Березін О.В.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація і управління підприємствами
(в туристичній сфері). - 2007. - №11. - С.93-97.

Мале підприємництво та зелений туризм: перспективи розвитку

У статті розглядаються проблеми розвитку сфери розваг у контексті зеленого туризму Полтавського регіону. Визначено чинники впливу на формування сфери розваг, пропонуються шляхи інтенсифікації використання ресурсного потенціалу регіону через механізм організаційно-економічних та інституціональних перетворень.

Дедалі більшу увагу привертає до себе сільський зелений туризм. Сьогодні у багатьох областях України приймають на відпочинок як в’їздних (зарубіжних), так і внутрішніх (українських) туристів переважно сімейні бізнес-структури, що, у свою чергу, зумовлює розширення мережі магазинів, закладів харчування, послуг та розваг. Тому нині можна говорити про зелений туризм як своєрідну форму малого підприємництва.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Розвиток національної економіки потребує уваги до будь-яких форм підприємницької діяльності, де зелений туризм не є винятком. Сприятлива зовнішня територіальна кон’юнктура, невичерпні рекреаційні можливості дають підстави говорити про подальший розвиток зеленого туризму у формі малого підприємництва, що стане вагомим джерелом поповнення місцевих бюджетів, розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості.

Аналіз стану проблеми. Ті чи інші питання щодо розвитку туристичної сфери в Україні за останні роки досліджувалися Антроповою Г.О., Данильчуком В.Ф., Жигуліним О.А., Прокопенко Н.Д., Наєнко Г.В. та ін. Разом з тим, на відміну від багатьох країн світу туризм в Україні взагалі, і зокрема зелений туризм не дістали пріоритетного розвитку. Відсутня відповідна інфраструктура, а її формування відбувається лише в окремих регіонах та вкрай повільними темпами. Поодинокі суб’єкти у сфері зеленого туризму не проводять маркетингові дослідження, їх діяльність потребує певної координації, обґрунтованої державної політики.

Постановка цілей і завдань. У статті розглядається розвиток зеленого туризму як форми малого підприємництва, приділено увагу формуванню його інфраструктури та створенню відповідної мережі установ і об’єктів, здатних об’єднати та підтримати розвиток цієї важливої сфери економіки. Висвітлено необхідність забезпечення координації діяльності суб’єктів малого бізнесу, залучених до рекреаційно-туристського підприємництва.

Подальший розвиток зеленого туризму має передбачати створення мережі установ та організацій, здатних об’єднати та підтримати подібний різновид підприємницької діяльності у межах певного регіону: це можуть бути, як свідчить досвід, агенції сільського туризму, асоціації сприяння розвитку туризму, організаційні центри, спілки тощо. У планах соціально-економічного розвитку регіонів (областей, районних центрів) слід визначити населені пункти, на території яких розвиток сільського зеленого туризму є найбільш перспективним. Створення тут відповідної інфраструктури дозволить додатково залучити кошти під інвестиційні проекти, ефективність яких значною мірою залежатиме від досконалості проведення маркетингових досліджень із розвитку сільського зеленого туризму, створення у регіоні показових садиб з елементами етнографії, формування екскурсійних маршрутів та програм. Важливим слід вважати проведення засідань робочих комісій (груп), де мають узгоджуватися питання економічного співробітництва між різними формами малого підприємництва у регіоні, зокрема, можливості координованого управління потоками товарів та послуг.

Суб’єкти малого бізнесу можуть залучатися до рекреаційно-туристського підприємництва та підсобної діяльності шляхом створення підприємств національної кухні, виробництва та збуту виробів народних художніх промислів, продажу туристичного спорядження. Таким проектам має передувати проведення семінарів-треннінгів з питань розвитку зеленого туризму, підготовка інформаційних буклетів, започаткування тематичних освітніх програм на радіо та телебаченні. Результати впровадження малого підприємництва у сфері зеленого туризму у регіоні, набутий досвід мають знайти висвітлення та оприлюднення на семінарах, засіданнях “круглого столу”, проведенні тематичних науково-практичних конференцій та виставок.

Подальший розвиток сфери сільського зеленого туризму неможливий без обґрунтованої державної політики та державного регулювання. На жаль, ще не прийнятий Закон України “Про сільський зелений туризм”. Основними напрямами державної політики щодо цього є удосконалення правових засад регулювання відносин у сфері сільського зеленого туризму; всебічне заохочення громадян до участі у такій діяльності; визнання сільського зеленого туризму важливою складовою ланкою туристичної індустрії України та вагомим чинником забезпечення зайнятості населення у сільській місцевості, підвищення рівня його добробуту; залучення національних та іноземних інвестицій у розвиток зеленого туризму; місцеві державні адміністрації та органи самоврядування мають дбати про створення сприятливих умов для розвитку сільського зеленого туризму, підтримку пріоритетних напрямів діяльності у цій сфері шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання, а також створення економічних умов, які стимулюють розвиток сільського зеленого туризму та сільських територій; розвиток соціальної інфраструктури територіальних громад. Відомо, що протягом тривалого часу інвестування соціальної сфери у сільській місцевості за умов обмежених фінансових можливостей здійснювалося за залишковим принципом. Унаслідок цього виявилося, що у сільській місцевості порівняно з містами набагато гіршими є житлові умови, взагалі відсутній або слабко розвинутий комплекс із надання соціально-побутових послуг, нижче рівень заробітної плати, менш сприятливі умови для розвитку освіти та проведення відпочинку. Суттєво погіршилася демографічна ситуація. Такий стан не відповідає державній політиці, пріоритетом якої має бути турбота про людину, гальмує розвиток зеленого туризму у цій місцевості. Отже, необхідним є переміщення акцентів у соціально-культурному розвитку країни у бік сільської місцевості. Разом з іншими заходами, розвиток соціальної сфери має передбачати удосконалення інфраструктури сільських населених пунктів, комунального облаштування сільської місцевості, модернізацію автомобільних шляхів та розвиток транспортного сполучення, розвиток освіти та медичного обслуговування, покращення побутового та торговельного обслуговування на селі.

Зазначені заходи мають стати самостійними розділами програм соціально-економічного розвитку кожного регіону, де по кожному з них мають передбачатися певні критерії, показники, завдання, матеріальні кошти, джерела їх покриття та механізми реалізації. Адже за своєю природою і цільовим призначенням ведення економічної діяльності у сільській місцевості та людей – мешканців таких територій – слід розглядати як єдиний неподільний елемент. Отже, йдеться про таку зміну акцентів, за якої інтереси села та селянства реально визнавалися б пріоритетними і відповідно гарантувалися усім змістом державної аграрної політики і сукупністю відповідних механізмів її практичного втілення. Така політика має поширюватися і на сільський зелений туризм як важливу форму малого підприємництва.

Важливо акцентувати увагу на тому, що спочатку потрібно консолідуватися науковцям, а потім переконати у цьому урядові структури України. Отже, проблеми розвитку сільських територій можна вирішити лише через першочергове надійне забезпечення інтересів села і селянства. Така орієнтація подальшого розвитку економічної діяльності у сільській місцевості має розглядатися у найвищих державних ешелонах і на місцях як непорушна не лише соціально-економічна, але й суспільно-політична аксіома.

Зазначені пріоритетні напрями державної політики у сфері сільського зеленого туризму мають стати невід’ємними складовими загальнодержавної програми розвитку туризму в Україні.

Реалізація державної політики у сфері сільського зеленого туризму має здійснюватися шляхом встановлення принципів та засад стандартизації туристичних послуг, чого сьогодні Україні бракує.

Регіональні програми розвитку сільського зеленого туризму в Україні як складові програм соціально-економічного розвитку регіону формуються і реалізуються з метою раціонального використання і розвитку місцевих туристичних ресурсів (природних, культурологічних, етнографічних, історичних, соціально-побутових тощо), їхнього збереження та відновлення. Важливим аспектом слід вважати патріотичне та екологічне виховання населення.

Виконання заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва є продовженням діяльності місцевих органів державної влади, громадськості, наукових кіл щодо послідовного впровадження регіональної політики з метою системної підтримки у регіоні розвитку різних форм малого та середнього бізнесу, де не останнє місце належить і сільському зеленому туризму. Успішність та результативність програмних заходів веде до зміцнення соціально-економічної бази регіонів, сприяє формуванню середнього класу громадян, гарантує зміцнення демократичних цінностей та політичну стабільність країни.

Ефективність упровадження регіональних програм розвитку малого підприємництва, зокрема і зеленого туризму, визначається, у першу чергу, забезпеченістю їх ресурсами. Тому фінансову складову цих ресурсів слід розглядати як найбільш вагому для успішного втілення дієвих програмних заходів. Отже, вирішення проблеми щодо обсягів фінансового забезпечення регіональних програм розвитку зеленого туризму залежить, перш за все, від уваги місцевих органів виконавчої влади до проблем розвитку малого бізнесу у регіоні, усвідомлення його ролі у розбудові регіональної економіки, координації співпраці з органами місцевого самоврядування, громадськістю.

З метою фінансування заходів регіональних програм розвитку зеленого туризму місцеві органи виконавчої влади можуть використовувати традиційно два механізма освоєння бюджетних коштів: перший – передбачає спрямування коштів через регіональні фонди підтримки підприємництва, другий – безпосереднє фінансування програмних заходів головним розпорядником таких коштів – державною адміністрацією. Щодо цільового спрямування бюджетних коштів у межах виконання регіональних програм розвитку зеленого туризму, то їх за чинним законодавством варто витрачати на фінансування інвестиційних проектів у цій сфері; на створення об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва тощо.

У регіональних програмах розвитку малого підприємництва у сфері зеленого туризму важливе місце має відводитися заходам, спрямованим на створення та розбудову мережі установ, орієнтованих на підтримку цієї сфери. Так, на прийнятних для учасників подібних ринкових відносин умовах може надаватися широкий спектр послуг щодо консультативно-методичної, фінансово-кредитної, юридичної, маркетингової, кадрової та інформаційно-рекламної допомоги. Зазначена підтримка є особливо необхідною для початківців у сфері сільського зеленого туризму.

У подальшому специфіка розбудови інфраструктури підтримки сільського зеленого туризму у межах регіону, на нашу думку, зумовить необхідність чіткої координації процесів їх формування з боку місцевих органів влади, громадських організацій.

Успішне ведення бізнесу у сфері зеленого туризму можливе лише за умови вчасного та повного отримання суб’єктами такої діяльності інформаційно-консультативної допомоги. Варто зазначити, що сьогодні таку допомогу для суб’єктів малого і середнього бізнесу надають понад 1200 спеціалізованих установ, але, нажаль, сфера саме зеленого туризму залишається поза увагою.

Тема розвитку малого підприємництва у сфері сільського зеленого туризму має знайти широке відображення у засобах масової інформації шляхом виходу у теле- та радіоефір спеціалізованих програм, публікацій у пресі, виданні довідників та буклетів.

Відкритість та оперативність інформації про розвиток зеленого туризму можливо забезпечити шляхом запровадження офіційних web-сайтів обласних, міських чи районних державних адміністрацій, де варто розміщувати інформаційні блоки стосовно розвитку зазначеної сфери у відповідному регіоні, нормативно-правового та законодавчого забезпечення, інвестиційних пропозицій, рекламних сюжетів тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень. В Україні активно формується ринок сільського зеленого туризму як одна з форм малого підприємництва. У перспективі має передбачатися і вирішення питань щодо об’єднання зусиль усіх зацікавлених структур, посилення соціальної спрямованості сільського зеленого туризму.

Література

1. Березін О.В. Економічні аспекти розвитку туристичного бізнесу: погляд з позицій продовольчого ринку // Вісник ДІТБ. Серія “Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері)”. – 2002. - №6. – С.176–178.
2. Туризм в Україні. Збірник нормативно-правових актів. – Т.1. Офіційне видання. – Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство “ІВА”, 1999. – С.7–18.

В статье рассматриваются проблемы развития сферы развлечения в контексте зеленого туризма Полтавского региона. Определены факторы, влияющие на формирование сферы развлечений, предлагаются пути интенсификации использования ресурсного потенциала региона через механизм организационно-экономических и институциональных преобразований.

Issues of development of entertainment sphere in the context of green tourism of the Poltava area are considered. Factors that influence formation of the entertainment sphere have been indicated and ways of intensification of usage of resource potential of the region via the mechanism of organizational – economic and institutional changes have been proposed.