Арсеньєва О.І., Шматків А.С.

Экотуристский потенціал Кенозерского національного парку

Незважаючи на бурхливий розвиток туризму в Росії, спостерігається останнім десятиліття, багато тенденції світового туризму залишаються непоміченими в нашій країні. Це в значній мірі відноситься і до такого напрямом, як екологічний туризм, який отримав велике визнання за кордоном кілька десятиліть тому [1, с. 320]. Зростаючий попит на екологічний туризм призводить до створення і розвитку особливо охоронюваних природних територій, в першу чергу національних і природних парків. В даний час саме ці на території є основними об'єктами екотуризму в Росії.

В останні роки важливе значення набуває рекреаційна і туристична спрямованість діяльності національних парків, пов'язана з розвитком екологічного та етнічного туризму. Національні парки починає відвідувати всі більшу кількість іноземних і вітчизняних туристів. На розглянутій території Російської Півночі викликають особливий інтерес райони Карелії, Архангельської і Вологодської областей, де значною мірою збереглися природні ландшафти і традиційні види природокористування, уклад життя місцевого населення, а також природні, історико-культурну і духовну спадщину. Тому дуже своєчасним було створення національних парків: Кенозерского, Водлозерского і "Російська Північ".

У цих національних парках створюються умови для регульованого туризму і відпочинку, а також для відродження традицій народної творчості, фольклору та промислів. Можна відзначити, що з часу створення ООПТ зазначається соціально-економічне оздоровлення краю, поява нових робочих місць, збереження природних пам'яток, відродження інтересу до російської старовини, до російської культури і духовності. Світовий досвід також підтверджує, що різноманітна природоохоронна діяльність, заохочує участь всіх верств населення, виявляється найбільш успішною [2, с. 181-182].

Кенозерский національний парк являє собою приклад органічного з'єднання матеріальної і духовної культури з навколишнім середовищем. Заповідна природа, історико-культурні пам'ятки, традиційні ремесла Російської Півночі роблять Кенозерский національний парк своєрідною "Меккою" для туристів. Кенозерье відрізняється високим ступенем збереження природного середовища, сприятливого екологічною ситуацією, має культовими пам'ятками дерев'яного зодчества, творами монументального інтер'єрної живопису ("рай"), властивій тільки дерев'яним храмам півночі Росії. Ця територія також цікава не тільки своєю своєрідною природою, але і драматичним розвитком у історичний час [3, с. 135].

Основна увага в роботі приділяється проведенню оцінки экотуристского потенціалу національного парку "Кенозерский". Оцінювалися всі його складові, до яких нами віднесено рекреаційні ресурси та рекреаційна інфраструктура. При проведенні оцінки використовувалися такі методичні прийоми як аналіз карт (в т. ч. побудова і аналіз ментальних карт), інтернет-ресурсів, безпосереднє спостереження, кадастрова і бальна оцін-ки, факторний аналіз, метод семантичного диференціала, ретроспективний аналіз та ін.

Національний парк розташований в південно-західній частині Онего-Двинско-Мезенської рівнини, що є в свою чергу північною частиною великої Російської рівнини. Через озера Воже і Лаче і річку Онега територія Кенозерского в природному парку та історичному відношеннях з'єднується з національним парком "Російська Північ". Загальна площа парку 139,7 тис. га. Лісові землі займають 104,7 тис. га (74,8%), в т. ч. покриті лісом - 103,7 тис. га (74,2%). На території парку розташовані 46 сіл із загальним населенням 2,6 тис. чол. [4, с. 423-431].

У 1993 р. інститутом "Ленгипроводхоз" (Санкт-Петербург) розроблений Проект організації національного парку ("Схема розвитку Кенозерского національного парку"). Згідно з проектними рішеннями, територія парку поділена на кілька функціональних зон, що мають різний режим охорони і використання. В даний час прийнято наступне функціональне зонування: зона суворої охорони - 41,4% загальної площі території парку, в т.ч. заповідна - 22,8%; рекреаційна зона - 16,4%; зона традиційного природокористування - 42,2%. Крім того, в національному парку "Кенозерский" установлено зони охорони нерухомих пам'яток, призначені для забезпечення схоронності пам'яток і їх середовища, виявлення їх історико-художньої цінності та доцільного використання.

Слід зазначити, що основним компонентом природного характеру є природні умови і ландшафти Кенозерского національного парку. Поєднання північних тайгових масивів з густою мережею гарних і досить великих озер льодовикового походження роблять резерват унікальним за красою і улюбленим для туристів місцем відпочинку та рибної ловлі. Особливу значимість для парку мають приозерные ландшафти, так як основна маса населених пунктів і всі форми традиційного господарювання зосереджені саме в приозер'ї. Недалеко від Лекшмозера, в містечку Масельга - розташоване ще одне унікальне місце - довга і вузька кам'яниста гряда, що є вододілом між басейнами Білого і Балтійського морів.

Особливий інтерес для розвитку пізнавального та наукового напрямків екологічного туризму представляє різноманітна флора і фауна Кенозерского парку. На території парку виявлено понад 550 видів рослинності, з яких 38 видів занесені в Червону книгу. Слід зазначити, що в Кенозерье збереглися незаймані ялинники і соснові бори, характерні для середньої підзони тайги.

Фауністичне розмаїття теж можна оцінювати як своєрідний рекреаційний ресурс, що притягує в парк туристів-орнітологів, ентомологів, зоологів, подорожують з науковими і пізнавальними цілями. Тваринний світ парку представлений 240 видами хребетних, серед яких можна зустріти лося, рись, ведмедя, куницю, бобра. З птахів можна назвати тетерева, рябчика, глухаря, яструба, орлана-білохвоста, журавля та лебедя. У численних озерах парку мешкає більше 20 видів риб, що приваблює сюди велику кількість туристів - рибалок і мисливців.

Озера грали і продовжують грати організуючу роль у виробничій, соціального і культурного життя народів Російської Півночі, і зокрема поморів. В якості модельної території для проведення даного дослідження нами обраний Кенозерский національний парк, утворений на основі двох великих озер - Кенозера і Лекшмозера і прилеглих до них ландшафтів. Кенозеро є своєрідною природною домінантою культурного ландшафту Кенозерского національного парку.

На території парку розміщується понад 200 озер, мальовничі береги і обриси яких, в поєднанні з прилеглими горбисто-грядовими ландшафтами, наочно демонструють льодовиковий період геологічної історії півночі Східно-Європейської рівнини. З усього безлічі озер досить чітко виділяються, насамперед, своїми розмірами, рекреаційної та історичної цінністю, два озера - Кенозеро і Лекшмозеро.

Кенозеро розташоване на південно-заході Архангельської області, на стику Плесецької і Каргопольського районів. У природно-географічному відношенні озеро займає південно-західну частину Онего-Двинско-Мезенської рівнини, що є в свою чергу північною частиною великої Російської рівнини. Кенозеро є найбільшим водним басейном Кенозерского національного парку і займає частину тектонічного розлому, в ложі якого розмістилися три з'єднаних між собою озера: Кенозеро, Довгий і Свиняче. Порізана форма берегів озера вказує на тривалу активну роботу стародавнього льодовика. Озеро має довжину 28 км, ширину в 5,5-6 км і займає площу в 6650 га. Протяжність берегової лінії озера складає 350 км. Максимальна глибина озера за останніми даними становить 90 м.

Озеро розташоване в підзоні середньої тайги. Відповідно з ботаніко-географічним районуванням його рослинність відноситься до Кольско-Печерській підпровінції Північноєвропейській тайговій провінції Евразиатской тайговій області. На островах і берегах Кенозера переважаючими ландшафтами є лісові масиви з перестійних ялинників і соснових борів.

Слід сказати і про історико-культурні особливості даної території. Заселення Кенозерья людиною відбувалося принаймні з IV тис. до н.е. На на території парку виявлено 20 поселень епохи неоліту, що належать до так званої Каргопольського культури і раннього металу. Протосаамы, які заселяли північні землі в середині VI ст., були витіснені фінно-язычными племенами легендарної чуді. Фінно-язиковий топоніміка, характерна для Російської Півночі взагалі широко представлена на Кенозере.

Процес формування північно-російської етнографічної зони проходив у два етапи: колонізація краю вихідцями з новгородських і ростово-суздальських земель у X-XIV ст. і включення Двінській землі до складу Московської держави, колонізація російськими Півночі у XV-XVIII ст. Найбільш ранніми пам'ятками історії району першу чергу є стоянки людини епохи неоліту. На території Кенозерья їх відкрито 40. Пам'ятками періоду середньовіччя є 9 селищ.

До унікальних пам'яток відносяться водно-сухопутні шляхи - волоки, за яким йшло освоєння території росіянами. Виключної збереженням історичного ландшафту виділяється Кенский волок. Два середньовічних селища, що йде через ліс дорога, каплиці, маркірують початок волока і найбільш вперті його точки, човнові пристані на обох його кінцях являють великий науковий і пізнавальний інтерес.

Гармонійно вписалися в природний пейзаж Кенозерья і села зі старовинними будинками, розфарбованими віконницями та різьбленими балконами, численні дерев'яні храми - справжні шедеври народної архітектури. Вос-хищают своєю красою каплиці в селах Зіхново і Глазово. Високо в небо кинулася Микільська каплиця XVII ст. з села Вершинино, що стала символом Кенозерского національного парку. Тут і унікальний для Півночі ан-самбль XVII ст. Порженского погосту, обнесеного дерев'яною огорожею з вежами, і сама мініатюрна на Русі каплиця "Хрест" біля села Тырышкино.

Кенозерье - величезний музей російської дерев'яної архітектури під відкритим небом і у природному ландшафті, що налічує до 60 культових споруд. Прекрасна живопис збережених 15 кенозерских "небес" - найяскравіша грань культурного спадщини Російської Півночі. З язичницьких часів у цих місцях зберігся "культ поклоніння деревам". Всі каплиці, як правило, розташовані в комплексі з "священними" гаями - острівцями незайманого лісу, що дійшли до нас ще з часів язичництва. Така висока концентрація священних гаїв і каплиць робить Кенозерье унікальним регіоном.

Зазначимо також, що Кенозерье довгий час було одним із центрів побутування народної творчості. На берегах Кенозера народилися чудові російські билини і казки. Кенозерский героїчний епос увійшов до скарбниці фольклористики величезною спадщиною, що включає 83 билини. Славиться Кенозерье і своїми ремеслами - глиняними іграшками і виробами, вишивкою, плетінням, різьбленням по дереву.

Район Кенозерья відрізняється збереженням і зосередженням пам'яток культури, багатством етнографічного матеріалу, екологічним ставленням до природного середовищі, закладеним в культуру та звичаї місцевого населення. Отже, основним елементом экотуристского потенціалу території парку є різноманітні і унікальні історико-культурні ресурси, що включають як об'єкти матеріальної спадщини, так і ментальні явища і феномени, здатні залучати туристів і рекреантів.

Тому одним з найважливіших завдань парку є збереження унікального історико-культурної спадщини Кенозерья і розвиток відповідної інфраструктури, орієнтованої на використання наявних ресурсів. Кенозерский національний парк володіє двома Візит-центрами, які є в селах Вершинино і Морщихинская. На території парку працює чудово обладнаний міжнародний екологічний табір цілорічного дії. Кілька років тому в парку була створена служба по екологічному освіті. Національний парк "Кенозерский" також відомий своїми методичними посібниками та освітніми програмами за додатковим екологічної освіти, збереження культурної спадщини - традиційних народних ремесел. Зокрема, були розроблені навчальні програми з підвищення кваліфікації вчителів профільних спеціальностей.

Активно проводиться робота і по просуванню і поданням парку в засобах масової інформації. На кошти парку видається багатотиражна газета "Кенозерье", що користується популярністю серед наукового співтовариства і громадськості. На місцевому телебаченні і радіо постійно проводяться репортажі, зачіпають проблеми та перспективи розвитку національного парку. Національним парком випускаються також буклети та плакати природоохоронної тематики. За останні роки Кенозерским національним парком було проведено понад 15 свят, фестивалів та марафонів. Найбільшу активність Кенозерский національний парк виявляє в організації свят та акцій всеросійського і міжнародного масштабу, таких як "Марш парків", "День птахів", "День Землі" і ін [5].

Виходячи з проведеної вище оцінки рекреаційних ресурсів, автори роблять висновок про високого ступеня аттрактивности даній території і її колосальні можливості для розвитку регульованого (в першу чергу екологічного і еколого-культурного) туризму. Однак слабке розвиток рекреаційної та туристської інфраструктури дозволяє сподіватися тільки на масове відвідування парку активними самодіяльними туристами і невеликими групами туристів "за інтересами", для яких питання комфорту має другорядне значення. Досвідчений сервісом і комфортом іноземець або забезпечений росіянин не будуть задоволені проживанням у наметах або відпочинком в готелях та гостьових будинках, в більшості своєму позбавлених елементарних побутових зручностей [3, с. 142-143].

Всіх відвідувачів-учасників екотурів в межах національного парку можна розділити на чотири категорії, виходячи з їх цілей і характеру їх діяльності:

- "Високоспеціалізовані": вчені учасники або спеціалізованих турів (еколого-освітніх та наукових - орнітологічні, ботанічні, етнографічних, археологічних та ін);
- "Захоплені": туристи, які цілеспрямовано приїжджають на охоронювані території з метою пізнання місцевої природи і культури;
- "Основний потік": туристи, головною метою яких є просто "незвичайне подорож";
- "Випадкові": туристи, для яких відвідування природних куточків є випадкової частиною більш великого туру [6, с. 14-18].

Спираючись на результати проведених нами досліджень, можна з упевненістю стверджувати, що основну масу туристів, що приїжджають в Кенозерский національний парк складають відвідувачі групи "основний потік". При цьому можна вважати позитивною тенденцією збільшення в загальному туристичному потоці частки високоспеціалізованих і захоплених туристів. Попадання в межі парку туристів з категорії "випадкові" авторами відзначається як епізодичне, так як туристські ресурси парку використовуються виключно як основні, як головний приваблюючий елемент і конструкт турів.

Тим не менш, слід віддати належне адміністрації парку, зусиллями якої до цей момент були досягнуті наступні успіхи.

По-перше, проведена досить активна робота по просуванню турпродукту і послуг національного парку - випускаються багатотиражна газета "Кенозерье", набори листівки, плакати, буклети, книги про парк, регулярно проходять репортажі про парк на місцевому та регіональному телебаченню. Слід також зауважити, що національний парк має власної туристської фірмою "Travel Club", яка пропонує відвідувачам різноманітні види туристських маршрутів тривалістю від одного-двох днів (уїк-енд) до півтора тижнів, а також цілий пакет екологічних екскурсій.

По-друге, пророблена велика робота з розвитку інфраструктури розміщення та харчування. В ряді сіл були побудовані і відкриті для туристів гостьові будинки і готелі, що надають достатньо високий рівень комфорту. Вартість проживання у них коливається від 70 до 200 руб. з людини. Пропонуються також і додаткові платні послуги - топка лазні, виступ фольклорних ансамблів, прокат човнів і катерів, прокат туристського спорядження та інвентарю, послуги інструктора і гіда-екскурсовода, оренда легкового автотранспорту та автобусів, придбання дозволів на полювання і любительський лов риби і багато іншого. Єдиний недолік - це деяка обмеженість і дорожнеча пропонованих послуг.

По-третє, знаменною подією в житті парку стало відкриття в селі Вершинино другого Візит-центру, де відвідувачів знайомлять з наявними в парку туристичними маршрутами, розповідають про екологічні навчальних стежках, окремих об'єктах живого та неживого світу, місцях розміщення, послуги, ціни та ін. Екскурсії у Візит-центру парку стали невід'ємним компонентом всіх туристських програм. Турпрограмма, представлена в третьому параграфі не є винятком.

По-четверте, слід відзначити і активну еколого-просвітницьку діяльність парку. Національний парк "Кенозерский" є постійним учасником різних екологічних свят та акції (таких, наприклад, як нещодавно пройшов "Марш парків"). Національний парк також відомий своїми методичними посібниками освітніми програмами. На території парку працює чудово обладнаний міжнародний екологічний табір цілорічного дії. В парку також була створена служба по екологічному освіті.

По-п'яте, адміністрацією парку виділено існуючі та перспективні напрями розвитку туризму в межах ООПТ. Зокрема особлива увага приділяється і буде приділятися розвитку пізнавального, спортивного, історико-екскурсійного, екологічного і еколого-культурного туризму. Передбачається організація водних, лижних, кінних та автобусних туристських маршрутів. Популярними видами відпочинку на території парку вже є - риболовля, спортивна і любительська полювання, збір грибів та ягід. Середньорічний потік відвідувачів, тим не менш, не перевищує 2-2,5 тис. осіб.

По-шосте, поліпшується і транспортна доступність національного парку, розташованого в стороні від значущих транспортних магістралей. Адміністративний центр парку, розташований в д. Вершинино, пов'язаний цілорічним автобусним повідомленням з найближчою залізничною станцією Плесецька. В межах парку, особливо між приозерними селами, переміщатися найзручніше на катерах і човнах. Іншого зручного транспорту, на жаль, поки немає [3, с. 143-144].

В рамках національного парку досягнуті вельми значущі успіхи в частині розвитку туристичної та рекреаційної діяльності. Однак розвиток туризму в рамках резервату поки не має чіткої організації і вираженої цільової спрямованості. Як ми вважаємо, в рамках резервату пріоритетними напрямами туризму повинні стати екологічний, науковий і культурно-пізнавальний туризм. При цьому екологічні компоненти повинні реалізовуватися у всіх пропонованих парком турах.

Список літератури

1. Бухова Е. Н. Екологічний туризм як потенціал для розвитку рекреаційного Росії // Проблеми і перспективи розвитку туризму в країнах з перехідною економікою: Сб. навч. тр. - Смоленськ: Універсум, 2000.
2. Зелюткина Л. О. Туристично-рекреаційний потенціал Російської Півночі // Туризм і регіональний розвиток: Сб. навч. тр. - Смоленськ: Універсум, 2002.
3. Шматків А. С., Арсеньєва Е. І. Оцінка і основні форми використання рекреаційного потенціалу Кенозерского національного парку // Сталий розвиток туризму: напрями, тенденції, технології: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Улан-Уде: БІП, 2005.
4. Шматків А. С., Арсеньєва Е. І. Культурно-ландшафтна диференціація та экотуристские ресурси Кенозерского національного парку // Туризм і регіональний розвиток: Сб. матеріалів III міжнародної науково-практичної конференції. - Смоленськ: Універсум, 2004.
5. Про підсумки еколого-просвітницької діяльності національних парків і державних природних заповідників МПР Росії в 2002 р. // Листи МПР Росії № 63-01/165 і 63-01/166 від 03.09.2003.
6. Lindberg K., Hawking D. Ecotourism: A Guide for Planners and Managers. Volume 1. The Ecotourism Society, North Bennington, USA, 1993.