<<< назад | зміст | вперед >>>

Бейден-Пауел. Пластування для хлопців

РОЗДІЛ VII. ШЛЯХЕТНІСТЬ ЛИЦАРІВ

Гутірка при ватрі ч.21. Самодисципліна

Справжній лицар ставив свою честь понад усе: вона була йому свята. Чесній людині можна завжди довіряти. Вона ніколи не зробить жодного нечесного вчинку, отже не говорить неправди, не обманює своїх зверхників чи працедавців ані своїх підлеглих і завжди користується пошаною своїх ближніх.

Капітан залишається на кораблі аж до самого кінця. Чому? Адже це тільки купа металу й дерева, а його життя таке ж цінне, як життя когось з жінок чи дітей на палубі. Все ж він дбає про те, щоб усі інші безпечно покинули корабель, поки спробує рятувати своє власне, цінніше життя. Чому? Бо цей корабель - його корабель, бо його вчили, що капітанове діло - пильнувати корабля, і він уважає, що інакше діяти було б нечесно, тому він ставить честь понад власну безпеку.

Так само мусить ставити честь понад усе і пластун.

Лорд Кіченер казав пластунам-юнакам: "Одну думку хотів би я вам усім прищепити: РАЗ ТИ ПЛАСТУН - ЗАВЖДИ ПЛАСТУН!" А під тим він розумів те, що навіть коли ти виростеш, ти все ще повинен виконувати те, чого навчився ще як пластун-юнак. Та, особливо, що ти повинен надалі бути чесним і гідним довір'я.

Чесна гра

Сам грай чесну гру й вимагай, щоб інші грали чесну гру.

Коли бачиш, що здоровий заводіяка береться до малого чи слабого хлопчини, спини його, бо це не "чесна гра". Коли в змаганнях боксер зіб'є противника з ніг, не можна йому далі бити, поки цей лежить на землі.

Річ у тому, що "чесна гра" - це давня лицарська ідея, що нам її передали лицарі минулого, і ми мусимо завжди зберігати цю ідею.

Чесність

Чесністю - виявляється честь. Чесній людині можна довірити всяку суму грошей чи інших дорогоцінностей - з певністю, що вона їх не вкраде.

Обман - це завжди підле, лукаве діло.

Коли тобі кортить обдурити для того, щоб виграти гру, або коли почуваєш себе нещасним тому, що в грі тобі не йде, скажи собі: "Адже це тільки гра; від програшу я не вмру. Не завжди можна вигравати, але гратиму витривало, поки щастя не повернеться до мене".

І тоді часто переконаєшся, що все ж виграєш саме завдяки тому, що переміг надмірний страх і зневіру. А коли, проте, колись програєш гру, не забудь - якщо ти справжній пластун - зразу ж крикнути переможній дружині "слава" або потиснути руку й скласти свої побажання товаришеві, що тебе переміг.

Цього правила дотримуються пластуни-юнаки в усіх своїх іграх і змаганнях.

"Боже, допоможи мені перемогти, але коли Ти у своїй мудрості не захочеш дати мені перемоги, тоді, о Боже, дай мені мужньо програти!"

Вірність

Вірність - одна з найвизначніших властивостей лицарів. Вони завжди були віддано вірні своєму королеві й батьківщині і завжди готові й раді вмерти в їхній обороні. Так само кожний наступник лицарів вірний своєму зверхникові, чи це буде його офіцер, чи працедавець, і він мусить стояти при них у добру чи злу годину, бо це теж один з його обов'язків. Коли не думає бути вірним, повинен - якщо має в собі бодай крихітку честі й мужності - зректися свого становища.

Він повинен теж бути однаково вірним своїй сім'ї і своїм приятелям, і мусить допомагати їм як у злу, так і в добру годину.

Вірність своєму обов'язкові виявив римський вояк давніх часів, що залишився на своїй стійці, коли вулкан Везувій засипав попелом і лавою містечко Помпеї. Ще й тепер можна там побачити з його тлінних останків, як він закриває собі рукою уста й ніс, щоб не загинути від задушення; та кінець-кінцем воно його таки перемогло.

Обов'язок передусім

Кожний хлопець у Британії знає славне ім'я Джека Корнвола. Цей юнак у великому морському бою біля Ютландії в р. 1916 залишився біля своєї гармати на палубі корабля "Честер" ще й тоді, коли вже решту гарматної обслуги було вбито чи поранено і він уже міг сховатися за захист.

Він був тяжко поранений, але на відповідальному становищі замірювача його обов'язком було залишитися на своєму місці біля гармати, і він лишився там ще двадцять хвилин під найтяжчим обстрілом, щоб бути на місці, коли б його потребували.

Коли скінчилася битва і "Честер" успішно витримав страшний бій з трьома німецькими крейсерами, єдиний непоранений член гарматної обслуги сказав до нього: "Чудово, юначе! Ти прегарно тримався! Щастя, що ти не поранений".

"Однак - я поранений, ось тут, у груди. Але, чи ми перемогли?"

"Так, хлопче".

Джек Корнвол був ще юнаком. Але в морському бою коло Ютландії він виявив, що може заступити справжнього мужчину

Хлопець упав зомлілий на землю. Він лежав кілька днів у лікарні й умер від тієї рани. Але вмер щасливий, свідомий, що виконав свій обов'язок. Він "витримав до кінця", як годиться кожному пластунові.

Слухняність і дисципліна

Дисципліна й слухняність для пластунів і вояків такі ж важливі, як і відвага.

"Біркенгед" - це був транспортний корабель для перевезення військових частин. Він мав на палубі 630 вояків з їхніми родинами й 130 матросів. Однієї ночі наскочив він поблизу мису Доброї Надії на скелю і почав тонути.

Вояки негайно вишикувалися на облавку. Одним доручено спустити човни й посадити до них жінок і дітей, інші мали звільнити коней з припон і спустити їх з палуби в море, щоб допливли до берега. Коли це все зроблено, з'ясувалося, що замало човнів для всіх вояків, тому їм наказано залишитися в лаві.

Після того корабель розламався на дві частини і почав іти на дно. Капітан крикнув до вояків, щоб стрибали з палуби й рятувалися, але черговий офіцер, полковник Сітн, звелів: "Ні! Залишитися в лавах!" Бо він бачив, що вони напевне потопили б човни, коли б до них допливли й намагалися влізти.

Так вояки залишилися в лавах, і коли корабель перевертався і тонув, вони гукнули ще "слава" і пішли разом з ним на дно. З усіх 760 людей, що були на палубі, врятувалося тільки 192, але й ті були б, мабуть, загинули, коли б не дисципліна й самопожертва решти.

На британський вишкільний корабель "Форт Джексон", повний юнаків-матросів, наскочив якийсь пароплав, але - так, як на "Біркенгеді" - й тут не було переполоху ні криків. Юнаки швидко стали в лави, вдягнули рятівничі пояси і зустріли небезпеку спокійно й мужньо. І жодна людина не загинула.

Покора

Покора чи скромність - це теж одна з рис, що нею відзначалося лицарство. Хоч вони мали перевагу над іншими в боях чи походах, проте ніколи не дозволили собі тим чванитися. Отож і ти не чванься!

Щоб жити, червоношкірі індіани мусили бути дуже відважні. Харчувалися вони м'ясом бізонів, а полювання на бізонів дуже небезпечне

І вибий собі з голови, що ти маєш якісь інші права на цьому світі, крім тих, на які ти заслужив собі. Ти маєш право, щоб тобі вірили, якщо ти здобув собі те право, кажучи завжди правду, але маєш теж право піти у в'язницю, якщо ти здобув собі те право, вкравши щось.

Є багато таких, що ходять і горланять про свої права, хоч вони ніколи нічого не зробили, щоб заслужити собі на будь-які права. Насамперед виконуй свій обов'язок, а своїх прав дійдеш потім.

Відвага

Дуже мало людей народжується відважними, але кожний може стати відважним, коли дбає про те, а особливо, коли почне дбати про те ще хлопцем.

Відважна людина кидається в небезпеку без вагання, тоді як менш відважний охотніш "пасе задніх". Це так, як з купанням: багато хлопців приходить на річку купатися і, тремтячи, вони корчаться на березі й розпитують, чи глибока вода та чи дуже холодна. А відважний мине їх, з розгоном дасть "щупака" у воду і за кілька хвилин весело плаває.

Річ ось у чому: коли перед тобою небезпека, не зупиняйся і не придивляйся до неї - що більше до неї придивлятися, то менше вона подобається. Але швидко вирішуй пірнати у небезпеку, берись відважно до неї, і, коли ти вже у ній, тоді вона не буде ані наполовину така страшна, як виглядала!

Міць духу

Лицарі ніколи не казали "Вмираю", поки ще не були мертві. Вони завжди були готові витримати аж до самого кінця. Це дуже загальна хиба людей - піддаватися клопотам чи жахові раніш, ніж це потрібне. Багато з них перестає завзято працювати тільки тому, що не мали відразу успіху; а коли б були витримали ще трошки довше, то, можливо, дочекалися б успіху. Спершу треба бути приготованим на важку працю, щоб мати успіх пізніше.

Дехто з вас, може, вже чув оповідання про двох жаб. Якщо ні, то послухайте:

Дві жаби вийшли раз на прогулянку і прийшли до великої миски сметани. Заглядаючи до неї, обидві впали всередину. Одна сказала: "Це якийсь незнаний мені рід води. Як можна плавати в такій речовині? Шкода й пробувати!" Вона пішла на дно і втопилася, бо їй бракувало хоробрості.

Зате друга жаба мала більше мужності. Щоб утриматися но поверхні, вона намагалася плавати, б'ючи ногами з усіх сил. Кожним разом, коли тільки чула, що потопає, вона ще завзятіше боролася і ані на мить не втрачала надії.

Кінець-кінцем, коли вже так утомилась, що саме думала піддатися, трапилася дивна річ: важкою працею своїх лапок вона так сколотила сметану, що раптом опинилась на грудці масла.

Отож, коли справи виглядають погано, усміхнись і заспівай собі, немов дрізд: витримати, витримати, витримати!, і все буде гаразд.

Дуже великий крок до успіху - це спроможність витримати всі невдачі.

Погідність духу

Лицарі прикладали великі зусилля, щоб ніколи не втрачати доброго настрою. Втрачати добрий настрій та виявляти гнів вони вважали за непристойність.

Капітан Джон Сміт був зразком веселої людини. Під кінець його життя два юнаки описали в книжці його пригоди, які він їм оповідав. Вони казали пізніше, що їм було дуже важко схопити все те, що він оповідав, - так він реготав, коли розказував свої власні тяжкі переживання. Одне тільки цілком певне: він ніколи не витримав би і половини всіх тих небезпек, яких він за різних часів свого життя зазнавав, коли б він не був веселою людиною.

Раз-у-раз потрапляв він до полону ворогів - часто дикунів, - але він завжди умів привернути їх своєю поведінкою і стати їхнім приятелем так, що вони пускали його на волю, або не дуже намагалися його ловити, коли він утікав.

Коли весело виконуєш свою працю, вона стає тобі дедалі більшою радістю; коли ти веселий, то й інші стають від того веселими, а це один з обов'язків пластуна. Сер Дж. М. Баррі пише: "Хто вносить у життя інших сонячне сяйво, той і сам не може опертись щастю". Тобто: коли інших робиш щасливими, і сам від того стаєш щасливим.

Капітан Джон Сміт потрапив раз у багно із своїм індіанським провідником, прив'язаним до його зап'ястка. Коли опинився в полоні, його весела вдача допомогла йому втекти

Я відкрию тобі таємницю, як можна кожну свою працю - яка б вона не була - зробити легкою. Кожна праця, чи це буде шкільна лекція, чи якесь завдання твого працедавця, чи робота на верстаті або в уряді, - може тобі дуже набриднути і тебе втомити, коли того захочеш. Якщо постійно думатимеш про те, як розважитися після того, як позбудешся роботи, і як краще живеться тим хлопцям, що не мусять працювати, - то тоді зненавидиш свою роботу. Вона ввесь час пригнічуватиме тебе, виконуватимеш її погано і не поступатимеш уперед. Але якщо поставишся до справи інакше і приглянешся, до якої мети вона прямує і скільки добра вона дасть тобі чи комусь іншому, для кого ти працюєш, - тоді візьмешся за неї з завзяттям і дуже швидко переконаєшся, що ти її полюбив, замість зненавидіти, і далі виконуватимеш її все краще й краще.

Якщо звикнеш ставитися до всіх справ весело, дуже рідко опинишся в поважних клопотах, бо якщо навіть труднощі, прикрощі чи небезпека видадуться тобі великими, ти змусиш себе мати розум і сміятися з цього. Визнаю, що це дуже важко робити спочатку. Але в хвилину, коли ти почнеш сміятися, здається, що більшість труднощів відразу зникає, і ти можеш цілком легко справитися з ними.

Добрий настрій

Добрий настрій може мати кожний хлопець, якщо того захоче. Він допоможе йому в кожній грі під сонцем, а особливо в труднощах і небезпеці і часто дасть йому змогу витримати і в такій ситуації, в якій "скислий" хлопець "виходить з себе" чи впадає в лють.

Поганих слів і прокльонів уживають звичайно, як і куріння, ті хлопці, що намагаються довести, які то вони мужні, проте вони виглядають дуже немудро. Проклинає звичайно той, що його легко вивести з рівноваги, той, хто тратить голову в важкому становищі. На нього, отже, годі звіритися.

Тобі ж треба бути і в найбільших труднощах цілком урівноваженим; отож, коли будеш особливо стривожений, схвильований чи сердитий - не лайся, присилуй себе всміхатись, і в цю ж мить усе буде гаразд.

Капітан Джон Сміт, що ніколи не курив і не лаявся, мав свій власний спосіб на тих, що лаялись, і цей спосіб узяли за свій і пластуни. В своєму щоденнику він оповідає, як його людям, що стинали дерева, робились від сокири пухирі на пальцях; майже при кожному третьому ударі голосний проклін заглушував стукіт сокири.

Щоб зарадити тому, він вигадав такий план: проклін кожного чоловіка записувано, і ввечері за кожний проклін він казав уливати кухоль води в рукав, і "по такій купелі від винуватця важко було почути проклін цілий тиждень".

<<< назад | зміст | вперед >>>