Формування механізмів реалізації соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки

Сценарій прогнозу середньої очікуваної тривалості життя при народженні в Україні (років)

Роки	Чоловіки			Жінки
	високий	середній	низький	високий	середній	низький
2010	51,1	59,9	61,8	72,3	73,7	74,9
2015	59,1	60,4	62,7	72,3	74,1	75,6
2020	59,8	62,5	64,6	73,0	74,4	76,1
2025	60,2	63,1	65,5	73,4	75,0	76,9
2030	60,7	63,8	66,5	73,7	75,5	77,8
2035	61,1	64,4	67,5	74,1	76,1	78,6
2040	61,5	54,0	68,4	74,5	76,6	79,4
2045	61,9	65,7	69,4	74,8	77,2	80,2
2050	62,4	66,1	70,1	75,2	77,7	81,0

Сформовані тенденції зміни показників тривалості життя в регіонах України є наслідком зміни показників смертності. На цей показник суттєво впливає загострення екологічних проблем в окремих регіонах України. Це частково пояснює найвищий коефіцієнт смертності в Чернігівській, Житомирській, Полтавській і Сумській областях, де під радіаційне забруднення потрапили значні території і це негативно позначилося на здоров'ї населення. Амплітуда коливання коефіцієнта смертності в регіонах України також достатньо висока: якщо в Чернігівській області він дорівнює 20,7, то в Тернопільській - 12,4. Як і за попереднім показником, найбільш благополучними виглядають західні регіони, де показник смертності значно нижче за середній по Україні.

Визначено, що потрібна нова стратегія розвитку охорони здоров'я, в основі якої - управління здоров'ям (життєздатністю) індивіда. Останнє поняття охоплює сукупність стратегій, основи яких були закладені в Україні в рамках нового наукового напряму, названого валеологією. Теорія валеології, представивши сукупність природно-географічних, економічних, ментальних та інших чинників, доводить, що Україна займає пріоритетне положення в світі, а практика показує, що показники здоров'я населення країни знижуються найбільш стрімко.

Проаналізовано найважливіші проблеми сучасного стану розвитку вітчизняної охорони здоров'я, а саме: відсутність належного механізму управління галуззю; формування оптимального ресурсного потенціалу системи охорони здоров'я і суспільно необхідної кваліфікаційної підготовки медичних кадрів; визначення і пошук можливих і необхідних обсягів фінансування, інновацій та інвестицій; удосконалення територіального розміщення медичних спеціалізованих установ; управління якістю меддопомоги; захисту здоров'я працівників і формування здорового способу життя; поліпшення територіальної доступності меддопомоги, тобто удосконалення регіональної політики у сфері охорони здоров'я. Нинішній стан здоров'я населення України потребує переорієнтації медичної науки і практики на формування здорового способу життя кожної людини і суспільства в цілому та збереження тривалої працездатності працюючого населення зокрема.

Доведено, що бюджетне фінансування охорони здоров'я повинне гарантувати безкоштовне надання швидкої або невідкладної медичної допомоги в державних і комунальних установах, а також фінансування, направлене на захист здоров'я соціально-залежного населення (дітей, інвалідів, пенсіонерів, інших категорій). Розподіл фінансових ресурсів повинен здійснюватися з урахуванням потреб і пріоритетів суспільства. При цьому їх слід диференціювати між регіонами, службами, а . також між різними формами лікування.

Зроблено висновок про недостатню економічну обгрунтованість, а отже й неефективність роботи наявного механізму розподілу бюджетних коштів на медицину в Україні, в зв'язку з чим запропоновано новий механізм економічного розрахунку фінансування охорони здоров'я регіону на засадах програмно-цільового підходу. Програмно-цільовий підхід до вирівнювання міжрегіонального здоров'я має відбуватися за рахунок додаткових асигнувань місцевих програм, направлених на усунення ризиків для здоров'я та життя людей. Інвестиції в оздоровчі програми не повинні змішуватися з виділеним державою бюджетом на охорону здоров'я регіону, а йти тільки на цільові витрати з урахуванням рівня здоров'я по окремих територіях проживання людей. Це створить прозорість витрат, дозволить проконтролювати їх ефективність на конкретну медичну діяльність, усуне транзит і знеособленість нинішніх додаткових регіональних коефіцієнтів за екологічну шкідливість.

Механізм розподілу державного бюджету на організацію системи охорони здоров'я у регіонах.

1. Визначається частка постійних жителів області в населенні України (N), де:

  (1)

2. Проводяться підрахунки еквівалента обсягів медичних послуг населення України (S_укр) і Донецької області (S_обл) з урахуванням статево-вікових особливостей і складаються відповідні таблиці.

3. Визначається індекс (І), частка отримуваних медичних послуг області (обл.) в обсязі медичної допомоги держави за формулою:

  (2)

4. На підставі частки населення області в державі та еквіваленту медичних послуг, що надаються в регіоні, визначається фінансова потреба області (F) в бюджетному фінансуванні:

F = N x I   (3)

5. Визначаємо державні бюджетні асигнування для узгодженого бюджету області (Б_о6л), необхідного для організації системи медичної допомоги населення (виділену Кабміном і затверджену Верховною Радою України) (Б_укр) плюс асигнування по обласному бюджету (Б_1обл):

Б_о6л = Б_укр х F + Б_1обл   (4)

6. На підставі розрахунків захворюваності населення Донецької області на 100 тис. населення (З_дон) і України (З_укр) визначаємо «участь» населення області в загальному рівні захворюваності України (У_обл):

У_обл = З_дон / З_укр   (5)

7. Знаючи частку захворюваності населення Донецької області в Україні, визначаємо індекс розрахунку для фінансування програм (Й_р):

Й_р = У_о6л х N   (6)

8. Далі визначаємо додаткову суму на цільові програми (Б_дод), направлену на усунення або пом'якшення негативних чинників впливу на здоров'я населення:

Б_дод = Б_укр x Й_р   (7)

9. Насамкінець визначаємо вільний бюджет області з урахуванням усіх чинників (Б_звед):

Б_звед = Б_обл + Б_дод   (8)

Розподіл державного зведеного бюджету країни в сучасних умовах вимагає адекватнішого і реальнішого підходу до управління фінансами. Описаний механізм програмно-цільового підходу, як інструмент координованого типу, має незаперечну перевагу над існуючим типом управління витратами в охорону здоров'я.

Виділено дві основні групи гіпотез щодо причин високої смертності в Україні. Перша група гіпотез має загальносоціальний характер - результат погіршення рівня життя після розпаду Радянського Союзу: економічна криза, незадоволеність життям, несприятливе техногенне навантаження на природу, низький рівень медичного обслуговування та ін. Друга група гіпотез особисто-поведінкового характеру, яка має високий рівень чинників, що погіршують здоров'я і ведуть до передчасної смерті: споживання алкоголю, тютюну, наркотиків, на вирішення режиму і характеру харчування, хімізація споживаних продуктів та ін.

У третьому розділі "Ринок праці як пріоритет соціальної політики" досліджено ринок праці та можливості його регулювання, доведено, що активна політика на ринку праці є основою соціальної політики та соціальної стабільності суспільства, розглянуто трудоресурсну безпеку та проблеми зайнятості населення.

Доведено, що певна напруга в системі, яку представляє собою ринок праці здійснюється під впливом як зовнішніх, такі внутрішніх факторів. Ця напруга передбачає розробку буферної системи, яка її зменшує. Перебуваючи в положенні нестійкого стану, функціонування системи відбувається зовсім інакше ніж у стані рівноваги. Це протиріччя, яке дозволяє системі знаходиться як у стані рівноваги, так і у стані напруги, передбачає застосування синергетичного підходу як одного з пізнавальних принципів процесу регулювання ринку праці.

Крім того, процес регулювання ринку праці можна доповнити також такими принципами як: наукової обґрунтованості; системності; комплексності; взаємоузгодженості дій у часі та просторі; цілеспрямованості; пріоритетності; ефективності; зворотності зв'язку.

Доповнено групу факторів, які обумовлюють стан ринку праці інформаційно-глобалізаційними факторами, у зв'язку з чим проведено структурування ринку праці за наступними ознаками: територіального рівня, економічного потенціалу, сегментації професій та спеціальностей, кон'юнктури робочих місць і професій.

Дослідження впливу факторів на ринок праці передбачає аналіз ВВП, обсягів промислової та сільськогосподарської продукції, народжуваності та смертності, демографічного відтворення, здоров'я населення, розвитку соціальної сфери, стану довкілля, міграційних процесів.

Що стосується дослідження економічної активності населення, то воно передбачає аналіз економічної активності, зайнятості та безробіття, їх регіональної диференціації, економічної неактивності, а також аналіз структури зайнятості та безробіття за віком, освітою, статтю.

Дослідження попиту та пропозиції праці передбачає аналіз зайнятості населення у сферах економічної діяльності, самозайнятості, неформальної зайнятості, аналіз сфери прикладання праці, створення нових робочих місць, оплати праці, аналіз прихованого безробіття, попиту на працю, його структуру, обсяги працевлаштування, аналіз офіційного безробіття, руху робочої сили.

Запропоноване структурування дає також можливість виділити відповідні напрями досліджень ринку праці та механізмів його регулювання на міжнародному, національному, регіональному, локальному ринках праці з урахуванням професій, груп професій та спеціальностей.

Конкретизація наведених напрямів дослідження у прикладному плані дозволяє виокремлювати відповідні показники, які комплексно і всебічно характеризують явища і процеси, що аналізуються у рамках досліджуваної проблематики (рис.2).

Рис. 2 Схема напрямів дослідження ринку праці та ефективності його регулювання

Ринок праці виступає як механізм виявлення і узгодження попиту і пропозиції робочої сили, і цей ринок має спільні функціональні риси та спільні інтегральні елементи з іншими складовими загального ринку. Водночас праця залишається ключовим фактором та функціональним елементом виробничого ч процесу, і навіть набуває нових ознак, які зумовлюються реаліями науково-технічного прогресу, і передусім проникненням інформаційних технологій на всі рівні соціально-економічного життя та в технологічні процеси. Не менш значущим явищем, ніж інформатизація, є соціалізація економіки, виникнення ситуації, за якої зростання якості життя, підвищення ролі науки, освіти, навіть охорони здоров'я постає фактором конкурентного успіху.

Визначено, що на формування ринку праці України найбільше впливають: демографічна ситуація, міграційний рух населення, система розселення, інфраструктура, соціально-економічні та екологічні умови праці. Функціональну залежність між формуванням ринку праці та переліченими факторами можна відобразити таким чином. Зменшення за останні роки природного руху населення приводить до зменшення кількості населення на певній території. Це негативно відбивається на забезпеченні трудовими ресурсами господарства. У статево-віковій структурі населення протягом багаторічного періоду переважають жінки. Така особливість є суттєвим фактором формування ринку праці.

Важливе значення для соціальної безпеки держави має також структура зайнятості населення, зокрема її відповідність пріоритетам проголошеного на державному рівні курсу на розбудову ринкової соціально орієнтованої економіки. Кардинальні зрушення в структурі зайнятості населення України пов'язані передусім зі змінами форм власності виробничих одиниць, що зумовили зменшення ролі найманої паці та формування сектора самостійної зайнятості. Процес переходу робочої сили від найманої праці до зайнятості на власних підприємствах є цілком закономірним - він викликаний проведенням ринкових реформ. Але слід мати на увазі, що самозайняті порівняно з найманими працівниками користуються значно меншою законодавчою та соціальною захищеністю. Всебічне дослідження ринку праці, тенденцій розвитку безробіття та інших негативних соціальних явищ дозволили обгрунтувати головні напрямки підвищення рівня зайнятості. Серед них виділяються насамперед три групи напрямків за функціональними й територіальними ознаками - загальнодержавного, обласного і районного значення.

Комплексний соціально-економічний розвиток регіонів передбачає удосконалення механізмів продуктивної зайнятості населення. У зв'язку з цим процеси трансформації діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні бути спрямовані, перш за все, на розробку програм продуктивної зайнятості населення, які, в свою чергу, повинні бути зіставлені з програмами соціально-економічного розвитку.

При цьому розробка програм продуктивної зайнятості повинна здійснюватися не за галузевим принципом, а виходячи з комплексних планів розвитку того чи іншого міста (селища, села).

У зв'язку з особливостями регіонального розвитку доцільно у цьому випадку застосувати також різноманітні підходи щодо формування програм продуктивної зайнятості. Проте їх загальними стратегічними цілями мають бути: удосконалення якісної структури зайнятості; реформа оплати праці; справедливий розподіл доходів; розвиток конкурентного середовища на ринку праці; підтримка малого і середнього бізнесу; підвищення рівня соціальної захищеності населення; послідовне подолання бідності.

У четвертому розділі "Якість життя в системі пріоритетів безпечного соціального розвитку" досліджено рівень життя населення та його вплив на соціальну стабільність держави, визначено безпеку людини і суспільства як основи безпечного соціального розвитку, розглянуто людський розвиток і глобалізація.

Аналіз величини планових та фактичних прожиткових мінімумов у 2008-2011 pp. показав, що їх фактичні й планові показники існують самі по собі і не взаємодіють. Більш того, розміри прожиткових мінімумів на кінець наступного року плануються навіть менші, ніж досягнутий їх фактичний рівень за попередній рік. У зв'язку з чим запропоновані рекомендації що удосконалення розрахунків прожиткового мінімуму в системі державних соціальних стандартів, а саме: методики встановлення розміру прожиткового мінімуму задля забезпечення максимальної відповідності цього стандарту реальній вартості споживчого кошика та послуг, привести їх у відповідність до законодавства про прожитковий мінімум та міжнародних стандартів; переглянути набір товарів та послуг убік їх відповідності реальним життєвим потребам людини та медичним стандартам; припинити застосування в бюджетному законодавстві так званого "рівня забезпечення прожиткового мінімуму, що взагалі нівелює значення прожиткового мінімуму як такого.

Доведено, що людина як індивід має право на житло, освіту, медичну допомогу, якісні комунальні послуги, соціальний захист, які і утворюють основу буття. Крім того, людина має право на суспільну безпеку, яку повинна забезпечувати держава. Ігнорування цього права людини породжує значні проблеми щодо забезпечення соціальної безпеки в Україні, а саме: значно погіршився рівень відтворюваної робочої сили нормальної якості; внаслідок безробіття втрачаються професійно-кваліфікаційні якості й навички близько 35% сукупної робочої сили; за роки незалежності значна частина осіб із високим рівнем освіти та кваліфікації у пошуках роботи емігрувала; ускладнюється доступ дітей робітників, селян, дрібних службовців до вищої освіти; генофонд нації катастрофічно погіршується (тільки третина школярів вважаються здоровими), критичний стан навколишнього середовища; дестабілізуючий розвиток демографічних процесів у світі; симптоми вичерпаності природних та енергетичних ресурсів (щоб підтримувати більш ніж скромний достаток, доводиться добувати ресурси в кількості, еквівалентній 2 тоннам вугілля і виплавляти понад 150 кілограмів сталі на кожного жителя Землі): наявність величезних запасів засобів збройної боротьби (у світі налічується понад 50 000 ядерних боєприпасів, 80 000 тон хімічних озброєнь); розростання кількості різноманітних конфліктів внутрішнього та зовнішнього характеру, які часом переростають у непримиренне протистояння та збройні конфлікти і війни.

Визначено рівні соціальної напруженості і їх якісні характеристики, які значною мірою пов'язані з рівнем життя, а саме: Стабільний стан, соціальний сплеск, соціальна напруженість, структурна криза, режимна криза. Структуризація соціальних станів суспільства і її зв'язок з соціальною напруженістю в повній мірі характеризує загрози суспільній безпеці, і як наслідок реакцію органів державного управління цим процесом.

Запропоновано здійснювати активний моніторинг загроз суспільній безпеці, а також на цій основі розроблятися відповідна державна політика національної безпеки та своєчасна її реалізація. При цьому для недопущення соціальної напруженості та переростання її у структурну кризу в умовах сучасних українських реалій особливе значення має більш справедливий розподіл національного доходу, підвищення можливостей одержання освіти, соціального забезпечення, зайнятості населення, оскільки подальше поглиблення соціальної нерівності неминуче призводитиме до відповідного посилення соціальної напруженості.

Доведено, що безпека людського розвитку будь-якої країни значною мірою обумовлена інтенсивними процесами глобалізації, які не тільки відкривають для людства нові небачені досі можливості розвитку і якісного зростання, але й нові загрози, проблеми і глобальні конфлікти.

Оскільки глобалізація породжує і створює додаткові загрози для безпеки людського розвитку, доцільно розглянути чинники її позитивного та негативного впливу на ці процеси.

Визначено основні чинники глобалізації, які впливають на соціальну безпеку: нерівномірність економічного розвитку; зовнішньоекономічну заборгованість; циклічний взаємозалежність фінансових ринків (рис.3).

Рис. 3. Вплив глобалізації на безпеку людського розвитку країн з середнім рівнем економічного розвитку

Проблемними для України в найближчій перспективі можуть стати такі тенденції, що спостерігаються в світовій економіці: посилення глобальної конкуренції, що охоплює не тільки традиційні ринки товарів, капіталів, технологій і робочої сили, але й системи національного управління, підтримки інновацій, розвитку людського потенціалу, взаємозв'язок національних економічних систем. Крім того, друга хвиля фінансової економічної кризи може привести до краху деяких національних валют, а також валютних систем. Стрімкий розвиток соціальних інформаційних систем посилює глобальні процеси, які стають швидкоплинними і непередбаченими.

У п'ятому розділі "Механізми реалізації соціальної політики в контексті досягнення сталої соціальної безпеки" досліджено теоретико-методологічні засади формування соціальної політики в контексті досягнення сталої соціальної безпеки, визначено пріоритетні напрямки державної соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки, сформульовано механізми реалізації соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки.

Визначено стратегічну мету соціального розвитку України як провідної світової держави XXI століття, з привабливим способом життя, що займає передові позиції в глобальній економічній конкуренції і надійно забезпечує національну безпеку і реалізацію конституційних прав громадян.

Сформульовано вирішення наступних задач: вихід України на стандарти добробуту розвинених країн; забезпечення високої якості та комфортних умов життя населення; зміна соціальної структури суспільства на користь середнього класу, зниження економічної диференціації населення і різке скорочення бідності; інноваційне лідерство України в світі на основі передових науково-дослідних розробок, високих технологій і освітніх послуг; створення розгалуженої транспортної мережі, що забезпечує високу територіальну мобільність населення і глобальну конкурентоспроможність України на ринках транспортних послуг; нова модель просторового розвитку України на основі формування нових територіальних центрів зростання і зменшення масштабів регіональної нерівності; гарантована реалізація конституційних прав громадян, включаючи розвинену систему демократичних інститутів, наявність ефективних механізмів правозастосування і системи забезпечення національної безпеки.

Сформульовано низку фундаментальних принципів формування ефективної соціально-економічної політики держави, а саме: обгрунтованість, прозорість, легітимність, адекватність, контрольованість, логічність, структурна довершеність, врахування зовнішніх впливів.

Обгрунтовано перехід української економіки від експортно-сировинного до інноваційного соціально-орієнтованої моделі розвитку, яку характеризують її ключові чинники: диверсифікації економіки, в структурі якої провідна роль переходить до галузей «економіки знань» і високотехнологічних галузей промисловості; підвищення ефективності й конкурентоспроможності економіки, без істотного нарощування виробничих ресурсів; високій інноваційній активності компаній, пов'язаній з освоєнням нових ринків, оновленням асортименту продукції, освоєнням нових технологій, створенням нових форм організації бізнесу; активізації фундаментальних і прикладних досліджень і розробок при кардинальному підвищенні їх результативності; підвищення якості людського капіталу і ефективності його використання, що характеризується випереджаючим зростанням заробітної плати кваліфікованих працівників; випереджаючого зростання галузей, що забезпечують розвиток людського потенціалу, перш за все, освіти та охорони здоров'я.

Перехід від експортно-сировинного до інноваційного типу економічного зростання пов'язаний з формуванням і нового механізму соціального розвитку. Такий підхід вимагає реалізації комплексних, взаємопов'язаних по ресурсах, термінах і етапах, перетворень за наступними напрямами переходу економіки до інноваційного соціально-орієнтованого типу розвитку: перший напрям -розвиток людського потенціалу України, другий напрям - створення висококонкурентного інституційного середовища, стимулюючого підприємницьку активність і залучення капіталу в економіку, третій напрям -структурна диверсифікація економіки на основі інноваційного технологічного розвитку, четвертий напрям - закріплення і розширення глобальних конкурентних переваг України в традиційних сферах (енергетика, транспорт, аграрний сектор, переробка природних ресурсів), п'ятий напрям - розширення і зміцнення зовнішньоекономічних позицій України, підвищення ефективності її участі в світовому розподілі праці, шостий напрям - перехід до нової моделі просторового розвитку української економіки.

Сформульовано принципи на засадах яких держава повинна керуватись у відносинах з суб'єктами підприємницької діяльності, що передбачає перехід до інноваційного соціально-орієнтовано розвитку.

З метою ефективного залучення зацікавлених суб'єктів до вироблення і реалізації соціально-економічної політики, необхідне вибудовування нової моделі суспільства, що забезпечує: ефективні механізми захисту прав і свобод громадян, без яких неможливо створити конкурентноздатні державні інститути; механізми вертикальної і горизонтальної соціальної мобільності; процедури і правила, які забезпечують урахування інтересів кожної соціальної групи при ухваленні рішень на всіх рівнях державної і муніципальної влади, відповідальність за результати і наслідки ухвалених і реалізованих рішень; забезпечення рівноправного діалогу громадських організацій, бізнесу і держави з ключових питань суспільного розвитку, результати якого стають основою схвалюваних нормативних рішень; висока довіра громадян до державних і суспільних інститутів; широкий суспільний консенсус з основних питань розвитку України.

Зроблено висновок щодо розробки парадигми соціальної безпеки України з подальшим формуванням стратегії, доктрини, концепції. Необхідно удосконалити підсистему соціальної безпеки у Концепції (Основах державної політики) національної безпеки України, при цьому, слід виділити наступні головні шляхи виконання: забезпечення координації змісту чинних та планових для прийняття концепцій, стратегій, програм, доктрин, які впливають на стан та забезпечення соціальної безпеки; формування банку даних вітчизняних фахівців із соціальних проблем та сприяння їхньому ефективному використанню для вирішення проблем соціальної безпеки; систематичне проведення «круглих столів», науково-практичних конференцій з проблем соціальної безпеки та соціальної політики; визначення напрямків наукових досліджень у соціальній сфері з проблем соціальної безпеки як пріоритетних в системі НАН і МОН України з адресним фінансуванням цих досліджень.

Запропоновано принципи формування сучасної системи державних соціальних стандартів і нормативів, яка створюється з метою забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина, мають бути: законодавче встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; забезпечення диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукова обґрунтованість норм споживання; забезпечення прозорості та громадського контролю при їхньому визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту й трудових відносин. Система стандартів соціальних послуг повинна формуватися з урахуванням показників якості життя тих, хто їх отримує, встановлювати вимоги до якості да умов надання послуг.

Визначено пріоритетні напрями державної соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки, а саме: тривалість життя настелення, активна політика на ринку праці, збереження і розвиток трудового потенціалу країни, безпека людини і суспільства, а також людський розвиток в умовах глобалізації.

Запропоновано механізм реалізації соціальної політики держави на засадах застосування політико-правових, фінансово-економічних, інституційно-інформаційних та екологічних методів і інструментів діяльності, а саме: правового, фінансового, інформаційного, кадрового, наукового, інституційного забезпечення, збереження і розвитку трудового потенціалу, формування престижності кваліфікованих робітничих професій та технічних службовців, вдосконалення діяльності служби зайнятості, удосконалення державного та договірного регулювання оплати праці.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальну наукову проблему, яка полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування соціальної політики, в контексті досягнення сталої соціальної безпеки і механізмів її реалізації та отримано такі результати.

1. Доведено, що вирішення соціальних проблем і формування соціальних перспектив розвитку суспільства, особистості та країни, які передбачають досягнення соціальної безпеки та людського розвитку, накопичення людського та соціального капіталу, активізацію інноваційного та сталого розвитку з урахуванням наявних бюджетних та загальних ресурсних обмежень при активному сприянні та входженню України до конкурентоспроможних держав з високою якістю та рівнем життя населення вимагають формування основних напрямів соціальної політики на перспективу і ефективних механізмів її реалізації.

2. Досліджено еволюцію наукових поглядів на соціальну роль держави і проведено класифікацію моделей соціально-орієнтованих суспільств, яку доповнено критеріями, що дозволяють уточнити параметри демократизації суспільного ладу і встановити їхні витоки, а саме: за місцем соціальної політики серед національних пріоритетів; за розподілом соціальних функцій між державою, громадським суспільством і підприємницьким сектором; за масштабами державного сектору, що визначається як обсягами ВВП, що перерозподіляються, так і часткою зайнятих у державному секторі; за особливостями національної політики; за наслідками соціальної політики (показниками соціальної ефективності).

3. Запропоновано критерії аналізу, які дозволяють визначити ефективність соціальної політики у контексті національної соціальної парадигми розвитку, такі як: ментальна спричиненність даної конфігурації, констатуючих соціальної сфери; інституціональна інфраструктура і її ефективність; адекватність меті розвитку; соціальні наслідки функціонування; рівень та якість впливу на показники ефективності динаміки економічної структури; вплив на рівень адаптивності до сучасних глобалізаційних процесів.

4. Доповнено та основні аргументовано основні принципи соціальної політики в Україні, а саме: принцип людської направленості державної діяльності; принцип відповідальності держави за свою діяльність перед людиною; принцип верховенства права; принцип законності і комплексності; народовладдя ті децентралізації; принцип розподілу влади; соціальної справедливості; рівності і рівноправності; індивідуальної соціальної відповідальності та соціальної субсидіарності; принцип солідаризму; соціальних зобов'язань, соціальних гарантій; принцип пріоритету соціальних інтересів людини та особистості; принцип багатоманітності; принцип відділення держави та церкви; принцип людської гідності; принцип невітчужованності та непорушності прав і свобод людини; принцип національного суверенітету; екологічності; підтримки української нації; підтримки національних спільнот; урахування регіональних особливостей.

5. Визначено і обґрунтовано чинники, що зумовлюють актуальність проблематики соціальної безпеки держави, а саме: сучасний стан та темпи оздоровлення економіки України, які об'єктивно не можуть повною мірою забезпечити реалізацію державою конституційно і законодавчо закріплених зобов'язань у сфері соціального захисту населення; диференціація доходів населення, яка зумовила глибоке розшарування суспільства за майновою, і як наслідок, за культурно- освітньою, професійною та іншими соціальними ознаками; умови для формування середнього класу; недосконалість чинного законодавства у частині встановлення низки соціальних гарантій.

6. В результаті аналізу сучасного стану і демографічної ситуації визначено чинники, від яких залежить відтворення населення, такі як: збільшення темпів урбанізації; погіршення екологічної ситуації; збільшення кількості людей похилого віку та пенсіонерів; збільшення кількості людей, що ведуть малорухомий спосіб життя; поширення індивідуальних алергічних реакцій на антибіотики та інші хімпрепарати; поширення вживання наркотиків та алкоголю; рецидив старих і поява нових інфекційних захворювань, а також особливо небезпечних інфекцій; значне поширення впливу чинників, що загрожують психічному стану людини.

7. Запропоновано новий механізм розрахунку фінансування охорони здоров'я регіонів на засадах програмно-цільового підходу, що має незаперечну перевагу над існуючим типом управління витратами на охорону здоров'я, який враховує лише кількісні зміни населення і деякі особливості впливу шкідливих чинників навколишнього середовища на здоров'я, і який не враховує статтєво-вікові зміни, рівень загального здоров'я людей, ступінь розвитку мережі лікувальних установ і багато інших факторів.

8. Дістало подальший розвиток теоретико-методологічні положення дослідження ринку праці та можливості його регулювання, сутність яких полягає в застосуванні синергетичного підходу, який дозволив доповнити принципи регулювання ринку праці, а застосування елементів факторного аналізу дозволив виокремити п'ять блоків факторів, запропонувати структурування ринку праці, виокремити відповідні напрями дослідження, що, в свою чергу, дало змогу визначити відповідні показники для характеристики стану і тенденцій розвитку ринку праці.

9. Обгрунтовано комплексний підхід щодо створення та реалізації програм продуктивної зайнятості в регіонах за рахунок удосконалення якісної структури зайнятості, реформи оплати праці, справедливого розподілу доходів, розвитку конкурентного середовища на ринку праці, підтримки малого і середнього бізнесу, підвищення рівня соціальної захищеності населення, послідовного подолання бідності

10. Розроблено рекомендації щодо наближення прожиткового мінімуму до реальної вартості споживчого кошику та послуг і відповідність його до законодавства та міжнародних стандартів, а саме: удосконалення методики встановлення прожиткового мінімуму, і як наслідок, перерахування розміру мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших виплат; перегляд набору товарів та послуг у бік їх відповідності реальним життєвим потребам людини та медичним стандартам, включаючи податок з доходів, оплату житла, комунальні послуги, оплату за освіту та медичне обслуговування.

11. Визначено основні чинники глобалізації, що впливають, перш за все, на економічну безпеку держави, а саме: нерівномірність економічного розвитку; зовнішньоекономічну заборгованість; циклічний взаємозв'язок національних економічних систем; взаємозалежність фінансових ринків; посилення глобальної конкуренції, що охоплює не тільки традиційні ринки товарів, капіталів, технологій і робочої сили, але й системи національного управління, підтримки інновацій, розвитку людського потенціалу.

12. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування ефективної соціальної політики в контексті досягнення сталої соціальної безпеки, сутність яких полягає в доповненні базових принципів її формування, застосуванні моделей інноваційного соціально-орієнтованого розвитку та нової моделі суспільства, доповнення та уточнення концептуальних положень економічної і соціальної безпеки, а також концепції науково-технічного розвитку, розробці принципів формування системи державних соціальних стандартів та нормативів та визначення критеріїв стану соціальної безпеки.

13. Визначено пріоритетні напрями державної соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки, а саме: тривалість життя населення, активна політика на ринку праці з метою збереження і розвитку трудового потенціалу, безпека людини і суспільства, а також людський розвиток в умовах глобалізації.

14. Запропоновано механізм реалізації ефективної соціальної політики на засадах застосування політико-правових, фінансово-економічних, інституційно-інформаційних та екологічних методів і інструментів діяльності державних органів влади, побудованих на базових принципах в контексті визначених пріоритетних напрямів, і спрямованих на досягнення найвищого рівня соціальної безпеки, що відповідає максимально ефективному використанню усіх поточних можливостей і ресурсів держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Методи оцінки екологічних втрат: Монографія , За ред. д.е.н. Л.Г. Мельника та к.е.н. О.І.Карінцевої. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 288с. Бендасюк О.О. (11.1 «Нова концепція екологізації економіки» та 11.2 «Передумови екологізації економіки в сучасних умовах» - С.262-265,
2. Бендасюк О.О. Особливості фінансування соціально-культурних заходів // Тенденції і пропорції розвитку економіки України. Колективна монографія. /За ред. В.Ф.Беседіна. - К.: НДЕІ - 2005. -С. 168-178.
3. Бендасюк О.О. Стан і перспективи розвитку підприємництва в Україні // Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання. Колективна монографія. / За ред. В.Ф.Беседіна, А.С.Музиченка. - К.: НДЕІ -2005.-С 210-216.
4. Бендасюк О.О. Промисловість України: структурна деформація та шляхи її подолання Україні // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку. Колективна монографія. / За ред. В.Ф.Беседіна, А.С.Музиченка. - К.: НДЕІ - 2006. - С 225-232.
5. Бендасюк О.О. Підприємницький аспект інноваційної діяльності Україні // Економіка України: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку. Колективна монографія, / За ред. В.Ф.Беседіна, А.С.Музиченка. - К.: НДЕ) -2007. - С. 457-462.
6. Бендасюк О.О. Соціальна політика та соціальна безпека: концептуальні визначення та механізми забезпечення: монографія / О.О.Бендасюк. - Донецьк: СПД Купріянов B.C., 2010. - 340 с.
7. Бендасюк О.А. Труд и здоровье: монографія/ 2-е изд.доп.перераб./ Шутов М.М., Дорофиенко В.В., Вовк СМ., О.А.Бендасюк. - Донецк: СПД Куприянов B.C., 2011.- 330 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бендасюк О.О. Соціальна політика як вияв особливостей національної парадигми суспільного розвитку /Бендасюк О.О. //Академічний огляд. Серія: Економіка та підприємництво. - Дніпропетровськ, 2002. - С102-105.
2. Бендасюк О.О. Основні напрямки соціальної політики в Україні /Бендасюк О.О. // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 142. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.70-75.
3. Бендасюк О.О. Основы системной трансформации и специфика переходной экономики /Ткаченко В.А., Бендасюк О.О. //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Спецвипуск. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.47-68.
4. Бендасюк О.О. Соціальні аспекти економічної безпеки України /Бендасюк О.О. // Регіональна економіка. Львів, 2007. - №3. - С 70-78.
5. Бендасюк О.О. Державне регулювання зайнятості населення /Бендасюк О.О. // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. -Запоріжжя, 2009 - №5. С 11-17.
6. Бендасюк О.О.Регіональне регулювання зайнятості як одна з головних засад трудоресурсної безпеки країни /Бендасюк О.О. // Економічний простір: Збірник наукових праць. - №27. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С 42-52.
7. Бендасюк О.О. Соціально-економічна безпека як об'єкт наукових досліджень /О.О.Бендасюк // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки [Текст]: Випуск 24: У двох частинах /М-во освіти і науки України, Черк.держ.техн.ун-т. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - Частина II. - С.317-320.
8. Бендасюк О.О. Головні засади формування системи соціального захисту населення в Україні /Бендасюк О.О. // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук.пр.: у 2 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - 4.2. - С.150-155.
9. Бендасюк О.О. Заходи активізації зайнятості населення /Бендасюк О.О. // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя, 2009» №6. С 17-21.
10. Бендасюк О.О. Критерії й індикатори соціально-економічної безпеки /Бендасюк О.О. // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. -Хмельницький, 2010. -Т.2.- С.7-11.
11. Бендасюк О.О. Активна політика на ринку праці - основа соціальної політики та соціальної стабільності суспільства /Бендасюк О.О. // Зовнішня торгівля. Міжнародний науково економічний журнал. - Київ, 2010. -№1.-С.10-17.
12. Бендасюк О.О. Моніторинг якості життя населення регіону в умовах сталого розвитку /Бендасюк О.О., Старченко Л.В., Лук'яненко В.В. // Механізми регулювання економіки [зб. наук. пр.]. -- Суми, 2010. - С 180-185.
13. Бендасюк О.О. Особливості державного регулювання соціально орієнтованої економіки /Бендасюк О.О. // Экономика и управление. -Симферополь, 2010 - №2. - С.106-108.
14. Бендасюк О.О. Удосконалення структури фонду заробітної плати /Бендасюк О.О. // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. -Запоріжжя, 2010-№6. С 185-191.
15. Бендасюк О.О. Трудоресурсна безпека та проблеми зайнятості населення /Бендасюк О.О. //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2010. - С.58-63.
16. Бендасюк О.О. Особливості розвитку трудового потенціалу України в умовах переходу до інноваційної моделі економіки /Бендасюк О.О. // Регіональна економіка. Львів, 2010. - №1(55). - С.172-177.
17. Бендасюк О. Державне управління соціальним захистом населення в умовах ринкової економіки / Бендасюк О. // Галицький економічний вісник. Тернопіль, 2010 - №1 (26) - С.123-126.
18. Бендасюк О.О. Вплив факторів глобалізації на соціальну безпеку /Бендасюк О.О. //Збірник наукових праць ДонДУУ: «Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки»: Серія «Економіка». - Т. XI, вип. 147. - Донецьк: ДнДУУ, 2010. -С.308-317.
19. Бендасюк О.О. Теоретичні засади формування та узгодження соціального інтересу /Бендасюк О.О. //Збірник наукових праць ДонДУУ: «Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки»: Серія «Економіка». - Т. XI, вип. 164. - Донецьк: ДнДУУ, 2010.- С 292-301.
20. Бендасюк О.О. Людський капітал як основний фактор економічного розвитку /Бендасюк О.О. // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя, 2011 - №2, С. 10-15
21. Бендасюк О.О. Перспективи покращення ситуації на ринку праці /О.О.Бендасюк // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки»: Серія «Економіка». - Вип. 188, ч.І. - Донецьк: ДонДУУ, 2011. - С.223-233.

Тези доповідей та матеріали-науково-практичних конференцій:

1. Бендасюк О.О. Зміна функцій держави у процесі трансформування економіки України /О.О.Бендасюк // Матеріали VI Міжвузівської науково-практичної конференції «Проблеми ефективного регіонального та корпоративного управління в умовах невизначеності та динамічності зовнішнього середовища». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С.3-7.
2. Бендасюк О.О. Ефективна соціальна політика як умова забезпечення національної безпеки України /О.О.Бендасюк // Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції [Доповідь]: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції: Рівне, 9-Ю жовтня 2008р.
3. Бендасюк О.О. Проблеми міграції в контексті структурної перебудови України /О.О.Бендасюк // Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка [Доповідь]: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: Львів, 17-18 грудня 2009р.
4. Бендасюк О.О. Формування соціально економічної політики /О.О.Бендасюк // Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів, молодих учених та науковців / КІ ДУЕП - Кременчук, 2010. - С .44-46.
5. Бендасюк О.О. Концепція економічної безпеки США /О.О.Бендасюк // Облік, контроль і аналіз в управління підприємницькою діяльністю [Текст] : Матеріали VII-ї Міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси, 14-16 квітня 2010р.: У двох томах / М-во освіти і науки України, Черкас.держ.технол.ун-т; відповід.ред. В.М.Яценко. - Черкаси: ЧДТУ, 2010.-ТомІІ.-С.183~185.
6. Бендасюк О.О. Моніторинг соціальної сфери в умовах становлення ринку /О.О.Бендасюк // Соціальні, фінансові та економічні основи ефективної політики держави в умовах глобалізації світової економіки: Матеріали XII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених /Заг.ред. д.е.н., професора Дубницького В.І. - Донецьк: ТОВ: «ДЕП», 2010,-Ч.2.-С.214-216.
7. Бендасюк О.О. Зарубіжний досвід функціонування механізму соціально-економічної безпеки: американська модель /О.О.Бендасюк //Материали II Всеукраинской научно-практической конференции «Современные тенденции в экономике». - Николаев: НУК, 2010. - С.56-57.
8. Бендасюк О.О. Національна економічна безпека: світовий досвід /Бендасюк О.О. // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції «Современные проблемы моделирования социально-экономических систем» 8-9 квітня 2010р. Бізнес інформ. Харків, 2010. - №4 (1) - С.4-6

АНОТАЦІЯ

Бендасюк О.О. Формування механізмів реалізації соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецьк, 2011.

У дисертації розглянуто еволюцію наукових поглядів на соціальну роль держави, проаналізовано історичний досвід вирішення соціальних проблем, визначено сутність і принципи соціальної політики та її значення для забезпечення безпеки держави, розглянуто антикризову політику у соціальній сфері. Визначено сучасний стан демографічної ситуації в Україні, проаналізовано динаміку чисельності населення України, проведено аналіз чинників впливу на демографічну ситуацію. Розглянуто ринок праці та можливості його регулювання, доведено, що активна політика на ринку праці є основою соціальної політики та соціальної стабільності суспільства, розглянуто трудоресурсну безпеку та проблеми зайнятості населення. Досліджено рівень життя населення та його вплив на соціальну стабільність держави, визначено безпеку людини і суспільства як основи безпечного соціального розвитку, розглянуто людський розвиток і глобалізація. Досліджено теоретико-методологічні засади формування соціальної політики в контексті досягнення сталої соціальної безпеки, визначено пріоритетні напрямки державної соціальної політики на засадах гарантування соціальної безпеки, сформульовано механізми реалізації соцішіьної політики на засадах гарантування соціальної безпеки.

Ключові слова: соціальна політика, безпека держави, демографічна ситуація, ринок праці, зайнятість населення, соціальна стабільність держави, глобалізація, соціальної безпека.

АННОТАЦИЯ

Бендасюк О.А. Формирование механизмов реализации социальной политики на принципах гарантирования социальной безопасности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донецк, 2011.

В диссертации рассмотрена эволюция научных взглядов на социальную роль государства, проанализирован исторический опыт решения социальных проблем, определена сущность и принципы социальной политики такие как: принцип человеческой направленности государственной деятельности; принцип ответственности государства за свою деятельность перед человеком; принцип верховенства права; принцип законности и комплексности: народовластия и децентрализации; принцип распределения власти; социальной справедливости; равенства и равноправия; индивидуальной социальной ответственности и социальной субсидиарности; принцип солидаризма; социальных обязательств, социальных гарантий; принцип приоритета социальных интересов человека и личности; принцип многогранности; принцип отделения государства и церкви; принцип человеческого достоинства; принцип нерушимости прав и свобод человека; принцип национального суверенитета; экологичности; поддержки украинской нации; поддержки национальных сообществ и региональных особенностей.

Рассмотрено современное состояние демографической ситуации в Украине, проанализирована динамика численности населения Украины, проведен анализ факторов влияния на демографическую ситуацию таких как: увеличение темпов урбанизации; ухудшение экологической ситуации; увеличение количества людей преклонных лет и пенсионеров; увеличение количества людей, которые ведут малоподвижный образ жизни; распространение индивидуальных аллергических реакций на антибиотики и другие химпрепараты; увеличение употребления наркотиков и алкоголя; рецидив старых и появление новых инфекционных заболеваний, а также особо опасных инфекций; значительное усиление влияния факторов, которые угрожают психическому состоянию человека.

Рассмотрен рынок труда и возможности его регулирования. Предложено 5 блоков факторов, которые так или иначе обусловливают состояние рынка труда: демографический; естественно-ресурсный; правовой; социально-экономический; информационно-глобализационный. Предложена структуризация рынка труда по таким признакам: географического пространства (международный; национальные, региональные, областные, локальные рынки груда); экономического пространства (основывается на системе социально-экономических пространств регионов и сочетании региональной) производства, инфраструктуры и системы расселения. Выделены направлении исследований состояния рынка труда и механизмов его регулирования, а именно: изучение разных уровней рынка труда, региональных отличий, в их формировании И, соответственно, изменение регулятивных мероприятий влияния; изучение экономической активности и занятости и безработицы населения, их структуры, динамики, факторов, которые предопределяют именно такой ход процессов в сфере занятости и тому подобное; изучение спроса и предложения на рынке труда; изучение предыдущего пункта (спроса и предложения) в разрезе профессий, специальностей, образовательного уровня и квалификации. Выделены показатели, которые комплексно и всесторонне характеризуют явления и процессы, которые изучаются в рамках исследуемой проблематики.

Исследован уровень жизни населения и его влияние на социальную стабильность государства, безопасность человека и общества определены как основы безопасного социального развития, рассмотрено человеческое развитие и глобализация. Исследованы теоретико-методологические принципы формирования социальной политики в контексте достижения стабильной социальной безопасности, определены приоритетные направления государственной социальной политики на принципах гарантирования социальной безопасности, сформулированы механизмы реализации социальной политики на принципах гарантирования социальной безопасности.

Ключевые слова: социальная политика, безопасность государства, демографическая ситуация, рынок труда, занятость населения, социальная стабильность государства, глобализация, социальной безопасность.

ANNOTATION

Bendasyk O.O. Formation of mechanisms of social policy realization on the basis of ensuring social security. - Manuscript.

The thesis for Doctor's degree in economics on specialty 08.00.07 -demography, economy of labor, social economy and politics.- Donetsk State University of Management under the Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, Donetsk, 2011.

The evolution of scientific views on the social role of state is examined in the thesis, historic experience of social problem solutions is analyzed, and the essence and principals of social policy and its importance for ensuring security of the state is determined; anti-crisis policy in social sphere is considered. The present state of demographic situation in Ukraine is determined, dynamics of population number is analyzed; the analysis of factors that influence demographic situation is carried out. Labor market and possibilities of its regulation are considered, and the fact that active policy on Labor Market is the basis of social policy and social stability of society is proved; labor resource safety and problems of employment are examined. Standard of living and its influence on social stability of the state is researched; safety of a person and society as the basis of safe social development is determined. People's development and globalization are analyzed.

Theoretical and methodological grounds of formation of social policy in the context of stable social security achievement are researched; priority directions of the state social policy on the grounds of ensuring social security are determined; mechanisms of social policy realization on the basis of social security ensuring are formulated.

Key words: social policy, state security, demographic situation, Labor Market, employment, social stability of the state, globalization, social security.