Розділ 5. Cоціально- психологічні особливості культурно-дозвіллєвого середовища
5.1. Специфічні ознаки культурно-дозвіллєвого середовища
У багатьох випадках культурно-дозвіллєве середовище цілком визичається
діяльністю. Прикладом такого роду може бути театраіьний спектакль з акторами на
сцені, декораціями, костюмами,із залою для глядачів і т. ін. Це усе створює
особливу якість певного культурно-дозвіллєвого простору. Діяльнісне освоєння
людиною різних культурно-просторових ситуацій і вплив цих ситуацій на її
поводження і діяльність є, мабуть, центрально" проблемою віднощення до
культурно-дозвіллєвого середовища.
У певному культурно-дозвіллєвому оточенні людина поводиться по-особливому:
активно переживає й оцінює це оточення, виробляє до нього емоційне відношення,
зберігає в пам'яті його образи, наділяє його різними асоціаціями і символами.
Людина сприймає оточення, в якому перебуває і з яким взаємодіє, у нерозривності
зв'язків усієї цілісності культурно-дозвіллєвого середовища як системи. Якщо
людина зосередить свою увагу на предметі мистецтва для того, щоб його оцінити,
то вона свідомо, підсвідомо або несвідомо сприймає його в системі зв'язків з
іншими предметами, дією, часом, який розгортається в культурно-дозвіллєвому
середовищі.
Специфічними ознаками культурно-дозвіллєвого середовища є предметність і
просторовість. За цими ознаками культурно-дозвіллве середовище наповнюється
змістом предметних мистецтв: художнього та рекреаційного дизайну. До просторових
видів мистецтв культурно-дозвіллєвого середовища відносяться: мистецтво
інтер'єра, виставочне мистецтво, музейне мистецтво, мистецтво ансамблю й т. ін.
Проміжне місце займають прикладні і декоративні види мистецтв, які, у свою чергу,
включають такі підвиди: мистецтво свят, карнавальне мистецтво, різні святкові
ходи і т. ін. До спеціалізованих утворень можуть бути віднесені пластичні
мистецтва, народні мистецтва, оформлювальні мистецтва: декоративна, прикладна
творчість народні й художні промисли та ремесла.
Предметно-просторове оточення в культурно-дозвіллєвій установі, яке насичене
творами мистецтва і відповідає дизайнерському задуму високого художнього рівня,
не може завжди являти собою культурно-дозвіллєве середовище. Щирий зміст воно
здобуває лише тоді, коли людина включається в художнє життя цього предметного
простору. Лише у взаємодії з людьми предмети мистецтва, усе культурно-дозвіллєве
середовище ніби одухотворюється і починає жити.
Без людей, без людини, без діяльнісного початку культурно-дозвіллєве середовище
являє собою неживий предметно-художній простір. Виходячи з цього, дозвіллєві
програми установ культури повинні бути орієнтовані на різні форми участі людини
в художньому житті. Ігрове розуміння занять, елементи театралізації, реальне або
внутрішнє, духовне включення людини в хід спектаклю або концерту, емоційне
переживання у виставочних залах і таке інше створюють ситуацію сюжетно-рольового
поводження людини. Це дає людині можливість усвідомити, що вона може змінитися,
стати кращою.
Отже, культурно-дозвіллєве середовище як самокоштовне явище являє собою
органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в
ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження. Культурно-дозвіллєве
середовище є чинником активного формуючого впливу на людину. Створюючи стійке
культурно-просторове середовище, дозвіллєві установи в цілому формують певне
емоційне відношення до навколишнього середовища, і до діяльності людини в цілому.
Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступи в ролі простору для
діяльності, де здійснюються переживання ціннісного стану, що виявляє собою
культуру і духовні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості і її
способу життя.
Створення культурно-дозвіллєвого середовища установами кулыури - це розроблення
культурних, виховних програм і в кінщзому результаті - ситуацій діяльності в
цьому середовищі. У цж установах предметне, культурно-дозвіллєве середовище
завади повинно формуватися з урахуванням конкретних занять. Людина, знаходячись
у контакті з культурними цінностями ніби переноситься в пережитий світ і в той
же час зберігає (відомість своєї присутності в реальному світі.
Це однією важливою умовою удосконалювання діяльності сучасних центрів дозвілля є
знання специфічних особливостей сприйняття культурно-дозвіллєвого середовища.
Сприйняття можна розглядати як почуттєвий образ зовнішніх характеристик
предметів і процесів матеріального світу, що безпосередньо впливають на людину.
Гармонійність культурно-дозвіллєвого середовища зумовлюється дотриманням
основних критеріїв її сприйняття й оцінок:
а) усвідомлення (людиною) себе в культурно-дозвіллєвому середовищі, здатність
орієнтуватися в ньому, у його культурному значенні; самооцінка, яка виражається
у відчутті спокою, упевненості, натхненності, комфорту, ідентифікації себе з
естетикою даного культурно-дозвіллєвого середовища; б) власна естетична оцінка, яка спричинює почуття радості, здивівання; образ
культурно-дозвіллєвого середовища, його естетичне наповнення визначає відчуття
причетності не тільки до культурно-дозвіллєвого середовища, а й до зовнішнього,
навколишнього середовища - будинку, міста, краю; в) оцінювання соціальної значимості культурно-дозвіллєвого середовища включає:
усвідомлення значимості історичного культурного минулого, сучасності, пам'ять
про події і людей, пам'ятники культури, мистецтва, почуття гордості, поваги і
самоповаги, відчуття причетності до культури, мистецтва й історії; г) оцінка практичної зручності і психологічного комфорту, мікроклімату
культурно-дозвіллєвого середовища, що, в свою чергу, формує загальне уявлення
про міру взаємної відповідності (або невідповідності) рівня культури людини і
культурно-дозвіллєвого середовища.
Культурно-дозвіллєві програми, які розраховані на масову аудиторію, завжди
породжують різні ігрові форми поводження як наслідок сприйняття інших присутніх
людей як персонажів дії. Це можуть бути групи й окремі знайомі і незнайомі люди.
Самітність у публічних заходах не виключає, а скоріше підсилює рольову
діяльність.
У наш час йде розвиток позитивних тенденцій по створенню культурно-дозвіллєвого
середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства.
Створення нових типів установ культури таких, як соціально-культурних центрів і
центрів дозвілля, пов'язане з якісними змінами потреб населення. У таких
установах культури з метою утворення позитивного культурно-дозвіллєвого
середовища повинно гарантуватися: висока якість наданих населенню культурних
послуг; постійне відновлення і розширення форм дозвіллєвої діяльності;
демократичність умов включення особистості в активну культурну діяльність.
Таким чином, основні функції сучасного центра дозвілля, які визначають його
внутрішню структуру, безпосередньо пов'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого
середовища і можуть бути виражені такими напрямами своєї діяльності:
- організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій
його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, інтересів і можливостей усіх
груп населення; - розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої діяльності, взаємодія з
іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення
ефективності, якості й інтенсивності роботи всієї сфери дозвілля в цілому; -апробація, відпрацьовування і впровадження нової техніки, які розробляються
промисловістю для їх використання в сфері дозвілля; -виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля в складі клубу; -об'єднання різних видів розважальних програм (танцювальних, атракціонних,
комп'ютерних і т. п.); -пристосування існуючих будівель, спочатку не призначених для утворення
культурно-дозвіллєвого середовища: реконструкція житлових будинків, особняків,
дозвіллєвих споруд, використання дворів і т. ін.; -використання паркових зон, непроїзних вулиць, які прилягають до клубних
територій; -створення спеціалізованих клубів: туристів, молоді, любителів тварин,
філателістів, нумізматів тощо, організація аматорських клубів і студій,
дискотек, виставок.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.