Бекірова С.Э.
Культура народів Причорномор'я. - 2011. - №216. - С.13-16.

Механізм регулювання розвитку рекреаційного комплексу України

ВВЕДЕННЯ. Активізація розвитку рекреаційної сфери в Україні, проголошення її однією з пріоритетних галузей розвитку економіки значно збільшили інтерес дослідників до цієї сфери. Серед вчених, які займаються дослідженням даної проблематики можна відзначити: Кобанец Л.А. [1,2], Казачковскую Г.В. [3], Страчкова Н.В. [4], Мацола В.І. [5], В.К.Мамутов, А.И.Амоша [6], Гудзь П.В. [7], Шаптала О. [8], Шмагина В.В., Харічков С.К. [9] та інших.

Сучасний розвиток держави характеризується переходом до більш ефективним і результативним методів управління рекреацією, серед яких особливе місце займає регулювання розвитку рекреаційного комплексу. Під ним слід розуміти комплекс правових, наукових, організаційних, фінансових, управлінських та інших заходів, спрямованих на досягнення стабільності і сталого розвитку рекреаційного комплексу на основі взаємодії економічних, соціальних, екологічних інтересів, а також максимально ефективного використання наявного природно-ресурсного, людського та іншого потенціалу в інтересах громадян і держави в цілому.

На відміну від інших країн доходи від рекреаційної діяльності на Україні не суттєві у структурі ВВП країни. Соціально-економічні вигоди від даного виду діяльності при раціональній організації господарювання, постійному удосконаленні і модернізації рекреаційної інфраструктури, при відповідній рекламі пропонованого продукту можуть бути значними.

Позитивні зміни можливі лише за умови усвідомлення необхідності впровадження передових механізмів регулювання в управління розвитком рекреаційного комплексу з метою забезпечення систематичного і реального управління господарською діяльністю в даній сфері.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ. Нові економічні умови вимагають перегляду і уточнення, зроблених раніше напрацювань з приводу механізму регулювання розвитку рекреаційного комплексу.

РЕЗУЛЬТАТИ. Успішність рекреаційної діяльності в Україні багато в чому залежить від удосконалення організаційно-економічного механізму управління, який слід розглядати як комплекс організаційних, економічних і правових заходів, які забезпечують ефективне використання рекреаційного потенціалу України та її подальше формування через стимулювання інвестиційної активності та створення сприятливого економіко-правового поля у сфері рекреаційної діяльності [1, c.97].

Сучасний механізм регулювання розвитку рекреаційного комплексу включає методи нормативно-правового, фінансово-кредитної, структурно-інвестиційної, соціально-економічного, управлінського характеру, міжрегіональне і міжнародне співробітництво, а також пряме державне участь з метою розвитку об'єктів економіки і соціальної сфери.

Основою формування стратегії розвитку рекреаційного комплексу виступає та чи інша модель механізму управління регіональним розвитком. На вибір форми прояву механізму регулювання розвитку впливають як фактори внутрішнього характеру, що визначають складову структуру цього механізму, так і фактори зовнішнього характеру, що обумовлюють цільову спрямованість і форму реалізації механізму.

Практика формування механізму управління регіональним розвитком і в розвинених країнах, і в країнах з перехідною економікою є відображенням реакції органів державного управління на виникаючі проблеми [10].

У загальному вигляді механізм процесу регулювання розвитку, в тому числі і рекреаційного комплексу можна представити у вигляді наступної схеми:

Через відсутність постійного моніторингу і досліджень у рекреаційній сфері органами державної та місцевої влади недооцінюються соціально-економічний ефект від рекреаційної діяльності. Недосконала система формування напрямків розвитку рекреації та освоєння природно-рекреаційних ресурсів внаслідок відсутності прогнозування рекреаційного потенціалу і планування використання рекреаційних ресурсів.

В Україні велика кількість державних органів, які беруть безпосередню участь у рекреаційній діяльності. Умовно їх можна розділити на чотири рівні: національний, регіональний, районний, місцевий. Тільки на регіональному рівні питаннями рекреації займаються: профільні комісії обласних рад та автономної Республіки Крим (законодавча влада), Міністерство курортів і туризму АР Крим, Управління або відділи в обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях (виконавча влада). Різноманіття державних органів, що мають відношення до рекреаційної галузі свідчить про відсутність єдиного керівного та контролюючого органу на державному та регіональному рівнях. Як наслідок недосконалість системи контролю за раціональністю використання рекреаційних ресурсів.

Питаннями рекреації на національному рівні до недавнього часу у відповідності з Указом Президента займалося Міністерство культури і туризму, а саме Державна служба туризму й курортів в його складі [11]. На даний момент у відповідності з указом президента "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" функції з реалізації державної політики у сфері туризму були покладені на Міністерство інфраструктури України [12]. На наш погляд, враховуючи перспективи рекреаційної діяльності, було доцільно створити незалежний державний орган управління рекреацією та туризмом. Ще при Радянському Союзі існувала вертикальна система управління, централізоване фінансування, були безпосередні органи управління рекреаційною діяльністю, однак після проголошення Україною незалежності змінилися органи управління, було втрачено багато функцій при утворенні нових структур, склалася многоведомственная система підпорядкування. Наприклад, у Криму 22,5 % здравниць знаходяться в підпорядкуванні Федерації незалежних профспілок [13, c.177], 7,6% - Міністерства охорони здоров'я, інші 70% більше ніж 50 міністерств і відомств [14, с.52].

Існуюче законодавство, що регулює відносини у сфері рекреаційної діяльності потребує вдосконалення. Неодноразово фахівцями виносилися пропозиції про необхідність розробки нових законопроектів «Про рекреаційної діяльності», «Про рекреаційних зонах», «Про рекреаційних територіях», «Про рекреаційних природно-заповідних територіях», і інших і внесення змін до існуючих законодавчих актів. [1; 15;16] Однак пропозиції не були реалізовані.

Однією з головних причин неефективного ведення рекреаційної діяльності є відсутність кваліфікованих фахівців на місцях. Істотно відчувається відсутність фахівців рекреаційного профілю, відсутність профільної освіти не дозволяє належною мірою організувати рекреаційну діяльність. Хоча останнім часом намітилася позитивна динаміка в підготовці фахівців цієї сфери.

ВИСНОВКИ. Для удосконалення діючого механізму регулювання розвитку рекреаційного комплексу необхідно реалізувати ряд наукових, організаційних, економіко-правових та інших заходів, які б сприяли створенню привабливого економічного клімату для рекреаторов і рекреантів.

Тому доцільним є здійснення наступних заходів:

- удосконалити нормативно-правову базу;
- на законодавчому рівні визнати рекреаційну діяльність пріоритетною галуззю економіки з визначенням її місця у відповідних класифікаторах, реєстрах, державний бюджет і т.д.
- чітко розмежувати повноваження між державними органами у сфері управління підприємствами рекреаційного комплексу;
- підготувати і затвердити правові документи для створення та функціонування суб'єктів, які будуть займатися рекреаційною діяльністю;
- для фінансування рекреаційної діяльності доцільно створити державні і місцеві позабюджетні рекреаційні фонди за рахунок: цільового рекреаційного податку, замінивши їм рекреаційний збір; частини платежів, якими обкладаються рекреаторы; коштів держбюджету; частини штрафів, якими обкладаються порушники рекреаційного законодавства;
- запровадити державне замовлення на рекреаційні послуги для незахищених верств населення, з метою підтримки рекреаторов;
- стежити за досвідом розвитку рекреації в інших державах;
- будівництво сучасних комфортабельних рекреаційних об'єктів і реконструкція вже наявних;
- розробляти і впроваджувати екскурсійні, туристичні та екологічні маршрути;
- облаштовувати культурно-історичні та природні об'єкти для використання в рекреаційних цілях;
- розвивати галузі господарювання, супутні рекреаційної діяльності;
- збільшення пропонованих послуг відпочиваючим;
- підвищувати кваліфікаційний рівень працівників рекреаційних підприємств та установ;
- надання податкових пільг та створення сприятливого інвестиційного клімату;
- проведення постійного моніторингу за станом комплексів, безпосередньо залучених у рекреаційну діяльність.

Джерела та література

1. Кобанець Л.О. Концепція управління розвитком рекреаційної діяльності: монографія / Л.О. Кабанець; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - 192 с.
2. Кобанец Л.А. Привабливість рекреаційного потенціалу України / Л.А. Кобанец // Економіка Криму. - 2003. - № 6. - С. 65-69.
3. Казачковская Г.В. Підвищення ефективності управління курортно-рекреаційним комплексом / Г.В. Казачковская // Економічні проблеми і перспективи стабілізації економіки України. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. - Т.2. - С.222-226.
4. Страчкова Н.В. Автономна Республіка Крим на ринку рекреаційних послуг (суспільно-географічна оцінка конкурентних позицій): автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.02 / Н.В. Страчкова; НАН України, Ін-т географії. - К., 2001. - 22 с.
5. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / В.І. Мацола. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - 259 с.
6. Рекреація: соціально-економічні та правові аспекти: монографія / ред.: Мамутов В.К., А.І. Амоша. - К: Наукова думка, 1992. - 144 с.
7. Гудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій / П.В. Гудзь. - Донецьк: Південно-Схід, 2001. - 270 с.
8. Шаптала О. Сучасні проблеми управління рекреаційним комплексом Кримського регіону / О. Шаптала // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб. ОФ УАДУ. - 2001. - №7. - С.255-263.
9. Шмагина В.В. Рекреація і туризм у системі сучасних пріоритетів соціально-економічного розвитку / В.В. Шмагина, Харічков С.К.; Ін-т проблем ринку та екон.-еколог. дослідж. НАН України. - Одеса, 2000. - 70 с.
10. Добровольська О.П. Державне регулювання економіки / О.П. Добровольська, А.В. Добровольський. - Сімферополь: Эльиньо, 2006. - 386 с.
11. Указ Президента України «Про Міністерство культури і туризму України» №680/2005 від 20 квітня 2005 року: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=680/2005
12. Указ Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html
13. Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010): матеріали регіон. науч.-практ. конф. (28-30 вер. 1999 р.). - Донецк: ИЭПИ НАН України, 1999. - 197 с.
14. Побірченко В.В. Ринкові аспекти структурно-функціональної адаптації рекреаційної системи Криму / В.В. Побірченко // Український геогр. журн. - 1998. - № 2. - С. 50-53.
15. Бобкова А.Г. Правове регулювання стимулювання в рекреаційної діяльності / А.Г. Бобкова // Вісник Донецького ун-ту. Серія В: Економіка і право. - 1999. - № 3. - С. 28-31.
16. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності: монографія / А.Г. Бобкова. - Донецк: ИЭПИ НАН України, 2000. - 308 с.