Афанасьєв О.Є., к.геогр.н., доц.,
Дніпропетровський національний університет
Індустріальна спадщина в культурі і ландшафті:
Матеріали ІІ всеукраїнської наукової конференції. – К.: ДАКККіМ, 2007. – С.205-211.

Світовий досвід розвитку промислового туризму та його перспективи на Дніпропетровщині

На Дніпропетровщині – в краї, що має багате індустріальне минуле, в досить складному становищі перебувають численні пам'ятники науки й техніки – об'єкти, які відносяться до категорії, користуючись прийнятою сьогодні в євроамериканскій культурі терміном, «індустріальної спадщини». Хоча останнє не вичерпується пам'ятниками науки й техніки, але саме вони становлять левову його частку. Історія матеріальної культури Придніпров’я XVIII–XX ст.ст. – це у визначальному ступені історія гірничодобувної промисловості, металургії, металообробки, у пізніший період – ще й машинобудування. Це обумовило й типи пам'ятників індустріальної культури краю, і характер проблем, пов'язаних з їхнім збереженням та використанням, а також пропагуванням в якості об’єктів туризму. Втім, не одними лише пам’ятками промислової (індустріальної) спадщини славетна Дніпропетровщина, а й величезною кількістю сучасних промислових виробництв, адже в регіоні діють більше 700 основних промислових підприємств двадцяти видів економічної діяльності, виробляється близько 17–18% усієї промислової продукції України, і за цим показником область посідає друге місце по країні. Тож цілком логічно оцінити можливості застосування цього потенціалу й в цілях розвитку в краї специфічного виду туризму – промислового, досвід розвитку якого в світі мають вже достатньо багато країн.

Сьогодні Дніпропетровщина пропонує чимало екскурсійних об’єктів та туристських маршрутів, різноманітні програми перебування – екскурсії, відвідування театрів, спортивних видовищних змагань тощо. І область, і місто Дніпропетровськ, мають що запропонувати відвідувачам – в цьому можна переконатися, якщо ознайомитися, наприклад, з ресурсами Інтернет-сайтів [4, 5]). Визначні пам'ятки Січеславного краю здавна привертали увагу як видатних письменників, художників, видатних діячів, так і чисельних туристів. Окрім історико-географічного (відвідання запорозьких святинь, історичних пам’ятників), гідрологічного та бальнеологічного (відпочинку на Солоному Лимані та Дніпровських водосховищах), геологічного (Волоські скелі), мінералогічного, геоботанічного, екологічного видів туризму, Дніпровський край може запропонувати потенційним туристам знайомство із своїм промисловим комплексом, що є одним із найбільших в державі, а по деяких параметрах – й унікальним.

Дана пропозиція є цікавою та перспективною з точки зору розвитку в краї промислового виду туризму (або за іншими джерелами – технологічного, політехнічного, бізнес-туризму). Сутність його полягає в тому, що в якості екскурсійних об’єктів використовуються звичайні промислові підприємства, де в ролі атракцій постають виробничі цикли, технологічні процеси, результати роботи підприємств, а також наслідки їхнього впливу на навколишнє середовище (в цьому випадку промисловий туризм поєднується з екологічним). Також однією з головних функцій промислового туризму є підняття іміджу самого підприємства (власна реклама). В якості прикладу наведемо Петербурзький завод «Балтика» (Росія, який проводить екскурсії вже п’ять років і його щорічно відвідують 25 тис. чоловік [1]. Тож промисловий туризм – сама доступна форма реклами, значно більш ефективна й менш витратна, ніж телевізійні ролики. Одними із засновників такого виду туризму вважається компанія Heineken Experience, екскурсійні проекти якої й сьогодні є одними з головних видовищних туристських програм Амстердаму (Нідерланди) [2].

Одним з піонерів промислового туризму на території колишнього СРСР називають металургійний гігант «Сєвєрсталь». Вивчивши досвід промислових міст північної Англії, де склодувні, кораблебудівні й хімічні підприємства були одним з об'єктів залучення туристів у промислові міста, компанія «Сєвєрсталь» сама запропонувала туристичним агентствам, аби популярні за рубежем теплохідні круїзи по Верхній Волзі містили в собі й відвідування металургійного гіганта в Череповці. Не менш яскравий приклад промислового туризму – це те, що космічний центр, розташований у Французькій Гвіані, торік відвідали понад 62 тис. туристів, з них 23 тис. стали свідками запуску ракети [8].

Тож промисловий туризм не є чимось новим. Якщо казати про райони старих гірничих розробок, то їх використовують в туристичній галузі вже давно й активно – в Польщі та Чехії, в Австрії й на о. Сардинії… Неподалік Бірмінгему (Велика Британія) існує цілий музей під відкритим небом – своєрідний куточок «старої промислової Британії». А соляні шахти дуже корисні для лікування астми – прикладом може бути копальня Вєлічка (Польща), що входить до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, а також аналогічні українські солекопальні в Солотвині (Закарпаття) та Артемівську (Донеччина). Отож у перспективі розвиток туризму в промислових містах – це додаткові надходження до місцевих бюджетів та додаткові робочі місця.

Найактивніше сьогодні (принаймні, за кількістю публікацій про це в світовій пресі та мережі Internet) промисловий туризм розвиває Китай, зокрема, в місті Шанхаї – «колисці» сучасної промисловості цієї країни [ ]. Тут його орієнтують на бізнес-мандрівників (підприємців-промисловців), студентів, пенсіонерів – колишніх працівників підприємств міста тощо. І оскільки, як і за все в країні, за розвиток цього виду туризму взялася якнайактивніше влада, то не викликає сумніву, що невдовзі саме промисловий туризм стане новою «візитною карткою» Шанхаю.

В сусідній з нами Росії, зокрема, в Санкт-Петербурзі, також активізуються напрямки індустріального туризму. Так, в «другій столиці» вже створений міський реєстр пам’ятників промислової архітектури, до якого включено 7 783 об’єктів [2]. Другий приклад – далека й засніжена Республіка Саха (Якутія), де за пріоритетний, поряд із іншими, визнаний і промтуризм, ресурсом для якого є алмазо- й золотовидобувна галузі, а також хутряна [2].

І ще один яскравий приклад досвіду розвитку промтуризму – м. Нагоя (Японія), яке часто називають «японським Детройтом» через те, що в місті і навколо нього велика кількість автопідприємств, зокрема, авто гігант «Тойота». Це місто оцінюється як порівняно бідне на історичні пам’ятки. Втім, воно отримує порівняно високі прибутки від туризму. І причина того – все той же індустріальний туризм: місцеві турагенції організовують для всіх бажаючих екскурсії на підприємства – як на традиційні майстерні по виготовленню серветок і рушників, меблі, кераміки, емалі, так й на високотехнологічні підприємства із вироблення роботів, авіоніки, автомобілебудування тощо [2].

Доречно зазначити, що і в Україні подекуди промисловий туризм наявний (не можна, на наш погляд, говорити про те, що він розвивається), зокрема, найяскравіші приклади – Південноукраїнська АЕС (а, наприклад, у Франції туризм на АЕС існує вже більше 20 років, і французьке міністерство атомної енергетики пов'язує із цим досить великий відсоток прихильників розвитку цього виду енергетики в країні), виноробні підприємства Криму й Одещини тощо, а в Донецькій області навіть розроблена місцева програма розвитку промислового туризму [2, 3].

Дніпропетровщина стала тим регіоном, звідки розпочалася стадія розвитку промислового природокористування, активного впливу людини на природні ландшафти шляхом їх перетворення у виробничі.

Здавна відоме прізвисько міста Дніпропетровська як «Український Чикаго» (воно з’явилося на зорі промислового освоєння Катеринославщини – в кінці ХVIII – XIX ст.ст. І це не даремно, адже Дніпропетровська область за структурою своєї економіки є індустріально-аграрною, має потужний промисловий потенціал. У регіоні діють більше 700 основних промислових підприємств двадцяти видів економічної діяльності, на яких працює близько 758 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється близько 17–18% усієї промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по країні. На Дніпропетровщину приходяться й деякі найважливіші світові досягнення у промисловому комплексі (рис. 1).

На Криворізькому металургійному заводі з 1964 р. діє найбільша в світі доменна ніч. її об'єм - 5000 м3, а загальна маса метсаоконструкцііі становить 62 тис.т. * * * На Дніпровському і Дніпропетровському металургійних заводах вперше в світовій практиці запроваджено метод використання природного газу в доменних печах. * * * Найменша гребля. В Дніпродзержинську діє лабораторія, що не має аначогіе в Україні: на 30-гектарній території розташовані об 'єкти, де випробовуються греблі гідроечектростанцій та АЕС на динамічну, механічну і хвильову стійкість їхніх грунтів. Особливість цієїлабораторії просто неба полягає в тому, що великомасштабні дослідження проводяться на натуральних матеріалах з натуральним навантаженням. Завдяки цьому спрощуються проекти, скорочуються строки будівництва гідроспоруд, зменшується його собівартість. * * * У 1956 р. на Орджонікідіевському гірничо-ібагачувальному комбінаті вперше в світі було впроваджено метод рекультивації (відновлення) колишніх кар 'єрних іемель. * * * Опис Катеринославської сукняної фабрики: "Я осмотрел обширную фабрику тонкого сукна... Все ноеоприобретенньїе самонрялки, стани, стригольтіцьі сюда еьтисаньї из Лондона, а с образца делаютея ноеьге и ноеьге здешними мастерами. Синие и альїе сукна неуступают английским тонкостям, краске и отделке и прееосходят их добротою... " (проф. О.І. Воєйков).