оптимальної геологічної розвідки, попереднього забудови нових територій; недостатній контроль над раціональним використанням лікувальних ресурсів; зміна ландшафту з-за будівництва різних об'єктів. Часто курортні зони стикаються з проблемами, що стосуються дефіциту технічної і якісної питної води, а також забрудненням прибережних зон.
2. Економічні фактори: рівень і темпи економічного розвитку країни; недосконалість системи оподаткування; інфляція і коливання курсів валют; безробіття; рівень оплати праці багатьох працівників не дозволяє придбати путівки в санаторно-курортні установи; постійне зростання цін на послуги курортно-рекреаційного характеру.
3. Правові чинники: недосконалість системи ліцензування послуг, а також сертифікації та стандартизації; недоліки в системі страхування; відповідальність персоналу за надання послуг споживачеві.
4. Технічні фактори: недостатньо розвинена інфраструктура курортних регіонів (стан транспортних магістралей; індустрії розваг).

До внутрішнім чинникам ставляться:

1. Фінансові фактори:

- нецільове використання фінансових коштів на підприємстві;
- недостатнє фінансування державних підприємств;
- відсутність програм вигідного кредитування підприємств курортної галузі.

2. Технічні фактори:

- частка кваліфікованих фахівців серед співробітників.

Необхідно наявність кваліфікованого персоналу, причому володіє не тільки професійними якостями, але і значними особистісними характеристиками, оскільки сфера послуг, (у тому числі і санаторно-курортних), пред'являє високі вимоги до зовнішнього вигляду, культури мови, манері поведінки персоналу. Діяльність співробітників підприємств курортної галузі відрізняється високим емоційно-вольовим напруженням і потребує відповідальності за дотримання встановлених правил, виконання вимог законодавства, наказів керівництва, тому на підприємстві професійний відбір має здійснюватися індивідуально за різними критеріями оцінки: особистісним, діловим, професійним;

- інфраструктура підприємств курортної галузі. Споживачі санаторно-курортних послуг, крім лікувально-оздоровчих послуг бажають бачити розвинену інфраструктуру підприємств: парки, криті басейни, «зимові сади». Даний фактор позначається на тому, що більшість підприємств курортної галузі (62%) [3, с.4] не приймають відпочиваючих цілий рік;
- застаріла матеріально-технічна база санаторіїв і пансіонатів (особливо державної форми власності);
- слабкі капітальні вкладення в придбання нового медичного обладнання;
- невисокий рівень якості надаваних послуг. Останнім часом все більше число вчених-економістів досліджують дану проблему. Якщо більш ранні дослідження були присвячені, в основному, управління якістю продукції, то в даний час, у зв'язку зі збільшенням спектру пропонованих послуг не тільки вчені, але й керівники підприємств зіткнулися з необхідністю забезпечення якості послуг як застави конкурентоспроможності підприємств. Дана тенденція характерна і для підприємств курортної галузі, де висока якість послуг - запорука успіху в конкурентній боротьбі. Разом з тим, при формуванні системи якості на підприємстві, керівництво стикається з низкою проблем.

По-перше, складність виділення чинників, що роблять істотний вплив на якісне надання послуг.

По-друге, проблематичність оцінки якості послуг, що пов'язано з труднощами визначення критеріїв. Тут необхідна чітка конкретизація методики оцінки в залежності від сфери застосування. У будь-якому випадку, оцінка якості повинна проходити безпосередньо за участю споживачів послуг.

Найбільш значущими компонентами (критеріями) оцінки якості послуг для споживачів є: відчутність, надійність, чуйність, безпека, ввічливість, комунікабельність і взаєморозуміння зі споживачем послуг.

3. Технологічні фактори: слабке впровадження нових методик лікування та оздоровлення. Так, наприклад, за кордоном все більше стало з'являтися «велнес-центрів», які поєднують різні методики по оздоровленню організму. Так, однією з популярних методик оздоровлення організму є так звана акупунктура - частина традиційної китайської медицини, заснована на впливі на енергетичні канали людини. Тобто, необхідно стимулювати інноваційну діяльність санаторно-курортних установ. Інноваційна діяльність може бути спрямована на надання нових послуг, використання новітніх технологій, ресурсів, застосування нових методів в управлінні, маркетингу.

4. Соціальні фактори: недостатнє вивчення цільових груп споживачів (до якої соціальної групи належить більшість споживачів, які звертаються за лікувально-оздоровчими послугами); купівельні спроможності різних груп населення; ефективність зворотного зв'язку зі споживачем.

Для отримання такого роду інформації необхідна сегментація санаторно-курортного ринку, яка дозволить у максимальній мірі виявити потреби клієнтів, забезпечити підвищення конкурентоспроможності як пропонованих послуг, так і курорту в цілому. Основними ознаками для сегментації є географічні, демографічні, соціально-економічні, психографічні і поведінкові. Завдання полягає в тому, щоб підібрати для конкретного курорту їх комбінацію, що дозволяє максимально точно встановити, який сегмент ринку найбільшою мірою відповідає його цілям і можливостям.[1, с.117]

Для подолання негативного впливу розглянутих факторів необхідно розвиток наступних напрямків:

- спорудження сучасних очисних споруд; - ефективне та раціональне використання води в курортних зонах;
- впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії;
- экореконстукция ландшафтів, лікувально-рекреаційного використання мінеральних вод, лікувальних грязей;
- контроль за раціональним використанням рекреаційних ресурсів;
- використання міжнародного досвіду у забезпеченні і поліпшення якості, законодавче та нормативне забезпечення якості, розробка системи контролю і оцінки якості послуг;
- державна підтримка підприємств, що прагнуть надавати якісний сервіс;
- підготовка персоналу, який володіє необхідними якостями в наданні послуг, а також фахівців в області оцінки відповідності якості встановленим стандартам;
- розвиток інфраструктури підприємств курортної галузі, а також доріг, транспорту, облаштування берега;
- стимулювання інноваційної діяльності підприємств курортної галузі.

Джерела та література

1. Паничів І.С. Санаторно-курортне справа: учеб.пособие для студентів вузів. - М: ЮНИТИ - ДАНА,2006. - 303с.
2. Клевець М.І., Калькова М.М. Оцінка інвестиційної привабливості рекреаційних зон (на прикладі АР Крим) // Культура народів Причорномор'я. - 2007. - №120. - С.120-125.
3. Статистичний бюлетень «Крым.Курорты.Туризм.2002-2006».- Сімферополь: Міністерство курортів і туризму Криму, 2007. - 28с.
4. Цвєткова І.І. Фінансово-економічні показники розвитку курортно-рекреаційних послуг в Кримському регіоні // Економіка і управління. - 2002. - №4. - С.9-10.
5. Цехла С.Ю. Основні економічні проблеми санаторно-курортного комплексу Криму // Економіка Криму. - 2006. - №17. - С.107-109.