<<< тому | зміст | вперед >>>

Рыжавский Г.Я. Бівуаки

1. Організація стоянок

Мандрівники проводять на привалах близько двох третин похідного часу, тобто більша частина маршруту припадає на стоянки.

Туристський бівак - це місце привалу, де мандрівники відпочивають, харчуються, ночують, готуються до подальшого шляху; це базовий табір при радіальної організації маршруту; це укриття від негоди, це багаття, вогнище, центр спілкування, осмислення пройденого і планування майбутнього шляху. Бівак - це будинок, в якому ми живемо під час походу.

По тривалості поділяють малі привали (для відпочинку, переодягання, ремонту), обідні привали, нічліги, днювання.

В одноденних походах влаштовують лише малі та обідні привали. В дводенних і більш тривалих походах на біваку ще й ночують, а також влаштовують днювання, коли не рухаються далі по маршруту: відпочивають, купаються, збирають ягоди, гриби, ловлять рибу, здійснюють прогулянки, екскурсії.

Організація привалу - це, в першу чергу, правильний і грамотний вибір місця, хороша підготовка майданчика, розподіл робіт, установка наметів, розведення багаття або розпалювання пічок або примусів і, саме головне, забезпечення безпеки стоянки від стихійних сил і неприємностей, створюються самою людиною.

На привалах, крім відпочинку і прийому їжі, ремонтують одяг і спорядження, спостерігають за природою за певною програмою, ведуть щоденникові записи (спостереження, замальовки, записи про маршруті, природі, околицях). На привалах співають пісні, розважаються, займаються спортивними іграми або тренуваннями. Під час привалів і днівок збирають гриби, ягоди, ловлять рибу, більш докладно знайомляться з навколишньою місцевістю, здійснюють прогулянки і екскурсії.

Коротше, на привалах проходить більша частина похідного життя.

Малі привали - найбільш короткі і прості паузи і зупинки в дорозі - робляться в основному для відпочинку через 1-2 години шляху. Тому місце для малих привалів визначається переважно часом переходів. Звичайно, добре, якщо малі привали припадуть на досить рівні і сухі ділянки на галявинах, узліссях, узбіччях доріг і стежок. Добре розташовуватися у джерела питної води - криниці, ключа або чистого струмка. При вітрі добре зупинитися в укритті (смуга ліси, зарості чагарнику, берегової укіс тощо). Якщо час і місце сприяють раздолью комарів та іншого гнусу, то краще зупинятися на вентильованих ділянках. Взимку краще зупинятися на сонці, а влітку під час спеки - в тіні.

На малому привалі добре з'їсти кислу цукерку, прийняти вітаміни, освіжити обличчя, прополоскати рот холодною водою; можна випити кілька ковтків гарячого чаю або кави з термоса. Відпочити в піших походах можна на сухій землі, повалених деревах, пнях.

У водних походах, навпаки, є сенс зробити фізкультурну розминку, побігати, пострибати, розім'ятися. Місце для малого привалу у водному поході по можливості вибирають в зручному для причалювання суден місці, з сухою майданчиком на березі.

Узимку перед пуском треба знизити темп руху, якщо він був швидкий, щоб трохи охолонути. У мороз після зупинки потрібно надіти теплу куртку, светр. Рюкзак можна опустити на поліетиленову плівку, повісити на сук, поставити на колоду, покласти на свої лижі. Завантажувати рюкзаки бажано так, щоб на них можна було при необхідності сісти, не роздавивши чого-небудь з предметів спорядження або продуктів.

Час малих привалів може коливатися від декількох хвилин до півгодини.

Обідні привали - це більш тривалі зупинки для відпочинку і харчування. Місце для обіднього привалу вибирають більш ретельно, ніж для малого.

Влітку добре вибрати рівну площадку на березі річки або озера, де є сухе паливо - хмиз, сушняк, ветровал, сухостій. Зупинятися на річці бажано вище селищ, тваринницьких ферм, водопоїв, бродів. Ідеальний випадок, до якого бажано прагнути, - спокійне плесо зі зручними спусками до води, з піщаним дном, без корчів.

Одним з головних умов вибору місця обіднього привалу стає наявність чистої питної води: криниці, джерела, ключа. Вода з більшості річок в густонаселеній частині країни зараз для пиття непридатна (стоки промислових підприємств, тваринницьких ферм; змив з оброблених полів мінеральними добривами).

У водних походах ті ж умови: зручний причал, рівна суха майданчик, захищена від вітру або, навпаки, продувається (при наявності гнусу) місце.

Хороше паливо особливо необхідно на місці зимового походу. Наявність джерела питної води (струмки, джерела, колодязя) при цьому бажано, якщо готують гарячу їжу, але воду можна отримати і зі снігу.

При зупинці на обід один-два чоловіки йдуть за водою, кілька людей заготовляють паливо, один - обладнує вогнище і розпалює багаття. Чергові варять обід, решта вільні - відпочивають, ловлять рибу, купаються, збирають гриби, ягоди.

У сонячну погоду у цей час можна просушити одяг, палатки, інші речі.

Тривалість привалу влітку - не менше години. Взимку, при короткому світловому дні, обідній привал намагаються зробити більш коротким. Його тривалість залежить від швидкості розведення вогнища та приготування їжі. Обов'язки (заготівля палива, розведення багаття, приготування їжі) бувають вже розподілені заздалегідь. У бівуачних роботах узимку беруть участь всі туристи, щоб не мерзнути.

Якщо обідають без багаття (чай, кава з термосів, бутерброди, сухофрукти), що в зимових умовах часто буває, особливо в багатоденних походах (з-за економії світлого часу), то обід триває менше години.

Стоянки для нічлігів та днівок

Багаторічна практика дозволила виробити критерії, яким повинна відповідати середньостатистична стоянка. Стоянка повинна мати такі "фантастичні" характеристики:

1. Бути безлюдною і розташованої як можна далі від селищ ("ми в похід пішли, щоб бути на природі, а не штовхатися серед..."); перебувати поблизу села ("молочка б...", "яблучок б...");
2. На стоянці має бути достатньо палива, і не якого-небудь, а сухого ялинового.
3. Близько (ну ніяк не далі 20 м) повинен бути густий ліс.
4. Це місце, де можна було б поставити намет таким чином, щоб удень вона була в тіні, а вранці се освітлювало сонце (не чекати ж, коли вона висохне від роси на вітрі).
5. Поруч має бути річка з чистою водою і піщаним пляжем, а також порослий сосною високий берег, а під ним повно риби.
6. Поряд не повинно бути високої гори з загрозою обвалу, щоб у разі дощу або гучних захоплень з приводу спійманої плотвички нічого не сталося.
7. Поруч - джерело, в гіршому випадку - струмок з холодною водою; але щоб у випадку сильного дощу він не перетворювався в бурхливу річку.
8. Ягоди - обов'язково!
9. Гриби - неодмінно!
10. Горіхи - само собою!
11. Кущі - без них погано!
12. Але щоб ні комарів, ні комах, ні оводів, ні мух, ні кліщів, тарантулів, фаланг, ні королівських кобр або гадюк.
13. Вид, що відкривається з місця стоянки, повинен радувати око і пестити душу.

І таких пунктів має бути 113.

Не будемо приховувати сувору правду: ідеальну стоянку, яка задовольняла б всіх пунктах, знайти важко, а може бути зовсім, неможливо.

Тому, їли попадається паркінг, набирає 77 пунктів, вибирайте її без вагань, 41 пункт - і така підійде. Нехтувати тринадцатипунктовой теж не варто. Нарешті (чого не буває) може появитися паркінг, яка не задовольняє ні одному пункту, - станьте, бо ночувати все-таки треба...

Зрозуміло, що наведені "умови" - це недосяжний ідеал, в якійсь мірі шарж, жарт, але в кожному жарті...

У середній смузі країни основна вимога, що пред'являється до місця біваку безпека - майже завжди легко задовольняється. Складніше вибрати зручне місце і по можливості мальовниче, з наявністю води та дров. Влітку в середній смузі більш важлива вода; восени, взимку й навесні - дрова, так як в цей час чисту воду роздобути легше (будь-яка лісова калюжа чистіше, ніж річка). Небажано, як вже було зазначено, розташовуватися на березі річки нижче великих селищ, поблизу промислових підприємств, проїжджих доріг, ліній електропередачі, біля водойм зі стоячою водою.

Місце для табору повинно бути в першу чергу сухим.

В мохових тайгових лісах знайти таку ділянку буває нелегко. Розташовуватися найкраще поблизу струмка або річки, на відкритих місцях. Вітерець, що продуває місце табору, буде захищати від гнусу. В степових і пустельних місцях, навпаки, табір бажано разбивав там, де є якась рослинність. Краще не ставити намети під високим розлогим деревом, так як при грозі його легко може вразити блискавка. При грозу, що насувається, не треба зупинятися на гребенях, вершинах пагорбів, перевалах. Не слід ставити табір на затоплюваних річкових мілинах, в руслах пересохлих струмків, на низинних островах.

Бівак розташований дуже вдало, якщо табір поставлений в мальовничому місці, з зручними підходами до води, якщо поблизу є хороші дрова, місце захищене від вітру взимку і продувається влітку (в жарку погоду або при наявності комарів). Непогано, якщо місце біваку приховане і намети можна розтягнути між деревами. Поряд з биваком не повинно бути високих, підгнилих дерев - вони можуть звалитися і впасти на людей, багаття, намети. Добре, якщо вранці табір освітлений сонцем (східні схили пагорба, східна узлісся, берег річки тощо). Тут швидше просихають конденсат і роса на наметах. Звичайно, приємно зупинитися в мальовничому місці де до того ж можна скупатися.

У зимових нічлігах головне - захист від холоду, вітру, вологи. Важливо забезпечити нормальний відпочинок і сон. Ночувати можна у наметах, біля вогнищ, в снігових хатинах або печерах.

Місце для біваку, особливо в горах, треба вибирати засвітла. При вимушеній зупинці в темряві або в тумані необхідно обстежити місце в радіусі 200-300 м, щоб переконатися в його безпеці. Перед сном треба перевірити, як укріплені намети, як сховати від вітру і дощу майно.

Взимку бівак розташовують там, де є паливо, сухостій. Найкращі дрова - це засохлі на корені ялина та сосна. Хороші сушины листяних порід зустрічаються рідко, так як вони швидко підгнивають. Хвойні ж сухі дерева захищені від гниття смолою. Однак у хвойному сухостої легко помилитися: мертва сосна може не встигнути висохнути і буде погано горіти. У листяному лісі важче знайти хороші дрова для великого багаття, необхідного взимку для теплого ночівлі.

Зупинятися взимку треба завидна, щоб вибрати гарні сушины і валити їх при світлі. Добре, якщо місце зимового біваку захищене від вітру густим підліском - краще ельником.

Взимку часто розчищають сніг до землі для розведення багаття, рідше - для установки наметів; роблять проходи до вогнища і туалету, будують вітрозахисну стінку зі снігу і т.д.

Після вибору місця для біваку відразу ж вирішіть, де буде вогнище, якщо він планується: тоді відразу ж визначаться та місця для наметів. Намети встановлюють не ближче, ніж 4-5 м від багаття, щоб на них не потрапляли іскри.

Багаття, природно, не розводять на торфовищах, під кронами дерев і на їх коренях, поблизу скирт сіна або соломи, поблизу будівель. Бажано розводити багаття на місці старого кострища. Багаття можна розводити в лісопарках і приміських зонах, зонах відпочинку, на території заказників та заповідників.

Організація ночівлі влітку і взимку займає до двох годин; обирати місце тому доводиться до настання темряви. Особливо це важливо в горах, так як у сутінках і вночі визначити лавинонебезпека місця, вибраного для біваку, неможливо. В лісовій зоні В горах треба розташовуватися подалі від лавинних просік. У відкритій безлісій долині бівак можна влаштовувати під захистом скельних стін, на бічній терасі під скелястими гребенями або на південних скельних схилах, вільних від снігу, на середній частині льодовика подалі від лавинонебезпечних північних схилів, під вільним від снігу схилом. Якщо зупинятися на закритому льодовику, то треба захистити ділянку, де можливі тріщини. Краще не розташовуватися в ущелинах з вузьким входом між каменями - він може бути завалений снігом хуртовина. Для захисту від вітру намет добре ставити під великим каменем чи скелею, але без нависающего снігового карнизу.

У горах треба враховувати особливості рельєфу і погоди з тим, щоб уникнути попадання під каменепади, лавини, зсуви, сіли. Не можна влаштовувати бівак на виступаючих частинах гребенів, під карнизами і крутими схилами, в кулуарах і гирлових частинах їх конусів, на свіжих (або лежать на льодових схилах) осипах, між сераками і в тріщинах льодовика в зоні активного руху льоду.

Бівак повинен бути розрахований на раптове погіршення погоди. Напередодні грози всі металеві предмети треба укласти в 25-30 м від стоянки.

Дуже спокусливо буває захистити намет від вітру, встановивши, її під крутим схилом, береговим обривом струмка або річки. Проте подивіться, не нависає над схилом сніговий карниз? В негоду, в умовах поганої видимості, бажання сховатися від вітру притуплює обережність. Краще побудувати снігову захисну стінку на відкритому місці, на вітрі, при заметілі, ніж бути задавленим обвалившимся карнизом.

У безлісних північних районах, у тундрі, на льодах (Полярний Урал, Большеземельская тундра та ін) при ночівлі в наметах завжди доводиться будувати вітрозахисну стінку навколо намету зі снігових блоків (завірюха часто починається раптово). Тому не треба зупинятися в місцях, де сніг здутий або його глибина недостатня для отримання снігових "цеглин".

Є різні думки про віддаленості від стінки намету. Все ж стінка встановлена впритул до намету, краще захищає її від вітру (рис. 1), при цьому вона буде більш короткою, але з навітряного боку потрібно викласти додаткову стінку для захисту входу намету.

Рис. 1. Вітрозахисна стінка зі снігових блоків

В горах при виборі місця ночівлі переважні найбільш нагріті за день південні і західні схили. Тут треба вибрати порівняно рівну площадку, бажано в лісі, укриття від вітру. У лісі в холодну пору температура на кілька градусів вище, а сила вітру менше, ніж на відкритих місцях. До ранку різниця в температурах і вологості в лісі і на відкритих місцях ще більше.

У всіх зниженнях рельєфу вночі скупчується холодне повітря. Намети, навіси, курені краще ставити на підвищеннях, щоб при дощі не залило намет.

Ночувати в заплаві річки не слід. Смугу, яка заливається повеневими водами, можна визначити за нагромадження колод, відшліфованих водою гілок, коренів, трави. Особливо небезпечні острова між протоками, разливающимися по широкій заплаві. У гірських ущелинах можуть утворитися завали з стовбурів, гілок, коріння. Накопичується за ними вода прориває завал і спрямовується вниз валом висотою в кілька метрів. Швидкість підйому рівня води навіть в пониззі ущелини буває такий, що піти від паводку, особливо при влаштуванні ночівлі на острові, неможливо.

При вимушеному виборі місця ночівлі на схилах треба дотримуватися майданчиків на гребенях, але не в улоговинах, де можливе сходження зірвалися каменів. Взимку ці місця лавиноопасны. Місця падіння каменів зазвичай відзначені вм'ятинами на деревах, слідами ударів по стратам з кам'яною крихтою і пилом навколо.

Перед грозою (розвиток смугастих купчасто-дощових хмар, задуха, затишшя) не зупиняйтеся на гребенях хребтів і під виступаючими над фоном лісу високими деревами.

В густому лісі краще уникати місць, де багато стовбури дерев обпалені блискавкою; частіше інших дерев блискавки вражають дуби і каштани, набагато рідше - буки, граби, клени.

Треба уважно оглянути дерева біля місця передбачуваного біваку, виявити сухі і нестійкі стовбури, сухі нависають гілки. Сильні пориви вітру можуть зламати сучки, гілки, дерева.

Джерело води повинен бути поблизу від місця біваку. У сухий час (липень - вересень) джерела можуть виявитися пересохлими. При тривалій посусі середнє і нижню течію гірських річок в місцях гравійно-галькових відкладень може пересихати повністю, вода йде в товщі наносів.

Вода може зустрітися в тінистих ущелинах, де ложе струмків виконано скельним грунтом. Частіше джерела знаходяться у витоках улоговин.

Місце просочування ґрунтових вод - мочажину можна розкопати гострим предметом (кіркою) і дочекатися відстоювання води.

Поблизу джерела яскравість листя більше. На воду можуть вказувати вологолюбні рослини - очерет, рогіз.

Якщо рівень води лежить нижче, ніж вдається докопатися, то можна зібрати адсорбційну воду за допомогою плівки (рис. 2).

Рис. 2. Збір адсорбційної води

При виборі місця біваку в водних походах бажано, щоб берег річки був зручний для причалювання і виносу судів, була площадка для розміщення судів, наметів, багаття. Майданчик бажано шукати на вентильованих місцях (при наявності гнусу) і на достатній висоті (3-4 м) над рівнем води, якщо можливий її швидкий підйом. Це ж треба враховувати при бажанні зупинитися на острові. Вибирати місце для біваку, чергові починають за півгодини до запланованого закінчення робочого дня, оглядаючи місце з берега. Бажано використовувати старі стоянки і вогнища.

Навіть дотримуючись усіх наведених порад, потрібно, щоб уникнути непорозумінь і помилкових образ пам'ятати, що прагнення до кращого стоянці буде переслідувати вас всю туристську життя, але ідеалу досягти майже неможливо.

Справа в тому, що при виборі стоянки діють кілька відкритих Феліксом Квадригиным [17] абсолютних законів. Основний закон стоянки суворий і простий, як суворі і прості закони природи: найкраща стоянка - в п'ятистах метрах.

Є ще кілька другорядних законів, якими можна знехтувати. Перше з них - закон "пів на сьому", який означає, що найкраща стоянка попадається о пів на сьому вечора.

Закон має ще два висновки: паркінг, яка трапляється в пів на восьму, буде трохи гірше, а після половини восьмого стоянки зникають зовсім.

І знову ж цей "закон", як і наведена нижче замальовка [17] водного походу, не тільки жарт, але і дійсність, нехай дещо перебільшена. У житті буває так, і сяк і так.

“Вже неодноразово зазначалося, що час від п'яти до пів на дев'яту вечора - справжня розкіш. Сонце світить і навіть гріє, але не пече. Вітру - та що там вітру, вітерцю! - ані найменшого. Вода - дзеркальна вітрина центрального універмагу. Річка випрямляється і тече рівно і спокійно. Оводів вже, а комарів ще немає. З берегів хвилями накочуються густі вечірні запахи. Тільки зараз цілком відчуваєш блаженство байдаркового походу!

Тому домовилися ще вдома, до походу, а після багаторазовими клятвами підтвердили вже в поході: щовечора йдемо від п'яти до пів на дев'яту. Раніше ніж о пів на дев'яту про зупинку не згадувати. Навіть не натякати! До пів на дев'яту слова "стоянка" взагалі немає в нашій мові. Немає - і все!

Але закон є закон. І в 18.30 ви помічаєте, що перша байдарка починає блудливо крутити кермом. Ті, які йдуть попереду, природно, угледіли стоянку. І яку! Слів немає! Не описати! Про такий стоянці мріяли ви, коли зимовими довгими вечорами обговорювали майбутній похід.

Тим часом капітан першої байдарки, заздалегідь попереджений і заляканий Адміралом, суворим ривком втихомирив хвилювання екіпажу, розважливо замовчуючи, що сам також відчуває душевну вібрацію. Байдарка рішуче проходить вперед. Коливання припинені! Спокуса подолано! Але тут потенційну стоянку зауважує друга байдарка. Відкриття супроводжується скреготом вдаряються весел, судно розгортається поперек течії, на байдарку наштовхується інша флотилія. Причина збою очевидна. Після не дуже дружних, але гучних і захоплених вигуків стихійно виникає змова проти Адмірала, який, як правило, йде на останній байдарці.

Адмірал, який втратив пильність із-за незвичайної краси пейзажу, не встигає зманеврувати і врізається в скупчення судів.

- В чому справа? - не дуже вдало розігрує він нерозуміння цього моменту.

Радісними криками Адміралу пояснюють, що упустити таку стоянку можуть тільки вкрай безвідповідальні і занадто високої про себе думки керівники. Таким чином, розмова відразу починається в плані жорстких і непримиренних протиріч між начальником і підлеглими.

- Ні, ти тільки подивись, там у глибині, з води навіть видно, червоніють ягоди, гриби так і товпляться, а джерело, ні, ти помилуйся джерелом - ну що там твій "Самсон"!

Адмірал. Але нам сьогодні ще дванадцять кілометрів залишилося. Народ (переконливо і нещиро). Завтра встанемо в п'ять і надолужимо!

Адмірал (гірко сміється). Ви? Встанете? У п'ять? Народ розуміє, що справа програна. Адмірал дає команду:

- Вперед!

Через годину з'являються одна за одною дві стоянки гірше. Капітани байдарок, кидаючи зацікавлені погляди на Адмірала, мовчать і продовжують шлях. Тим часом пейзаж неухильно псується. Спочатку відступає до горизонту, а потім зникає ліс. Сходить на немає чагарник. Заманливо пологі береги .начинают підніматися, і нарешті річка виявляється між двома стрічками абсолютно голих скель. О пів на дев'яту ландшафт стає зовсім вже зловісним. Правда, правий берег поклади, але і з води видно, що там чорна трясовина. На скелі ж лівого берега не те що байдарки витягувати, на них досвідченому альпіністові дивитися "морозно".

Адмірал сильними гребками посилає свою байдарку вперед, і вся група з сумом спостерігає, як в метрах в трьохстах він метушливо пристає то до одного берега, то до іншого, як він грузне в прибережній топі або в кращому випадку відганяє гучним басом стадо корів, які невідомо звідки тут взялися, смутно хитає головою, сідає в судно і мчить далі. Без чверті десять адміральський силует чітко вимальовується на фоні величезного холодного місяця, чути переможний крик: "Зе-ге-мля-я-я!" Кавалькада повільно і втомлено підходить до уподобаного начальством місцем.

Стоянка насправді - нічого. Ліси, правда, не видно, палива - теж. Найближчі кущі, немає, кущики, - метрів за двісті. Але дуже, дуже багато слідів перебування корів, коней, гусей і ще якихось невідомих, але, судячи з конкретним ознаками, дуже великих травоїдних тварин.

Але вибирати не доводиться. Скоріше б поставити намети, розпалити багаття і зварити чого-небудь!"

У велопоходах, якщо група забезпечена наметами, велосипеди прилаштовують поряд з наметом однієї щільною групою. До першої машині притуляється друга так, щоб заднє колесо другий було поруч з переднім колесом першої і т.д. В непогожу погоду машини можна вкрити плівкою.

Для збереження велосипеди треба замикати спеціальними замками. Можна також між стояками багажників або рамами крайніх машин протягнути ланцюжок і повісити на її кінці замок.

Якщо передбачена міська екскурсія, ночувати краще все-таки в сільській місцевості, не доїжджаючи до міста. Вранці можна бути вже в місті, а потім, після знайомства з визначними пам'ятками, виїхати з нього, щоб знову ночувати "на природі".

В мотоциклетних походах місце для ночівлі бажано вибрати так,. щоб після дощу можна було виїхати на дорогу без сторонньої допомоги. Кращі пагорби в сосновому лісі, де зазвичай піщаний грунт і завжди сухо. Бажано, щоб при виїзді на дорогу не потрібно! було долати глинистий підйом. Відпочивати добре далеко від галасливої цілодобово магістралі. Краще уникати бродів, як би не було привабливим місце на тій стороні; вночі може пройти дощ і вранці подолати воду буде важко.

В автомобільних походах, якщо група подорожує на 4-5 автомобілях, можна зупинятися на нічліг в будь-якому місці, встановивши чергування. Можна зупинятися поблизу житла, на території дорожнього майстра, школи, міліцейського пункту, пожежного депо. Найкраще зупинятися в кемпінгах, де є охорона і ряд зручностей - вогнище для приготування їжі, душ, туалет. В кемпінгах є оглядові ями та мийки для автомобілів.

Розпалювати багаття, примус або плитку треба далі від автомобіля, з таким розрахунком, щоб вітер дув від машини до вогню.

Оглядати місто краще пішки, залишивши автомобілі на зберігання.

Роботи на біваку

Роботи на біваку повинні займати мінімально можливий час. Чим швидше будуть вони закінчені, тим більше часу залишиться на відпочинок і на пересування, тобто власне на похід. Не потрібно при цьому економити час за рахунок якості робіт, зручності відпочинку, скорочення сну.

Вага роботи на біваку (заготівля дров, води, установка наметів, розведення багаття, розпалювання печі або примуси, приготування їжі) досить бажано проводити паралельно, тобто одночасно.

Як тільки загорівся багаття, над вогнем вішають відра з водою. Якщо бівак без багаття, а з печами або примусами, то каструлі чи відра відразу ж ставлять на них.

Кожну з робіт на біваку виконують учасники, яким це доручено. Окремі роботи зазвичай доручають тим, хто на них "спеціалізувався", у яких вони краще і швидше виходять. Але якщо який-небудь вид робіт важче інших, то їх краще робити по черзі, наприклад заготівлю дров для зимового ночівлі біля багаття. У багатоденних походах, коли умови приблизно однакові, краще заздалегідь розподілити роботи так, щоб всі учасники пройшли через всі види робіт. Наприклад, сьогодні чергують двоє - розпалюють і підтримують вогнище, працюють з пічкою примусами, готують їжу; завтра вони заготовляють паливо ("лісозаготівники"), а післязавтра встановлюють намети ("домобудівники"). Таким чином, всі роблять все, навчаються всім туристичним робіт, ніхто не має підстав ображатися. Природно, жінки не повинні займатися важкими роботами, наприклад валкою, обробленням та перенесенням дерев.

При гарній організації роботи на біваку закінчують в основному до моменту, коли готовий вечерю. Для відпочинку і сну при цьому залишаються достатньо часу.

Розподілити роботи на біваку треба відразу ж по приході на місце або ще раніше. Порядок роботи залежить від виду туризму і конкретних умов, від кількості людей в групі і їх досвіду. У схоженной групі Керівнику немає особливої потреби розподіляти роботи та керувати ними досвідчені туристи одразу ж бачать, що потрібно зробити в першу чергу кожному випадку.

Якщо на місці біваку мало сухостою та валежин, то більше людей заготовляють дрова; якщо насувається або вже йде дощ, то відразу ж ставлять намети.

У лижних походах у безлісих районах у першу чергу заготовляють снігові цегла і блоки для вітрозахисною стінки, ставлять намет і будують навколо стінку з урахуванням передбачуваної погоди (з навітряної сторони або оточуючи нею всю намет на максимальну висоту). У зимових тайгових походах першочергові роботи - заготівля палива і установка наметів або обладнання місця для ночівлі (облаштування табору - ущільнення майданчика під намет, підготовка багаття і доріжок до нього і туалету, пристрій навісів, настилу і т.д.). У водних походах в першу чергу розвантажують судна і виносять їх на берег.

У схоженной групі всі роботи йдуть без зайвої суєти і як би неспішно. Тим не менше розбиття табору від моменту зупинки до закінчення всі вечірніх робіт займає не більше двох, а іноді і півтори години, що зовсім добре. Водночас повинно займати згортання табору вранці (від підйому до виходу). У такій групі люди не сидять без діла, коли інші працюють, а шукають його, допомагаючи іншим, поки не закінчені роботи. Потрібно взяти за правило не ритися в чужих рюкзаках (все одно навряд чи знайдеш потрібну річ), а взяте у товариша повертати йому в руки.

Чергові, які готують їжу вранці (бажано ті ж, що готували напередодні ввечері), встають за півгодини (або більше) до загального підйому. Все, що потрібно для розведення багаття або розпалювання примусів і пічки (розтоплення, дрова, вода, продукти), готується з вечора. Дрова потрібно накрити на ніч від дощу або роси; воду, якщо зима, підготувати ввечері, а якщо джерело далеко, то і влітку теж.

Є сенс призначати чергових "на даний бівак", тоді і ввечері, і вранці вони знають, де що лежить і як краще ніж користуватися. Починати ж чергування краще з обіду, а кінчати - сніданком.

Всі учасники, крім чергових, можуть бути майже "зібрані", а табір в основному згорнутий до початку сніданку. Коли сніданок готовий, припиняються всі роботи, щоб не затримувати чергових і вихід в цілому. Бажано, щоб відра після їжі мили минулі або майбутні чергові, так як у сьогоднішніх чергових справ і без того багато.

Залишайте бівак таким, щоб інші захотіли зупинитися тут і їм не потрібно було б шукати іншу площадку, розводити багаття на свіжому місці і все заново обладнати. Сміття спаліть, обпалені консервні банки закопайте, кілочки від наметів і залишилися дрова складіть поблизу багаття. Після прибирання біваку обов'язково залийте багаття водою або засипте землею, навіть якщо вогнище розлучений далеко від дерев і лісу. Це правило не можна порушувати, бо, порушивши його раз, легко дозволити собі порушення і в іншій.

Непогашений багаття в лісі - кримінальний злочин.

Йдучи, огляньте бівак - не забуті речі. Оглядають бівак чергові або ті, кому це доручено, інакше кожен може сподіватися на інших.

Нічліги

Влітку зазвичай ночують в наметах чи під тентами, взимку можна ночувати біля вогнища, під навісом або тентом, на кострище, в наметі без грубки, в наметі з грубкою для обігріву, в наметі з примусами для варіння (у безлісих районах).

Кожен з цих способів ночівлі має свої переваги і недоліки.

При ночівлі біля багаття вага спорядження для ночівлі невеликий (тент, сокири, пили, відра), але роботи по влаштуванню зимового біваку вельми трудомісткі - заготівля товстих колод для багаття вимагає багато сил, а нічліг виходить не дуже зручним і теплим.

Ночівля в наметі з пічкою, пристосованої для обігріву і варіння, дає кращий відпочинок, найбільший комфорт, але вимагає спеціального спорядження - печі, виготовлення якої не всім під силу. Заготівля дров при цьому не займе багато часу і сил: досить однієї сушины середньої величини, щоб забезпечити пічку паливом на вечір, ніч і ранок.

У безлісних районах багаття робити ні з чого і грубку "годувати" теж нічим. Це може статися не тільки в ненаселених тундрових, степових або пустельних районах, але і навпаки, в густонаселених місцях, де на мальовничих берегах річок, озер і водосховищ поблизу великих міст численні відпочиваючі давно спалили весь сухий хмиз, сухостій, сухі гілки дерев (а подекуди навіть і самі живі дерева). Доводиться в цих випадках туристам брати з собою похідні примуси ("джміль", "турист") із запасом бензину, рідше - газові плитки.

На групу в 9-11 людина досить двох примусів "джміль" та бензину з орієнтовного розрахунку 1 л на день взимку і 0,7 л влітку і восени. Якщо готувати їжу на примусах у великому наметі, то навіть. взимку при морозі в наметі буде, поки працюють примуси, позитивна температура. У наметі відводять для примусів спеціальний кут - кухню, під якою зверху і з боків бажано мати невеликий поріг. У наметі, де топиться піч або працюють примуси, роблять отвір у верхній частині для вентиляції, виходу диму і водяних парів. При розпалюванні, встановлення і зняття відер пічка завжди кілька димить, відра та каструлі, коли в них закипає вода і вариться їжа, завжди трохи парять, особливо при знятих кришках. Тому, якщо не зробити отвори, то в наметі буде димно, а стінки будуть отпотевать.

Про деяких конструкціях наметів, у тому числі і великих колективних, і печей для обігріву і варіння розказано в розділі про бивачном спорядженні.

При користуванні печами і примусами треба дотримуватися заходів безпеки. Труба від печі проходить через отвір в даху або стінки намету. Навколо труби полотно намету замінюють негорючою асбо - чи склотканиною на 15-20 см. На трубу поза намети надягають іскрогасник-дефлектор. У наметах з капронової тканини не можна користуватися печами: незважаючи на наявність іскрогасників невелика частина іскор може потрапити на капрон і пропалити його.

Примуси і газові плитки потрібно ретельно відрегулювати перед походом. На маршруті за їх роботою завжди стежить один учасник, добре їх вивчив і отрегулировавший їх до подорожі. Він повинен навчити всіх інших правильному поводженню з примусами та газовими плитками.

Розпалювати примуси бажано поза намети або, в крайньому випадків взимку на "кухні", за пологом.

Слово про днюванні

Що може бути в поході краще днювання? Днювання приваблює будь-якого туриста. У кожного з нею пов'язані свої плани і надії. Рибалка нарешті знайде застосування своєї снасті, грибники і ягідники зможуть задовольнити свої жадання, жінки підготують демонстрацію нарядів, займуться пранням, лагодженням, приготуванням екзотичних, "святкових страв; слідопити можуть пошукати "сліди небачених звірів".

Щоб задовольнити бажання всіх учасників, днювання повинна відповідати деяким додатковим вимогам, крім звичайних вимог до стоянок.

Головне з них - "заповедность" днювання. Бажано, щоб табір був розбитий в місці, де ще не ступала нога людини". Це вимога іноді досить важко виконати. Залишається одне: знайти місце, відгороджене від усього світу "непрохідними" горами чи болотами.

Не менш важливо і така якість днювання, як неповторність. Маються на увазі риси, притаманні лише цьому місцю, які запам'ятаються назавжди: які-небудь особливості рельєфу, мальовничий пейзаж, висока гора з "оглядової" вершиною, що відкриває далекі дали, затишна річка, сосновий бор...

Але, природно, при всьому цьому найбільше враження залишають не гострі моменти і не екзотика. Не розумом, а серцем запам'ятовуєте ви тихе плесо річки поблизу вашого біваку, солов'їні ніч, чуйну тишу сплячого лісу і перші промені сонця, які спочатку невпевнено, а потім все сміливіше вириваються з-за густих кущів. Саме це буде снитися вам зимовими ночами, саме від цього буде завмирати серце при слові "днювання", саме це покличе вас у наступний похід, незважаючи на всі адміністративні, сімейні та інші перешкоди і обставини.

Днювання повинна бути такою, щоб вам було шкода йти звідси, щоб ви залишили тут частина душі.

Вимушені днювання не обов'язково повинні бути поганими. Нехай суцільний дощ ллє кілька днів, нехай лютує завірюха нескінченно. Але ніщо не заборонить вам осмислення і обдумування важливих для вас проблем. Іншого вільного часу у вас ніколи не буде. Крім того, роботи у таборі під дощем, розведення багаття, наприклад, залишаться захоплюючим справою.

Непередбачена днювання може бути і заповідної, і неповторною, бо стихійне лихо може примусити вас розбити бівак там, де і "сірий вовк не пробіжить, і чорний ворон не пролетить". І пам'ять про неї не зітреться.

Але вже на наступний день після "сидіння" ця пам'ять придбає світлі тони і ліричні; чи потрібно переконувати, що по мірі віддалення від місця днювання воно буде здаватися все більш привабливим і милим?

<<< тому | зміст | вперед >>>