Балашова Р.І.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація і управління підприємствами
(в туристичній сфері). - 2007. - №11. - С.128-133.

Удосконалення методів планування собівартості туристичних послуг

У статті досліджено методи та чинники впливу на планування собівартості туристичного продукту, розглянуто залежність від собівартості фінансового результату, запропоновано удосконалення методів шляхом поетапного планування собівартості.

У сучасних умовах розвитку економіки України діяльність туристичного бізнесу залежить від внутрішніх та зовнішніх економічних процесів та набуває значних змін. Сутність цих змін характеризується пошуком нових форм співпраці, економічною незалежністю, свободою в прийнятті рішень при оформленні угод, установленні рівня цін.

З метою максимального продовження життєвого циклу туристичного продукту, туристичне підприємство може використати методи планування для підвищення його якості, модернізацію, проникнення на нові сегменти ринку, використання оптимальних каналів збуту, своєчасне зниження витрат.

Актуальність дослідження полягає в тому, що для вирішення цих завдань необхідна розробка комплексу методичних заходів, які пов’язані з використанням ресурсів, їх кількісною та вартісною оцінками, які сконцентровано в собівартості туристичних послуг.

Серйозним науковим підґрунтям нормативного та правового забезпечення собівартості є закони України, інструкції, положення, листи, офіційні коментарі, що регулюють діяльність суб’єктів господарювання, зокрема і туристичних операторів та туристичних агентів.

Аналіз спостережень за практичною діяльністю туристичних підприємств в умовах ринкової економіки дозволяє зробити висновки про існування певних недоліків у методичному забезпеченні планування витрат і собівартості та зростання ролі цих економічних чинників в управлінській діяльності. Рішення таких питань може суттєво вплинути на

1) наявність чіткої структуризації стратегічних цілей підприємств;
2) підвищення ефективності фінансового менеджменту на туристичних підприємствах; це проявляється у розвиненні системи контролю за рухом ресурсів та витратами;
3) покращення фінансової дисципліни, яка приводить до зниження дебіторської та кредиторської заборгованостей та зменшує загрозу фінансовій стійкості підприємства.

Таким чином, планування такого економічного показника, як оптимальна собівартість - це складне явище, що обумовлене внутрішньогосподарськими та зовнішніми чинниками.

Тому метою даної статті є надання рекомендацій стосовно удосконалення методів щодо планування оптимальної вартості туристичного продукту.

Аналіз досліджень і публікацій з теми. Проблеми собівартості туристичного продукту, її планування з метою оптимізації неодноразово розглядались вітчизняними та зарубіжними вченими.

Так, автори [1, c.102] наголошують, що розподіл витрат між центрами витрат і центрами відповідальності дозволяє ув’язати розмір витрачених ресурсів з результатами діяльності окремих виробничих підрозділів.

Автор [2, с.40] відзначає, що вартість послуг, за якою вони отримуються від різних організацій, включає купівельну вартість і суму податку на додану вартість. Послуги враховуються наданими сторонніми організаціями, а кошти туристичного підприємства - вкладеннями в них з моменту документального оформлення.

Інші дослідники [3, с.60] вказують, що “коли конкретними об’єктами планування діяльності є виробництво, реалізація, собівартість, трудові ресурси, матеріальні та фінансові результати роботи, інвестиційна діяльність підприємства, застосовується тактичне планування”.

Зокрема автор [4, с.101] розглядає “ собівартість виробництва послуг і нормативний дохід туристичного підприємства” “як основний ціноутворюючий чинник у туризмі”.

Автор [5, с.100] висловлює думку, що “найпростіший метод ціноутворення - нарахування надбавки до собівартості (витратний метод). Ціну розраховують виходячи із продукції і запланованого прибутку з урахуванням нижнього порога цін”.

Автор [6, с.64] розглядає собівартість як базовий параметр для формування ціни продажу туристичної продукції та пропонує алгоритм такого розрахунку.

У програмному продукті “1С Підприємство 8.0” для формування собівартості за варіантом планової собівартості використовуються дані про планову собівартість. Тобто для кожної номенклатури, для якої розраховується собівартість, на певну дату будуть сформовані всі статті витрат за плановими даними [7, с.530].

Автором [8, с.65] висловлено думку, що термін “собівартість” у податковому законодавстві не використовується, є поняттям бухгалтерского обліку і трактується в його стандартах.

Автор [9, с.164] зазначає, що “витрати, це останнє маркетингове міркування, пов’язане із ціноутворенням. Хоча, здавалось би, воно суперечить самому маркетинговому підходу, який в основному орієнтується на зовнішні чинники. Але в даному випадку витрати виконують роль обмежувача: якщо ринок не “сприймає” всіх витрат на виробництво і маркетинг даного товару, то його не потрібно виводити на ринок”.

Автор [10, с.44] підкреслює, що збитки від господарської діяльності виникають, головним чином, під впливом постійних елементів у витратах підприємств, до яких належать адміністративні витрати, витрати на збут й інші операційні витрати.

Акцентуючи увагу на значенні перспективного планування, автор [11,с.86] стверджує, що “ефективну діяльність суб’єкта” господарської діяльності визначає процес планування, який дозволяє оптимально розподілити ресурси в рамках ринкового механізму, формування вартості ресурсів та їхньої обмеженості”. У свою чергу, аналітик [8, с.65] констатує:

“Проте п.1.20 ст.1 Закону про прибуток ціна продажу, встановлена сторонами договору, визначається як “звичайна ціна”. Вона повинна відповідати рівню справедливих ринкових цін, що склалися на ринку ідентичних (або однорідних) товарів. Отже, формування звичайної ціни не повинно бути орієнтовано на собівартість.

Крім того “пп.1.20.5. ст. 1 Закону про прибуток згадує, що в цілях оподаткування терміни “справедлива вартість”, “ринкова вартість”, “чиста вартість реалізації”, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Ці терміни прирівнюються до терміну “звичайна ціна” і віднощення до собівартості продукції не мають” [8,с.65].

Основними теоретичними узагальненями цих досліджень є такі підсумки:

1) собівартість туристичної послуги - це сума всіх витрат на її виробництво в грошовому виражені;
2) виробнича собівартість туристичного продукту складається із власних витрат і послуг сторонніх організацій (транспортних, підприємств харчування, готелів, і т.ін.);
3) витрати та собівартість є об’єктом стратегічного планування, тобто є засобом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей;
4) використання показника собівартості продукції для податкового планування валових доходів та валових витрат не можливе;
5) такі витрати, що перевищують заплановані або нормативні, пов’язані із нераціональною організаційною структурою управління.

Виклад основного матеріалу. Планування собівартості виконується для кожної номенклатури туристичних послуг, підсумкове її значення деталізує загальну суму за статтями витрат. Планування собівартості здійснюється у валюті управлінського обліку. Для планування собівартості туристичної продукції використовується декілька стратегій: за плановою собівартістю, за фактичною собівартістю та за нормативами.

З точки зору практичної діяльності, існує класифікація, за якою всі витрати, що складають собівартість, поєднуються в такі основні групи економічних елементів: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; витрати на амортизацію та інші.

Виходячи з вищенаведеного, можна запропонувати таку класифікацію собівартості та загальних витрат (рис.1):

1) виробнича собівартість, до якої належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загально виробничі витрати;
2) собівартість реалізованої продукції, яка включає виробничу собівартість, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати згідно із ПБУ16 “Витрати”;
3) “загальна” вартість, поняття таких витрат відсутнє в національних стандартах бухгалтерського обліку і пропонується як елемент наукової новизни даного дослідження. Під цими витратами розуміються всі витрати, що увійшли до виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції, до яких додано адміністративні витрати, витрати на збут й інші операційні витрати.

Рис.1. Класифікація собівартості та вартості туристичної продукції

Означене групування витрат використовується при складанні кошторису витрат на виробництво, тобто при плануванні собівартості продукції. Розрахунок планової собівартості дозволяє визначити потребу туристичного підприємства в кожному виді ресурсів, фонді оплати праці, обігових коштах.

При розрахунку планової собівартості за стратегією фактичної собівартості за основу береться фактичний обсяг витрат за певний базовий період.

Для використання стратегій за нормативами, інформацією про нормативне споживання витрат для створення туристичних послуг необхідно взяти із аналізу витрат аналогічних послуг.

Запропонована послідовність формування собівартості та загальної вартості туристичної продукції є механізмом планування собівартості, що полягає в послідовному аналізі витрат, який було зроблено на протязі базового періоду, їх вартісній оцінці та включенні витрат до планової виробничої собівартості, собівартості реалізованої продукції та загальної вартості (рис.2).

Рис. 2. Послідовність формування собівартості та загальної вартості туристичної продукції

Така послідовність пропонується в два етапи: перший з яких безпосередньо пов’язаний з розрахунком виробничої собівартості туристичної продукції та розподілом витрат на реалізовану продукцію; другий етап - з регламентними діями, які доцільно виконувати тільки після формування виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції.

На першому етапі (див. рис.2) рекомендується дотримуватися такої послідовності дій:

1.1) розподіл послуг та витрат між структурними підрозділами;
1.2) розрахунок прямих витрат;
1.3) розподіл непрямих витрат. На другому етапі (див. рис.2):
2.1) списування інших операційних витрат;
2.2) поєднання витрат першого етапу даної схеми з іншими операційними витратами за п. 2.1.

Обрану послідовність дій пов’язано з тим, що результати кожного з етапів можуть впливати на результати наступних.

Наприклад, розрахунок прямих витрат першого етапу необхідно завершити до початку розрахунку непрямих, тому що при обранні бази розподілу непрямих витрат між фондом оплати праці або матеріальними витратами будуть аналізуватися дані розподілу прямих трудових або матеріальних витрат.

До регламентних дій другого етапу можна віднести списання адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Така послідовність пояснюється тим, що при розрахунку загальної вартості продукції можуть бути скориговані суми таких витрат, якщо було використано продукцію власного виробництва.

Важливо підкреслити, що під час фактичного розрахунку собівартості туристичної продукції виконується корегування на всіх напрямах передачі туристичної продукції. Так, якщо впродовж календарного місяця облік туристичних послуг виконувався за плановою собівартістю, то для розрахунку фактичної собівартості вже готової продукції необхідно зробити корегування на різницю між фактичною та плановою собівартістю.

Вартісна оцінка туристичної продукції формується із різним ступенем деталізації. Для проведення аналізу собівартість розглядається у вигляді списку статей із вартісною оцінкою витрат за кожною статтею. Статті містять інформацію про склад та розміри витрат і визначаються індивідуально для кожного туристичного підприємства. При цьому для кожної статті витрат необхідно чітко визначити її призначення, відповідність вимогам віднесення витрат на цю статтю.

У процесі проведення такого аналізу, по-перше, використовується інформація про зовнішні чинники, зокрема і нормативні, що можуть упливати на діяльність підприємства, а по-друге, під час планування надається попередня реальна оцінка виробничих можливостей підприємства.

Таким чином, для розрахунку планових показників собівартості та загальної вартості системи планування рекомендується використовувати:

1) маркетингові, економічні та податкові критерії собівартості та загальної вартості;
2) метод дотримання поетапної послідовності формування собівартості та загальної вартості;
3) методичний підхід до формування планової вартості оцінки із достатнім ступенем деталізації;
4) метод планування як засіб контролю для порівняння фактичних результатів з плановими в управлінській діяльності.

Література

1. Бухгалтерський облік в туризмі і готелях України: Навч. посіб. - К.: КУТЕП, 2006. - 232 с.
2. Балченко А.С. Стратегический менеджмент в туризме: Теория и практика. - СПб.: СП(б) ГУП, 2003. - 352.
3. Мальська М.Б., Бордун О.Ю. Планування діяльності туристичних підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 241 с.
4. Забалдіна Ю.Б. Маркетинг туристичного підприємства: Навч. посіб. - К.: Музична Україна, 2002. - 196 с.
5. Куценко В.М. Маркетинговий менеджмент: Навч. посібник.: МАУП, 2003. - 184 с.
6. Балашова Р.І. Методичні питання оцінки впливу рівня собівартості на ефективність діяльності туристичного підприємства // Вісник ДІТБ. - 2005. - №9. - С.33-39.
7. 1С: Предприятие 8.0. Конфигурация «Управление производственным предприятием для Украины». Руководство пользователя. Ч. 1; - Фирма «1С», 2005. - 568 с.
8. Самарченко Е. Что нам стоит продать по цене ниже себестоимости? // Бухгалтерия. - 2007. - №5(732) - С.63-67.
9. Пелішенко В.П. Маркетинговий менеджмент: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 200 с.
10. Шаблистая Л. Тенденции убыточности промышленных предприятий и обусловливающие ее факторы // Экономика Украины. - 2006. - №12. - С.44.
11. Помазан М.О., Єськов О.А. Бізнес-планування як фактор успішної економічної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. - К.: КНДЕІ Мінекономіки України, 2006. - Вип.11/66. - 150 с.

В статье исследованы методы и факторы влияния на планирование себестоимости туристического продукта, рассмотрена зависимость финансового результата от себестоимости, предложено усовершенствование методов путем поэтапного планирования себестоимости.

In the article methods and factors of influence on planning of prime price of tourist product, are explored dependence of financial result on a prime cost is considered, and also the improvement of methods by the stage-by-stage planning of a prime cost is proposed.