<<< назад | зміст | вперед >>>

Бейден-Пауел. Пластування для хлопців

РОЗДІЛ І. ПЛАСТУВАННЯ

Гутірка при ватрі ч.1. Пластове діло

Думаю, що кожний хлопець хоче тим чи іншим чином допомогти своїй батьківщині. Він може зробити це легко, коли стане пластуном.

Пластуном-розвідником при війську є звичайно вояк, вибраний за свою відвагу і проворність, якого висилають наперед, щоб вислідив ворожі становища і склав комендантові докладний звіт.

Але, крім цих пластунів воєнного часу, є ще й пластуни мирного часу - ті, що під час миру виконують працю, яка вимагає такої ж відваги і проворності.

Такими є охоронці кордонів у цілому світі.

Піонери й трапери Північної Америки, колоністи Південної Америки, ловці Середньої Африки, дослідники й місіонери по цілій Азії і в усіх диких частинах світу, бушмени й чабани Австралії, сторожі безпеки з Північно-Західної Канади й Південної Африки - всі вони - мирові пластуни, справжні мужі в повному значенні слова, добре обізнані із пластуванням. Вони вміють жити серед джунглів. Всюди вміють знайти свій шлях і вміють читати з кожного найменшого знаку й сліду стіп. Знають, як зберігати здоров'я, коли немає близько лікарів. Вони сильні й сміливі, готові зустріти небезпеку, вони завжди готові допомогти один одному. Вони звикли самі керувати своїм життям і без вагання ладні ризикувати ним, якщо тим можуть допомогти своїй батьківщині.

Щоб виконати своє завдання, вони відрікаються від усього: особистої вигоди й особистих бажань. Роблять це тому, що це їх обов'язок.

Цікаве життя прикордонників, але й той, кому воно може й сподобалось, відразу зажити ним не може, хіба що він приготувався до нього. Найкращі успіхи мають ті, що засвоїли пластування у хлоп'ячому віці.

Пластування пригодиться в кожній справі, яку б ти собі не вибрав. Славний науковець сказав, що воно має вартість і для того, хто займається тільки наукою. І визначний лікар вказав на те, як необхідно для лікаря чи хірурґа по-пластовому помічати й малі ознаки та розуміти їх значення.

Отак саме хочу показати тобі, як ти сам можеш вивчити мистецтво пластування і застосувати його практично вдома. Пластування легко собі засвоїти й воно цікаве, коли в нього ввійти.

Найкраще засвоїш собі його, коли вступиш до організації пластунів.

Колоністи, ловці, дослідники-відкривці по цілому світі - це все пластуни. Вони мусять вміти подбати за себе

ПРИГОДИ КІМА

Добрий приклад того, що пластун може виконати, знайдете в оповіданні Редьярда Кіплінга "Кім".

Кім (повне прізвище Кімбол О'Гара) був сином сержанта ірландського полку в Індії. Його батьки вмерли, коли він був ще дитиною, і він залишився під опікою тітки.

Життя прикордонників - це величне життя, але щоб ним жити, мусиш наперед приготуватись на всі труди

Кімові товариші забав були всі до одного тубільці, і так він вивчив їхні мову й звичаї. Заприязнившись щиро з одним мандрівним священиком, пройшов з ним цілу Північну Індію.

Одної днини Кімові пощастило зустрітися з давнім батьковим полком у поході. Але коли він відвідав табір, його запідозрили в крадіжці й арештували. При ньому найдено свідоцтво хрещення та інші папери, і полк, побачивши, що він властиво належить до них, заопікувався ним і почав дбати про його освіту. Проте, коли тільки Кім міг відлучитися на свята, він переодягався в індійську одежу й ішов між тубільців, немов один із них.

Через деякий час він пізнав пана Люрґена, торгівця старими клейнодами й усякими цікавинками, який завдяки своєму знанню тубільців був членом державного відділу розвідки.

Помітивши в Кіма неабияке знання тубільного життя і звичаїв, він зрозумів, що хлопець міг би бути добрим аґентом державної розвідки. Тому він й учив Кіма спостерігати й запам'ятовувати дрібні деталі, бо це займає важливе місце в вишколі пластуна-розвідника.

ВИШКІЛ КІМА

Люрґен почав з того, що показав Кімові тацю, повну різноманітних самоцвітів. Він звелів йому оглянути їх, а після хвилини накрив тацю полотном і запропонував йому сказати, скільки і які камені там були. Спочатку Кім пригадав собі тільки декілька каменів і не дуже точно їх описав, але після деякої вправи він міг зовсім добре запам'ятати їх усі. Так само було з багатьма іншими предметами, що їх йому таким же чином показували.

Вкінці, після довгої вправи іншого роду, Кім став членом відділу розвідки й одержав таємний знак - медальйон чи відзнаку на шию і гасло. Це гасло, вимовлене особливим чином, виявляло його приналежність до розвідки.

КІМ НА ПОСЛУГАХ РОЗВІДКИ

Кім переодягнув чоловіка за жебрака за допомогою мішанини муки й попелу

Одного разу Кім зустрів у поїзді тубільця, голова і руки якого були вкриті тяжкими ранами. Він оповів іншим подорожнім, що впав з підводи, їдучи до станції. Але Кім як добрий пластун запримітив, що рани мали гострі краї, і що це не були подряпини, які бувають при падінні з воза, тому й не повірив йому.

Коли поранений перев'язував собі голову, Кім запримітив у нього на шиї такий самий медальйон, як і його, тому й показав йому свій медальйон. Незнайомий негайно вплів у розмову декілька таємних слів, на які Кім відповів, як треба було.

Ось тут карта Південної Африки. Якщо уважно приглянешся, знайдеш Мейфкінг і багато інших місць, згаданих у цій книжці

Тоді чужинець потягнув Кіма в кут і пояснив йому, що він виконував деякі доручення розвідкової служби, але його викрили вороги, переслідували і ледь не вбили. Вони, мабуть, знають, що він тепер у поїзді, і телеграфічно дадуть знати вздовж залізниці своїм друзям, що він приїде. Він хотів передати звістку одному поліційному старшині, але так, щоб не попасти в руки ворогів, та він не знав, як це зробити. Кімові прийшла до голови щаслива думка.

В Індії є багато святих жебраків, що вештаються по країні. їх уважають справді за святих і завжди допомагають їм їжею і грішми. Вони ходять майже нагі, намащують своє тіло попелом і малюють на своїх обличчях якісь знаки. Отож Кім вирішив переодягнути чужинця на жебрака. Він розмішав муку з попелом, що його добув з цибуха люльки, роздягнув свого друга і намастив його цілого цією мішаниною. Намазав йому також рани так, щоб їх не було видно. Вкінці, за допомогою коробочки з фарбами, що її носив при собі, розмалював на його обличчі відповідні знаки, розчесав його чуприну так, щоб виглядала дика й розкуйовджена, немов у жебрака, і притрусив її пилом, що й рідна мати його не впізнала б.

Скоро вони прибули на велику станцію. Тут на пероні знайшли поліційного старшину, що йому треба було передати повідомлення. Перебраний жебрак штовхнув старшину, а той вилаяв його англійською мовою. Жебрак відповів йому низкою тубільної лафки, вмішавши у неї таємні слова. Поліційний старшина відразу впізнав, що жебрак - це аґент. Вдаючи, що арештовує, забрав його на поліційну станицю, де міг спокійно з ним говорити й одержати повідомлення.

Пізніше Кім упізнав іншого агента розвідки, освіченого тубільця, і мав можливість чимало прислужитися йому, помагаючи схопити двох старшин-шпигунів.

Такі й інші пригоди Кіма дійсно варто прочитати, бо вони показують, яку цінну роботу може виконати для своєї батьківщини пластун під час потреби, якщо він достатньо вишколений і досить второпний.

ХЛОПЦІ З МЕЙФКІНҐУ

Ми бачили приклад, якими корисними можуть бути хлопці в активній службі, коли створено юнацький корпус на оборону Мейфкінґу в 1899/1900 pp. під час Південно-Африканської війни.

А треба знати, що Мейфкінґ було мале звичайне провінційне містечко на відкритих рівнинах Південної Африки. Ніхто ніколи й не думав, що на це містечко міг би напасти якийсь ворог. Але це саме показує нам, як під час війни треба бути готовим до всього.

Отож, коли ми побачили, що ворог збирається напасти на нас у Мейфкінґу, тоді вислали на пункти, що їх треба було обороняти, залогу - якихсь 700 вишколених вояків, поліції и добровольців. Потім озброєно ще до 300 чоловік з цивільних мешканців міста. Деякі з них були старі прикордонники, що цілком добре надавалися до цього. Але багато було молодих купців, службовців й інших, що давніше ніколи не мали рушниці в руках.

Так то, разом узявши, ми мали до тисячі чоловіків для оборони місця, що мало в обводі яких п'ять миль і де жило 600 білих жінок та дітей і до 7000 тубільців.

Кожний був цінним; коли минали тижні й багато було вбитих і поранених, для тих, що залишилися, обов'язок битися і держати нічну стійку ставав щораз важчим.

МЕЙФКІНЗЬКИЙ КАДЕТСЬКИЙ КОРПУС

Тоді лорд Едвард Сесіль, шеф штабу, зібрав хлопців з Мейфкінґу й створив з них кадетський корпус. Він одягнув їх в однострої і навчив муштри... І якою веселою, жвавою і корисною "компанією" вони були! До того часу ми використовували велику кількість людей для передавання наказів і повідомлень, для стійок, для служби чергових тощо. Тепер ці обов'язки доручено хлопцям-кадетам, а звільненими людьми скріплено бойову лінію.

Хлопці з Мейфкінґу чудово виконували службу. Їх зібрано разом у кадетський корпус, одягнено в однострої і навчено муштри

Кадети під проводом свого старшого сержанта, хлопця на ім'я Гудір, дуже добре виконували своє завдання і чесно заслужили собі медалі, що їх одержали наприкінці війни. Багато хто з них їздив велосипедом, і так ми могли організувати поштову службу, завдяки якій можна було посилати листи своїм друзям у різних фортах чи де-небудь у місті, не наражаючи себе на обстріл. Ми видали для цих листів поштові марки, на яких було зображення чергового кадета на велосипеді.

При одній нагоді я сказав до одного з тих юнаків, що саме пробився крізь досить сильний вогонь:

"Тебе колись поцілять, якщо вештатимешся велосипедом тоді, коли падають ґранати".

"Я так швидко кручу, пане, що вони ніколи не здоженуть мене!" - відповів він.

Здавалося, що ці хлопці ні крихітки не звертали уваги на кулі. Вони були завжди готові виконати накази, хоч це кожного разу означало ризикувати своїм життям.

ЗРОБИВ БИ ЦЕ ТИ?

Зробив би це хто-небудь з вас? Якщо б ворог стріляв уздовж цієї вулиці, а я звелів би котромусь з вас перенести повідомлення до дому на другому боці вулиці, чи ти виконав би це? Я певний, що так, - хоч, мабуть, не надто радо.

Але ти хочеш до цього заздалегідь приготуватися. Це майже те саме, що скочити з головою у холодну воду. Хлопчина, що звик пірнати, не думає про те: він робить це не раз і не два. Але поклич ти хлопця, що цього ніколи не робив, то він побоїться.

Так само й хлопець, що звик негайно виконувати наказ - чи воно зв'язане з ризиком, чи ні - виконує його в той же момент, коли його треба виконати - хоча б і з того мала бути велика небезпека для нього; а інший, що ніколи не звик слухати, певно, завагається, і ним тоді погорджуватимуть навіть його давні друзі.

Одначе тобі не треба аж війни, щоб ти був корисним пластуном. Ти як мировий пластун знайдеш доволі роботи - щодня й на кожному місці, де б ти не був.

<<< назад | зміст | вперед >>>