Артеменко В.Б., Списак В.Т.
Вісник Львівської комерційної академії.
Серія економічна. Випуск 26. - 2007. - С.8-13.
Оцінка можливостей участі України у міжнародному туризмі
Проаналізовано доцільність та можливість участі України у міжнародному
туризмі. Вивчено основні складники цього процесу та виявлено, що на сьогодні
Україна володіє достатніми внутрішніми та зовнішніми ресурсами і успіх у цій
сфері залежить лише від внутрішніх суб'єктивних факторів.
Сьогодні Україна швидко проникає у сферу міжнародного туризму і прагне
заволодіти якомога більшою часткою доходів у туристичному бізнесі. Приклад
розвинутих країн демонструє можливість отримання значних доходів від участі у
міжнародних туристичних відносинах. Проте участь в них України потребує глибокої
наукової оцінки, передусім, розгляду доцільності такої участі та її можливості.
Необхідно зауважити, що питання розвитку туристичної галузі України є досить
новими, проте вже сьогодні вивчаються у вітчизняних наукових колах. Проведені
дослідження наукових праць вітчизняних (О.О. Бейдик, В.Ф. Кифяк, О.О. Любіцева,
В.І. Цибух та ін.) та зарубіжних науковців дали можливість виявити необхідність
визначення критеріїв, від яких залежить успіх України у цій сфері.
Метою написання статті є виявлення чинників, що впливають на сучасний стан і
перспективи розвитку міжнародних туристичних відносин в Україні.
Міжнародний туризм, як соціально-економічне явище, визначається світовими
економічними організаціями як найбільш важлива та динамічна частина світової
економіки, Участь у міжнародному туризмі є надзвичайно важливим завданням
будь-якої країни. Проте, особливу увагу тут приділяють участі як ринку
туристичних послуг, тобто прагнуть розвивати в'їзний туризм. Це вид діяльності,
який передбачає створення інфраструктурних елементів (готелі, ресторани,
автошляхи тощо), заснованих на них туристичних послуг (розміщення туристів,
харчування, транспортне обслуговування тощо), та у підсумку туристичних
продуктів (комплексів туристичних послуг). Бажання країн розвивати саме в'їзний
туризм обґрунтовується тим, що така форма туристичних відносин:
- є важливою частиною експорту держави, що збільшує сальдо торговельного
балансу; - генерує десяту частину світового валового продукту [ 1 ]; - дозволяє створити розвинуту інфраструктуру та залучати додаткові закордонні
інвестиції для її побудови та підтримання; - забезпечує створення додаткових робочих місць, відновлення та розвиток
культурних та історичних національних надбань; - є тією галуззю „виробництва", яка не споживає матеріальні ресурси безповоротно
(окрім паливних), а дозволяє використовувати одні й ті ж природні ресурси
(рекреаційні, еко-ресурси тощо) багаторазово, при цьому забезпечуючи їх розвиток
та відновлення; х - дозволяє ознайомити велику кількість людей різних націй з культурними,
історичними та рекреаційними особливостями держави, створити певну думку про неї
у світі та ін.
Проте участь у міжнародному туризмі, як правило, передбачає не лише прийом
туристів (розвиток країни як ринку прийому туристів), але й відправлення
туристів-резидентів держави у інші зарубіжні рекреаційні зони. Як правило, в
міжнародному туризмі не існує чистих країн-рецепторів (тих, які приймають) та
країн-донорів (тих, які відправляють). При цьому країни мають різне
співвідношення між відправленими туристами за кордон (обсягами грошових
трансферт) та прийнятими на ринку, власних туристичних послуг (обсягами доходів
від туризму).
Безумовно, за попередніми міркуваннями основним завданням, що стоїть перед
Україною щодо участі у міжнародних туристичних відносинах, є отримання якомога
більшої частки світових туристичних прибуттів. Для того, щоб говорити про такий
тип глобальних економічних відносин, необхідно оцінити, наскільки доцільно і
можливо їх розвивати в нашій державі.
Щодо доцільності участі України у міжнародних туристичних відносинах як
країни, яка приймає туристів, то її присутність не викликає сумнівів лише заради
попередньо сформульованих благ, які створюють таці відносини. Крім того,
стратегічна доцільність розвитку в'їзної форми туризму виявляється у темпах, з
якими країни-учасники збільшують свої доходи від стрімкого розвитку як галузі
загалом, так і свого ступеня інтеграції в неї. Такі тенденції можна виявити,
проаналізувавши дані Всесвітньої туристичної організації (табл. 1).
Таблиця 1.
Міжнародні туристичні прибуття в Європі та доходи від них [1]
Основні туристичні напрями в Європі
Міжнародні туристичні прибуття
Доходи від міжнародного туризму
тис. чол.
Зміни (%)
Частка ринку (%)
млн. дол. США
Зміни (%)
Частка ринку (%)
2003/2002
2004/2003
2003/2002
2004/2003
2003
2004
2004
2003
2004
2004
Австрія
19078
19373
2,5
1,5
4,7
13954
15351
24Ї2
Г0,0
4,7
Бельгія
6690
6710
-0,4
0,3
1,6
8168
9185
18,1
12,4:
2,8
Хорватія
7409
7912
6,7
6,8
1,9
6376
7074
,67,3
10,9
2,2
Чехія
5076
6061
10,8
19,4
1,5
3556
4169
20,9
17,2
1,3
Франція
75048
75121
-2,6
0,1
18,0
36593
40842
13,2
11,6
12,5
Німеччина
18392
20137
2,4
9,5
4,8
23106
27657
20,1
19,7
8,5
Греція
13969
-
-1,5
-
-
10741
12872
10,4
19,8
3,9
Угорщина
-
12212
-
-
2,9
4046
4061
9,0
0,4
1,2
Ірландія
6764
6982
4,4
3,2
1,7
3873
4279
25,4
10,5
1,3
Італія
39604
37071
-0,5
-6,4
8,9
31245
35656
17,1
14,1
10,9
Нідерланди
9181
9646
-4,3
5,1
2,3
9160
10260
18,9
12,0
3,1
Норвегія
3269
3600
5,1
10,1
0,9
2659
3087
22,0
16,1
0,9
Польща
13720
14290
-1,9
4.2
3,4
4060
5828
-4,9
43,5
1,8
Португалія
11707
11617
0,5
-0,8
2,8
6575
7788
14,8
18,4
2,4
Росія
8521
9164
7,3
7,5
2,2
4501
5226
8,0
16,1
1,6
Іспанія
51830
53599
-0,9
3,4
12,9
[39645
45248
24,9
14,1
13,9
Швеція
2952
3003
-1,3
1,7
0,7
5297
6167
13,1
16,4
1,9
Швейцарія
6530
-
-4,9
-
-
9186
10413
16,7
13,4
3,2
Туреччина
13341
16826
4,3
26,1
4,0
10920
15888
10,9
20,3
4,9
Україна
12514
15629
19,0
24,9
3,8
935
1141
18,7
22,0
0,3
Великобр.
24715
27.55
27.2
12,3
6,7
22656
27299
11,2
20,5
8,4
Всього
396579
416362
0,6
5,0
100
282913
326693
17,3
15,5
100
На основі табл. 1 можна зробити висновок про те, що усі країни Європи щорічно
збільшують свої доходи від участі у міжнародному туризмі. Особливо це стосується
країн Центральної Європи. Це говорить про те, що країни, які залишалися відносно
закритими до 1991 р. сьогодні докладають усі зусилля для розвитку туристичної
галузі. Необхідно також зауважити, що туристичні продукти України є значно
дешевшими, аніж аналоги в Європі. При ринковій частці туристичних прибуттів у
3,8%, Україна отримує лише
0,3% від загальноєвропейського доходу у цій сфері. Цей показник є найнижчим у
Європі і свідчить про:
- низьку дохідність цієї галузі (Україна отримала 73 дол. США на 1 туристичне
прибуття у 2004 році - розраховано за даними табл. 1: 1141 млн. дол. США/15629
тис. прибуттів); -
низьку вартість туристичних продуктів, що дозволило збільшити кількість
туристичних прибуттів з-за кордону.
Щодо можливості участі України у міжнародному туризмі, то її варто розглядати у
двох аспектах: зовнішня та внутрішня можливість. Зовнішню можливість в'їзного
туризму забезпечують країни-донори. Для того, щоб оцінити потенціал
країн-донорів та географію їх розміщення, варто звернутися до даних Всесвітньої
туристичної організації (табл. 2), які свідчать про те, що, по-перше, значна
кількість лідерів міжнародних туристичних витрат є досить близькими сусідами
України, що дозволить створювати відносно дешеві туристичні продукти. По-друге,
має місце значне зростання обсягів витрат на подорожі (в загальному у світі на
21,7%). Крім того, з огляду на витрати, що припадають на душу населення,
найбільше на міжнародні туристичні послуги витрачають громадяни країн Європи. Це
також свідчить про сприятливі можливості для України щодо інтеграції в
Європейський простір міжнародного туризму.
Таблиця 2.
Лідери міжнародних туристичних витрат (країни-донори) [2]
Місце
Міжнародні туристичні витрати, млрд. дол. США
Зміни, %
Частка ринку,%
Населення млн. чол.
Витрати на душу населення, дол. США
2003
2004
2003/2002
2004/2003
2004
2004
Німеччина
64,7
71,0
3,0
-0,2
11,4
82
861
США
57,4
65,6
-2,2
14,3
10,5
293
224
Великобританія
47,9
55,9
6,0
4,1
9,0
60
928
Японія
28,8
38,1
0,5
23,5
6,1
127
299
Франція
23,4
28,6
0,6
П,1
4,6
60
474
Італія
20,6
20,5
2,4
-9,4
3,3
58
354
Нідерланди
14,6
16,5
-5,5
3,0
2,7
16
1014
Канада
13,4
16,0
2,6
10,8
2,6
33
493
Російська Федерація
12.9
15,7
П,7
14,7
2,5
144
109
Китай
15,2
-
-1,4
-
-
1299
12
Всього в світі
524
623
0,2
12,7
100
6373
98
Оцінку внутрішніх можливостей участі України у міжнародних туристичних
відносинах необхідно розглядати через призму природних та людських факторів.
Щодо природних факторів, то згідно з переліком культурної спадщини ЮНЕСКО в
Україні зосереджена значна кількість всесвітньо визнаних культурних та
історичних об'єктів (комплекс «Софія Київська», Києво-Печерська Лавра, м. Львів
та ін.) [3]. Не викликає сумнівів багатий природний та культурний потенціал
України, який оцінено не лише міжнародними організаціями, але визнано і
охороняється постановами та указами органів державної влади [4].
Внутрішні можливості суб'єктивного характеру (людський фактор) залежать,
передусім, від політики уряду щодо цього питання, оскільки бурхливий розвиток
туристичного підприємництва не викликає сумніву.
Внаслідок проведеного дослідження виявлено, що процес участі України у
міжнародному в'їзному туризмі залежить лише від внутрішніх суб'єктивних
(людських) факторів, а саме від державного регулювання. Сюди можна віднести такі
заходи та рішення:
- спрощення візових та митних формальностей для осіб, що прямують в Україну
тільки з туристичними намірами; - створення передумов для розвитку інфраструктури туристичного сектора
(аеропорти, дороги, готельні та розважальні комплекси тощо), де важко обійтися
без зарубіжних інвестицій. Таким чином, виникає питання інвестиційного клімату в
державі та податкового законодавства; - належне ліцензування, сертифікація та стандартизація учасників економічних
відносин ринку туристичних послуг; - розробка державних програм підтримки розвитку туризму, що передбачатимуть
агітаційну та рекламну роботу у мас-медіа, на міжнародних туристичних форумах та
виставках, у мережі Інтернет щодо створення позитивного іміджу регіону та
якісного інформаційного середовища. Приклади таких програм демонструють сьогодні
країни південної та центральної Європи і показники їх доходів від туризму
підтверджують ефективність таких програм.
Туристичне підприємництво постійно зростає в нашій державі, проте більшість
його суб'єктів пропонують зарубіжні туристичні продукти та сприяють виїзному
туризму, а це спричиняє відплив коштів за кордон. Лише злагоджена та послідовна
державна політика спроможна створити передумови для забезпечення Україні
чільного місце у міжнародних туристичних відносинах.
Перспективою подальших досліджень є поглиблене вивчення та обґрунтування
можливостей щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері
інвестиційного, інфраструктурного і законодавчого розвитку міжнародних
туристичних відносин в Україні.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.