Агалаков Н.М.
Матеріали конференції "Актуальні питання підвищення
конкурентоспроможності держави, бізнесу та освіти
в сучасних економічних умовах" (14-15.02.2013 р.)

Рекреаційний бізнес та основні фактори забезпечення його конкурентоспроможності (на прикладі туризму)

Процеси трансформації національної економіки України протікають на тлі формування в ній соціально орієнтованої економіки ринкового типу. Модель ринкового господарства такого типу передбачає необхідність пріоритетного розвитку соціальної сфери, що забезпечує задоволення соціальних і духовних потреб населення, в тому числі і в активному відпочинку.

Історичний досвід свідчить, що лише ті країни досягли процвітання, де вирішення соціальних проблем, поліпшення життя народу і всебічного розвитку членів суспільства є нагальною потребою самого господарського розвитку. І це не комуністичні гасла, взяті з недалекого минулого нашої країни. Таким чином, актуальність теми дослідження очевидна.

Загальновизнано, що важливе місце серед галузей соціальної сфери національної економіки належить активному відпочинку населення, або рекреації. Рекреація (за Н.С. Мироненко і І.Т. Твердохлібову) є сукупність явищ і відносин, що виникають у процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної і культурно-розважальної діяльності людей на спеціалізованих територіях, що знаходяться поза межами населеного пункту, який є місцем їх постійного проживання. Ці ж автори пропонують своє визначення поняттю «відпочинок», під яким розуміється будь-яка людська діяльність (або бездіяльність), яка не спрямована на задоволення нагальних потреб.

Рекреаційні потреби суспільства і людини - це потреби в простому і розширеному відтворенні соціально-трудової і соціально-культурного потенціалу суспільства в цілому і, відповідно, потреби у відновленні і розвитку фізичних і психічних сил людини, потреби в його фізичному, інтелектуальному і духовному вдосконаленні. Діяльність, спрямована на реалізацію (задоволення) рекреаційних потреб, відновлення і розвиток фізичних і духовних сил людини, її інтелектуальне вдосконалення і характеризується саме цінністю не тільки результатів, але й самого процесу, отримала назву рекреаційної діяльності. Звідси, в основі рекреаційного бізнесу, на наш погляд, лежить різноманіття видів комерційної рекреаційної діяльності, тобто діяльності, що здійснюється в цілях витягання прибутку.

Для здійснення рекреаційного бізнесу потрібні, насамперед, рекреаційні ресурси, які являють собою сукупність компонентів природних комплексів і об'єктів історико-культурної спадщини, що формують гармонію цілісності ландшафту, пряме або опосередковане споживання яких робить сприятливий вплив, сприяє підтримці й відновленню фізичного і духовного здоров'я людини. Україна має досить сприятливими рекреаційними ресурсами. По своєму географічному положенню вона відрізняється різноманітними ландшафтами, багатим рослинним і тваринним світом, кліматичними контрастами, цінними бальнеологічними ресурсами і т. д.

Подання рекреаційної системи у вигляді субстратної моделі, яка складається із взаємопов'язаних підсистем: груп відпочиваючих, обслуговуючого персоналу, природного та культурно-історичного потенціалу, туристської інфраструктури та органу управління отримало назву базисної моделі рекреаційної системи, цільовою функцією якої є максимізація задоволення рекреаційних потреб відпочиваючих. Сукупність же природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території отримала назву рекреаційного потенціалу (за Т.В. Ніколаєнко). Н.Ф. Реймерс розуміє під рекреаційним потенціалом один з показників природно-ресурсного потенціалу - ступінь здатності природної території чинити на людину позитивне фізичне, психічне та соціально-психологічний вплив, пов'язане з відпочинком. Рекреаційний потенціал території визначається її рекреаційною ємністю, яка включає сукупну рекреаційну навантаження всіх ділянок території, здатну привести ці ділянки до певної стадії дигресії. Рекреаційне навантаження визначається кількістю відпочиваючих на території 1 га протягом усього вегетаційного періоду.

Багатоскладовий процес щодо задоволення рекреаційних потреб здійснюється, в самому загальному вигляді, в наступних основних формах: оздоровчого відпочинку, туризму, курортно-санаторного лікування.

Туризм являє собою тимчасові виїзди (подорожі) громадян даної країни з постійного місця проживання в іншу країну або іншу місцевість (в межах своєї країни) в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних і інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування.

Міжнародні туристські зв'язки стали важливою складовою частиною світового процесу інтернаціоналізації соціально-економічних відносин. У багатьох країнах склалася і стабільно розвивається індустрія туризму, що володіє солідною матеріальною базою, що надає робочі місця мільйонам людей і взаємодіє практично з усіма галузями господарства. Зокрема, туризм робить величезний вплив на такі найважливіші галузі економіки, як транспорт і зв'язок, сільське господарство, будівництво, виробництво товарів народного споживання тощо, тобто виступає каталізатором економічного розвитку.

Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу і економіки країни, так як збільшує місцеві доходи; створює нові робочі місця; сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг; розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру в туристських центрах; збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Туризм є одним з найбільш динамічно розвиваються видів бізнесу. Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів: для того щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень; на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так і середні і малі компанії і фірми; нарешті, туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Перспективи міжнародного туризму зазвичай оцінюються дуже високо. В 2010 р. в світі було приблизно 1 млрд. подорожуючих за кордон - це означає, що порівняно з 1990 р. кількість їх більш ніж подвоїлася. Згідно з прогнозом Всесвітньої туристської організації до 2020 р. в міжнародному туризмі будуть приймати участь приблизно 1,6 млрд. людей планети Земля.

Статистичні дані про туристичні потоки в Україні наступні.

Загальна кількість туристів, обслуговуваних суб'єктами туристичної діяльності України, в 2011 році склало 2,34 млн. осіб, з них іноземні туристи 0,34 млн. чол., туристи - громадяни України, які виїжджали за кордон, 1,4 млн. чол., внутрішні туристи 0,6 млн. чол.

Найбільшою популярністю серед громадян України, які виїжджали у 2011 році в більш ніж 90 держав нашої планети, користувалися Російська Федерація, а також Польща, Республіка Молдова, Угорщина, Білорусь, Туреччина, Румунія, Словаччина, Німеччина, Єгипет, Чехія та Ізраїль.

Серед іноземців, які відвідали Україну з більш ніж 100 країн в 2011 році, переважали громадяни Російської Федерації, Республіки Молдова, Білорусії, Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, Німеччини та Узбекистану.

Питання про конкурентоспроможність (співвідношення «ціна - якість») в сфері туризму є виключно актуальним для України. Про це свідчать наступні дані. За результатами 2010 року Україна посіла 85-е місце у рейтингу конкурентоспроможності в сфері туризму і подорожей Всесвітнього економічного форуму проти 77-й позиції роком раніше. Підрахунок проводився з урахуванням 14 груп критеріїв, включаючи такі, як держрегулювання, безпека, пріоритетність туризму, гігієна і охорона здоров'я і інші. Слабкий розвиток туризму в Україні пояснюється тим, що досі ця галузь не була пріоритетною для держави. Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму пріоритетність сфери туризму для уряду знизилася з 125-го до 130-го місця. За оцінками учасників ринку, внесок туризму у ВВП України становить всього близько 2%. Змінити ситуацію на краще можуть лише значні інвестиції в поліпшення інфраструктури і підтримку здорового функціонування туристичної сфери. (І. Миронова, М. Попова. Стаття від 10 березня 2011 року «В Україні оголошено туристична загроза» [1] .

Фактори, що впливають на розвиток міжнародного туризму, детально досліджували Н.С. Мироненко та інші экономикогеографы. У зв'язку з цим, основними факторами розвитку туризму та підвищення його конкурентоспроможності є наступні.

По-перше, до них відносяться соціально-економічні фактори, які відіграють головну роль. Коли говорять про соціально-економічних факторах, т о звичайно мають на увазі загальний рівень розвитку країни, її структуру господарства, якість життя, соціально-професійний склад товариства, його освітній рівень, ступінь урбанізованості і м численність населення, політичну стабільність та ін.

По-друге, до числа чинників відносять рекреаційно-ресурсний потенціал території, що виражається в кількості і якості природних і культурно-історичних ресурсів. Потрібно мати на увазі, що вплив рекреаційно-ресурсного потенціалу зазвичай також опосередковується соціально-економічними чинниками і, в першу чергу, залежить від розмірів і характеру рекреаційних потреб населення.

По-третє, чималу роль відіграє інфраструктурний фактор, який визначається рівнем розвитку виробничої і соціальної інфраструктур. Втім, можна говорити і про спеціальної туристської інфраструктури, основу якої складають засоби розміщення (готелі, кемпінги, туристські бази і ін) і транспортування туристів.

По-четверте, треба враховувати і фактор географічного положення, який у даному випадку виступає у всіх своїх різновидах: і фізико-географічного положення, про що визначає набір природно-рекреаційних ресурсів, економіко-географічного положення, в особливості по відношенню до р головним туристичним ринкам, і транспортно-географічного положення, вигоди якого вкрай привабливі для туристів, та геополітичного положення.

Проілюструємо важливість перерахованих факторів на прикладі Криму.

А. Клименко, Т. Гучакова у чудовій, на наш погляд, статті від 03.09.2009 р. «Кримська стратегія: новий погляд. Позбавлення від ілюзій. Рекреація і туризм: розставання з міфами» [2], говорячи про унікальність Криму, відзначають, зокрема, наступне: «Справжня унікальність Криму не примітивна, як масова пляжна рекреація. Вона вкрай складна для реалізації як туристичного ресурсу території. Це химерний сплав вже ледь помітних слідів людських рас, релігій і цивілізацій на тлі різноманіття ландшафтів. Це те, що дуже легко втрачається безповоротно під ножем бульдозера або лопатою «чорного археолога». І те, для чого збереження як туристичного ресурсу - «об'єкта показу» - завжди не вистачає грошей, або розуму. Ця унікальність - відносне економічне перевага території. Воно залежить від діяльності людей. Вона (унікальність - авт.) може бути незабаром остаточно втрачено при збереженні стратегії на масову приморську пляжну рекреацію, супроводжувану хаотичною забудовою, знищує пейзаж. Тоді залишиться тільки нескінченний біг навздогін за стрімко розвиваються рівнем світового туристичного сервісу. Або навпаки - унікальність Криму може бути включена в економіко-туристичний обіг. Економічна актуалізація цього найважливішого ресурсу території - складний, інтелектуальний, ексклюзивний туристичний продукт - може з'явитися в результаті спільної роботи маркетологів і бізнесменів з істориками, географами, політиками, археологами, виноробами, мистецтвознавцями, ботаніками, діячами культури та релігії. Розвиток сезонної, масової, пляжної рекреації або ландшафтно-історична унікальність - це стратегічний вибір перспективи поки ще можна зробити».

Список використаних джерел

1. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/5474371/
2. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.bigyalta.com.ua/node/1172