Андрєєва О.О.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Туризм в СРСР: організаційна структура системи туризму і міжнародних обмінів у другій половині XX століття

Лейтмотивом роботи тисяч російських туристських агентств сьогодні є «свобода вибору туриста». Мова йде про досить новому феномені та радикальному зміну системи індустрії туризму Радянського Союзу, де існувало кілька туроператорів, робота яких була спрямована на певну клієнтуру.

З кінця 50-х роках XX ст. в умовах ослаблення міжнародної напруженості і розвитку культурно-економічних контактів між країнами різко розширилися міжнародні туристські зв'язки.

Туризм і міжнародні обміни в СРСР здійснювалися громадськими організаціями і входять в їх структуру спеціалізованими туристичними підрозділами. Організаційну структуру системи туризму і обмінів утворювали масові організації трудящих та молоді, державні органи по туризму та інші громадські об'єднання і товариства. Розглянемо їх діяльність більш докладно.

Головне управління по іноземному туризму при Раді міністрів СРСР (з 1983 р. - Державний Комітет СРСР з іноземного туризму). Ця структура, яка мала статус міністерства, відповідала за управління «Інтуриста», який туристське агентство займався всіма іноземними туристами і тими радянськими громадянами, які бажали поїхати за кордон. «Інтурист» забезпечував обслуговування радянських туристів за кордоном на комісійних засадах, на основі договорів з іноземними туристичними фірмами, які брали на себе обслуговування радянських туристів під час їх закордонної подорожі.

У підпорядкуванні «Інтуриста» перебували всі готелі, бази відпочинку, транспорт, послуги і гіди, які працювали з іноземними туристами. Закордонні гості, ділові люди, політики, кореспонденти, які приїздили в СРСР, могли організувати свої поїздки тільки одним способом - скористатися послугами «Інтуриста». Відсутність конкуренції сприяло тому, що «Інтурист» перетворився в потужну організацію, що мала тисячі робочих рук і цілий ланцюг кращих готелів по країні. Маючи 32 представництва за кордоном, «Інтурист» був національним будинком туризму СРСР.

ЦК ВЛКСМ (Центральний Комітет Всесоюзного ленінського комуністичного союзу молоді) через своє бюро Міжнародного молодіжного туризму «Супутник», створене в 1958 р., займався організацією поїздок для молоді (від 16 до 30 років) і студентів по країні і за кордон. У діяльності Бюро існувало три основні напрямки: міжнародний молодіжний обмін, внутрисоюзные подорожі радянської молоді, започатковані «Супутником» в 1963 році, і організація відпочинку в туристських центрах.

Організаційні структури «Супутника» були схожі на «Інтуристу», але представляли більш дрібні одиниці. «Супутник» також мав у своєму розпорядженні власний транспорт, гідів, туристські центри тощо У радянський час «Супутник» співпрацював з сотнями зарубіжних молодіжних і студентських організацій багатьох країн світу. Понад 100 маршрутів пропонувалося їм для зарубіжної молоді, яка вирішила подорожувати по Радянському Союзу. На Кавказі, в Криму та інших місцях функціонували міжнародні молодіжні табори, в яких спільно відпочивала радянська молодь і представники з-за кордону.

ЦСТЕ (Центральний раду з туризму та екскурсій) ВЦРПС (Всеросійського центральної ради професійних спілок), мав мережу своїх профспілок на різних підприємствах і в міністерствах, всі працівники яких були членами профспілок, грав важливу роль у сфері туризму. ЦСТЕ ВЦРПС, ведучий свою історію з 1936 р. мав у своєму розпорядженні власними базами відпочинку для працівників міністерств і великих підприємств, відповідав за прийом професійних іноземних груп. Дана установа радянських профспілок організовувало туристсько-екскурсійні подорожі по СРСР для всіх груп населення, спрямовувала розвиток самодіяльного туризму, вело обмін з зарубіжними профспілковими організаціями, які здійснювало керівництво республіканськими, крайовими і обласними радами по туризму та екскурсіях (СТЕ). Для організації виїзного туризму за кордон ЦСТЕ користувався послугами «Інтуриста», що виступав у ролі посередника і продавав свої путівки через місцеві туристські управління тим, хто хотів поїхати в закордонний тур.

Велика кількість підприємств і міністерств мали в своєму розпорядженні за одному або декілька будинків відпочинку на території СРСР, якими користувалися працівники цих установ. Міністерство Оборони або сотні великих підприємств, до наприклад, навіть в даний час оплачують поїздки на відпочинок своїх працівників, а також їх сімей.

В ролі п'ятого елемента організаційної структури системи туризму і міжнародних обмінів виступала Комуністична Партія, мала в своєму розпорядженні будинки відпочинку високого рівня, доступ до яких був відкритий тільки для вузького кола осіб.

Крім названих організацій, іноземці, що відвідували СРСР на правах туристів, приймалися радянським Комітетом захисту миру, Комітетом радянських жінок, Союзом радянських товариств дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами (ССОД) та ін. В кожному творчому союзі - композиторів, журналістів, письменників і т.д. - були комісії по сприянню розвитку іноземного туризму.

Туристські відділи були в великих спортивних товариствах, таких як «Динамо», «Спартак» та ін У більшості випадків на правах туристів в Радянський Союз приїжджали і багато учасників різних міжнародних фестивалів, конкурсів, конгресів і конференцій.

Туристські органи ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ при здійсненні програм національного туризму виходили з того, що їх реалізація створювала сприятливі можливості і умови для розвитку іноземного туризму в СРСР, зміцнення його матеріальної бази, а отже, розширення рамок співробітництва з зарубіжними країнами. Більш того, національний туризм виступав в якості засобу підготовки трудящих та учнівської молоді до спілкування з представниками інших країн і міжнародного співробітництва. Участь у туристсько-екскурсійної діяльності в себе в країні сприяло поглибленню національної самосвідомості трудящих і молоді, виховання гордості за свою Батьківщину, за приналежність до нової історичній спільності - радянському народові. Ці якості були важливі для радянських людей, які виїжджали за кордон у складі туристичних груп.

У тісній єдності з організаційними завданнями діяльності масових громадських організацій та їх туристсько-екскурсійних органів знаходилися завдання виховного характеру. Про це свідчать прийняті ними документи. Так, у Положенні про центральному, республіканському, крайовому, обласному, міському (районній) раді по туризму та екскурсіях, затвердженому Президією ВЦРПС 19 серпня 1969 р., сказано, що основними завданнями ради є розвиток масовості туризму і екскурсій серед трудящих та учнівської молоді як дієвого засобу організації відпочинку, сприяє підвищенню культурного рівня та зміцнення здоров'я, високопродуктивної праці, вихованню у радянських людей любов до соціалістичної Батьківщини, вірності революційних, бойових і трудовим традиціям народу.

У першому Положенні про Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) «Супутник», прийняте ЦК ВЛКСМ 24 червня 1958 р., йшлося про необхідність зміцнення братерських зв'язків з юнаками та дівчатами країн народної демократії, розширення політичних і культурних контактів з молоддю капіталістичних країн, створення додаткових сприятливих умов для поширення серед зарубіжної громадськості правдивої інформації про життя радянського народу¹.

В наступний період розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, розширення соціальної бази туристично-екскурсійної діяльності, міжнародних туристських зв'язків радянських людей зазначені питання також знаходять відображення в статутних документах (положеннях) про центральні туристських організаціях.

Реалізація поставлених ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ завдань у галузі міжнародного туризму передбачала такі основні напрями діяльності туристських організацій профспілок і ВЛКСМ: здійснення інтернаціональних туристських зв'язків радянських працівників та учнівської молоді; організація радянського туризму за кордон; співпраця з зарубіжними регіональними та міжнародними організаціями та об'єднаннями; фінансово-економічне регулювання туристського обміну; робота по підбору, розстановці і навчанню кадрів і позаштатного активу; розвиток матеріальної бази туризму; удосконалення мережі транспортних та туристичних маршрутів і об'єктів показу і екскурсій; поліпшення культури та якості туристсько-екскурсійного обслуговування; перехід на нові методи господарювання.

На всіх етапах історії радянського суспільства ВЦРПС і ВЛКСМ проводили лінію на покращення міжнародних туристських зв'язків, домагалися того, щоб в поле зору профспілкових та молодіжних організацій на всіх рівнях, їх туристських органів було поглиблення змісту та розширення форм співпраці:

- з туристськими організаціями профспілок і молодіжних об'єднань соціалістичних і країн, що звільнилися;
- демократичними організаціями трудящих та юнацтва капіталістичних країн;
- організаціями будь-якої іншої політичної організації, яка проявляє інтерес до СРСР, що відстоює принципи мирного співіснування держав з різними суспільними системами, які борються за мир, проти загрози війни;
- міжнародними загальнодемократичними організаціями, об'єднаннями, рухами.

На необхідність розширення співпраці за такими напрямками вказувалося в матеріалах з'їздів КПРС, Пленумів ЦК КПРС, з'їздів професійних спілок СРСР, з'їздів ВЛКСМ, рішеннях партійних конференцій².

Насичуючи міжнародний туристський обмін интернационалистическим змістом, громадські туристські організації, БММТ «Супутник» і ЦСТЕ добивалися певних результатів. Так, з 1958 р. до 1986 р. в двосторонній туристичний обмін БММТ «Супутник» із закордонними організаціями було залучено 6,3 млн. молодих радянських і зарубіжних туристів, у тому числі в СРСР побувало майже 3,7 млн. людина, включаючи 850 тис. осіб з капіталістичних країн і країн, відповідно за кордон виїхали 2,5 млн. радянських юнаків і дівчат (з них кілька сотень тисяч - в країни вільного світу і капіталістичні держави)³.

Якщо БММТ «Супутник» або ЦСТЕ ВЦРПС могли конкурувати з «Інтуристом» за кількістю організованих ними поїздок за кордон та по країні, то за кількістю організованих поїздок іноземних туристів на територію СРСР «Інтурист» був поза всякою конкуренції.

Перехід Росії до ринкової економіки позбавив монопольного права займатися організацією іноземного туризму такі організації, як «Інтурист», БММТ «Супутник», ЦСТЕ ВЦРПС, в результаті чого вони були змушені змінювати свою комерційну політику. Починаючи з цього часу організація поїздок з туристськими цілями за кордон та по території Росії стала здійснюватися приватними російськими та іноземними туристичними агентствами, кількість яких у 1992 р. складало 2000, а в 2000 р. досягло 9113⁴.

Література

1. Див.: Квартальнов В.А., Федорченко В.К. соціальний Туризм: історія і сучасність. - Київ, 1989. - С.132.
2. Там же. - С.134.
3. Див.: Рогатин Б., Квартальнов Ст. Орбіти «Супутника». - М., 1976. - С.50.
4. Турбізнес. - 2002. - Березень. - №3. - С.12.