<<< назад | зміст | вперед >>>

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство

Розділ 3. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності

3.2. Зміст і структура вільного часу

Важливі категорії вільного часу - це "структура" і "зміст". Структура вільного часу - сукупність видів діяльності, які характеризують проведення вільного часу. Вона охоплює: індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо); публічно-видовищне споживання культури (відвідуваність театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.); спілкування з членами родини, родичами, сусідами, друзями тощо; фізичні заняття (ранкова й вечірня гімнастика, заняття в спортивних секціях тощо); розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створенню гарного настрою; пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон та ін.); заняття, які є явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, наркоманія); безцільне проведення часу. Зміст вільного часу - форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особистості, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.

Це один з найважчих для аналізу аспектів феномена "вільний час". Існує кілька принципів оцінки змісту вільного часу. Один з них грунтується на вивченні його структурних елементів. Чим більше видів занять містить структура вільного часу, тим змістовніша і різноманітніша діяльність людини у вільний час, тобто тим вища оцінка змісту вільного часу.

При вивченні змісту вільного часу використовують такий показник, як тривалість часу, що витрачається на визначений вид діяльності у вільний час. З його допомогою встановлюють місце в житті сучасної людини різноманітних способів проведення вільного часу.

Зміст вільного часу допомагає охарактеризувати дані про види занять, їхню тривалість, частоту, поширеність, співвідношення між ними тощо. Однак вони не дають відповіді на ряд найважливіших питань. Наприклад, яка зі структур вільного часу більш раціональна, змістовна: та, що охоплює 2-3 види занять, чи та, що охоплює 7-8? Що краще сприяє розвитку особистості: відвідуваність кіно чи концерту читання художньої літератури, періодики? Чи завжди правильне є твердження, що чим більша тривалість занять у вільний час, тим кращий його зміст, тим ефективніше розвивається особистість?

Тому, прагнучи дати характеристику змісту вільного часу людини, не можна обмежуватися лише кількісними аспектами. Сукупність занять у вільний час, їхня тривалість і частота не вичерпують його сутності. Необхідно знати, яким видам занять людина надає перевагу, відбувається це з необхідності чи зацікавленості. Важливо з'ясувати і її відношення до конкретних видів занять, задоволеність, або незадоволеність ними. Не менш істотно - установити форму проведення вільного часу (активна, пасивна), що повинно дати детальну характеристику його змісту, тобто виявити, як зміст вільного часу впливає на розвиток особистості, її здібностей, поліпшення фізичного, емоційного, соціального буття.

Розрізняється вільний час за споживаючими його соціальними групами: робітників, колгоспників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших категорій населення (пенсіонерів, домогосподарок, студентів, учнів і т.п.).

Межі між робочим і вільним часом змінюється залежно від тривалості робочого дня, числа днів щоденного відпочинку і тривалості оплачуваних відпусток, пов'язаних з навчанням без відриву від виробництва і т. ін. Важливу роль у збільшенні вільного часу покликані зіграти науково-технічний процес і розвиток на цій основі невиробничих галузей і сфери послуг, скорочення малоефективних витрат у домашньому господарстві.

Уже нині спостерігаються якісні зміни у взаємозв'язку між робочим і вільним часом. За своїм обсягом вільний час упритул наблизився до робітника. Зміст вільного часу позначається на поводженні людини під час роботи, як і особливості роботи впливають на зміст вільного часу. Чим цікавіша і важливіша робота, тим змістовніший вільний час працівника. Життєвий досвід свідчить, що вільний час, відірваний від роботи і проти-поставлений їй, не може бути повноцінно використаний для духовного й особистого розвитку людини. Робота і відпочинок не повинні суперечити одне одному, а гармонійно поєднуватися. Взаємозалежність між змістом занять у вільний час і характером роботи не виключає, а передбачає своєрідність форм і способів заповнення вільного часу. Діяльність у вільний час пов'язана, насамперед зі специфікою роботи суспільства в цілому. Що стосується індивідуальної роботи, то вона не завжди відіграє вирішальну роль щодо вільного часу особистості. Зараз на особистість впливають інші обставини, зокрема, виховна робота держави, колективу, громадських організацій, неформальних об'єднань і т. ін. Тому й у людини, яка виконує нетворчу, малокваліфіковану роботу, може бути цікавий, змістовний відпочинок. Інша справа, що під творчою роботою ми звикли розуміти лише технічні елементи цієї роботи. А соціальний суб'єкт роботи, відносини у виробничому колективі не можуть бути нетворчими, тому особливо впливають на розвиток особистості працівника у вільний час.

Проте при наявності навіть однакової кількості вільного часу в двох людей одного віку й однієї професії усвідомлення ними цінності цього часу може бути зовсім різним. Людина може бути цілком задоволена своєю діяльністю у вільний час. З погляду суспільства, ця діяльність може бути оцінена як даремна витрата часу або навіть як шкідлива для індивіда. Інакше кажучи, усе залежить від того, хто є суб'єктом оцінки - індивід чи колектив, суспільство в цілому. Важливо також знати те, що критерієм такої оцінки - самопочуття людини або деякі більш об'єктивно значущі показники. Вільний час, безумовно, є цінністю для людини, оскільки це час його життя, його розвитку. Але головна цінність вільного часу полягає в тому, що людина може його вільно, на свій власний розсуд використовувати.

Класифікація видів діяльності у вільний час можлива насамперед на основі принципу залежності визначених типів використання вільного часу від матеріально-виробничої діяльності людей. Певному способу виробництва відповідає певний спосіб життя людей. Яким є їхній спосіб життя, таким є й спосіб використання вільного часу. Тому існують визначені історичні типи його використання. У кожну епоху виникають нові способи проведення вільного часу. У XX ст. з'явилися засоби масової інформації, які сприяли зростанню культурно-освітньої і суспільно-політичної діяльності людей. Розвиток сучасних засобів пересування спричинив появу масового туризму. Нещодавні традиційні заняття зникли або зникають (читання в сімейному колі, сільські вечорниці та ін..). Відбувається переворот у способі життя суспільства, побуті й відпочинку людей. Розширюється матеріальна база для проведення вільного часу, створюється індустрія дозвілля.

Класифікуючи види діяльності у вільний час, слід розрізняти категорії населення, враховувати несхожість завдань робочого і вільного часу, значення видів такої діяльності для життя суспільства.

Існує чимало різних класифікацій, що включають від півтора десятка до сотні певних занять і способів проведення часу. Усього сфера вільного часу людей нараховує понад 500 видів діяльності.

Як уже говорилося, під дозвіллям розуміємо сукупність занять, за допомогою яких відновлюються фізичні, розумові та психічні сили людини. Але час дозвілля - це й час розвитку особистості. До нього можна віднести:

1) індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, прослуховування радіо, перегляд телепередач і т.п.);
2) публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ і т. ін.);
3) спілкування (із членами родини, родичами, сусідами, друзями тощо);
4) фізичні заняття (ранкова і вечірня гімнастика, водні процедури і т. ін.);
5) розваги й ігри, що знімають розумове і фізичне напруження, створюють добрий настрій;
6) пасивний відпочинок (прогулянки без певної мети, спокій, зміна напруженості урівноваженістю й ін.);
7) заняття, які можна вважати явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, злочинність, наркоманія, азартні ігри, безцільне проведення часу - як розпущений спосіб відпочинку).

Щодо більш піднесеної діяльності, то до неї варто віднести заняття, які що найбільше сприяють розвитку сутністних сил людини, його всебічному удосконаленню. їх можна згрупувати в такий спосіб:

1) навчання без відриву від виробництва;
2) підвищення кваліфікації;
3) самоосвіта;
4) суспільно-політична діяльність;
5) участь у вихованні дітей;
6) творча діяльність і аматорські заняття;
7) спортивні заняття і туризм.

Така структура вільного часу включає основні його елементи. Ланкою, яка з'єднує всі інші елементи, є індивідуальний лейтмотив, через який здійснюється всебічний розвиток особистості, їм може виявитися і нераціональна діяльність, тоді самі собою прогресивні елементи можуть відігравати негативну роль. Заняття під час дозвілля і більш піднесеної діяльності - це послідовний, єдиний процес впливу на особистість. Однак у цій єдності проведеною є більш піднесена діяльність, оскільки вона спрямована насамперед на всебічний розвиток особистості. Тому важливим завданням соціального регулювання і саморегулювання вільного часу є встановлення оптимального співвідношення годин дозвілля і більш піднесеної діяльності.

<<< назад | зміст | вперед >>>