Адельсеитова Э.Б., Абдураїмова Э.Р.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №235. - С.7-8.

Стратегічне управління підприємствами індустрії туризму

Актуальність теми. Досвід переходу до ринкової економіки показав необхідність стратегічного управління на підприємствах України. Дії організацій та їх керівників не можуть зводитися до простого реагування на що відбуваються зміни. Сучасним інструментом управління розвитком організації в умовах наростаючих змін у зовнішньому середовищі, є методологія стратегічного управління та вибору ринкової стратегії.

Постановка мети і завдань. Метою написання роботи є розгляд стратегічного управління на підприємствах індустрії туризму.

Завдання дослідження:

- вивчення основних етапів циклу стратегічного управління турфірмою;
- розгляд складових стратегічного планування як основи стратегічного управління;
- визначення особливостей стратегічного управління.

В умовах економічних змін сучасна туристична фірма як і будь-яке підприємство, виробляюче товари чи послуги, стикаються з безліччю проблем. Джерелами підвищеної складності управління є:

- висока ступінь невизначеності ринкової ситуації,
- сезонна нестабільність попиту на туристичні послуги,
- посилення конкуренції в туристичному бізнесі,
- нестача фінансових ресурсів і т.д.

В таких умовах фірма не може обмежуватись тільки поточним плануванням і оперативним управлінням своєю діяльністю. Виникла необхідність стратегічного мислення, яке повинно втілитись в програму дій, яка уточнює цілі і засоби реалізації вибраного шляху розвитку.

Стратегічне управління можна визначити як таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни у організації, відповідальні виклику із боку оточення і дозволяють організації виживати в довгостроковій перспективі [1].

Цикл стратегічного управління турфірмою складається з п'яти основних етапів (рис. 1):

- визначення бізнесу та місії організації;
- розробка довгострокових і короткострокових цілей;
- розробка стратегії;
- реалізація стратегії;
- оцінка ефективності стратегії та коригування попередніх етапів.

Рис. 1. Основні етапи циклу стратегічного управління

Процес стратегічного управління починається з визначення бізнесу та місії організації. Далі здійснюється постановка стратегічних цілей за чотирма рівнями управління. Етап розробки стратегії складається з кількох підетапів. Перший етап - аналіз конкуренції, другий етап - аналіз внутрішнього середовища організації, третій етап - формування портфеля стратегій. Етап реалізації стратегії включає два підетапи: перший - адаптація (формування) структури організації до вимог стратегічного плану, другий - адаптація культури до вимог стратегічного плану. Так як процес стратегічного управління є безперервним, то його цикл - замкнута. На останньому етапі здійснюється порівняння досягнутих результатів із запланованими і виконується корекція попередніх етапів.

Розробка стратегії на кожному рівні закінчується створенням стратегічного плану [3].

Стратегічне планування є основою стратегічного керування й охоплює:

- суворе формування цілей організації, її структурних підрозділів і особистих цілей кожного члена колективу;
- встановлення головної мети розвитку організації і цілей, що відображають процес її адаптації до навколишнього середовища, тобто ліквідація (пом'якшення) погроз і розвиток можливостей з урахуванням наявного потенціалу чи потенціалу, якого можна досягти;
- оцінку потенціалу організації і можливості його підвищення в перспективі (включаючи кадровий склад і внутрішньоорганізаційні відносини);
- оцінку зовнішнього і внутрішнього соціально-економічного середовища, у якій діє організація, її можливих змін і, що випливають з цього, вимог до функціонування і розвитку підприємств;
- організацію і стимулювання діяльності персоналу підприємства для досягнення стратегій;
- основні напрямки, методи й інструменти досягнення поставлених цілей при існуючих можливостях і в складних ситуаціях;
- забезпечення надійної реалізації поставлених цілей і завдань необхідними ресурсами;
- облік, контроль і аналіз досягнення цілей стратегічного планування, їхню оцінку і висновки.

Вигоди стратегічного планування можна виразити наступним чином:

- планування заохочує керівників мислити перспективно;
- воно веде до більш чіткої координації вживаються фірмою зусиль;
- стратегічне планування веде до встановлення показників для подальшого контролю;
- воно змушує фірму чіткіше визначати свої задачі і політичні установки;
- воно робить фірму більш підготовленою до раптових змін;
- воно більш наочно демонструє взаємозв'язок управління і обов'язки всіх посадових осіб [1].

Однак можливості стратегічного управління не безмежні. До основних особливостей стратегічного управління відносять:

1. Стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми і її положення у бізнес-середовищі. Скоріше це сукупність якісних характеристик стосуються майбутнього стану фірми, її положення в конкурентному середовищі, потенціалу необхідного для виживання.
2. Система стратегічного управління - це певна філософія або ідеологія бізнесу і менеджменту, яка не повинна зводиться до набору формалізованих правил, процедур і схем. При розробці стратегії необхідно поєднання інтуїції і мистецтва, високого професіоналізму і творчості менеджерів і залучення всіх працівників в реалізацію стратегії.
3. Для впровадження в організації системи стратегічного управління потрібні великі витрати часу і ресурсів, необхідно також створити спеціальний підрозділ, який буде відповідати за всі питання, пов'язані зі стратегічним аналізом і постійним моніторингом зовнішньої середовища, розробкою і виконанням стратегії.
4. У ринкових умовах помилки при виборі стратегії не можна виправити жодними ефективними прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентній боротьбі [2].

Таким чином, в ході написання роботи були зроблені наступні висновки:

1. В існуючих умовах економічних змін сучасної туристської фірмі необхідно застосовувати стратегічне управління діяльністю, яке охоплює програму дій щодо визначення конкретних цілей і засобів реалізації вибраного шляху розвитку.
2. В основі стратегічного управління лежить стратегічне планування, яке охоплює безліч питань і дає можливість уявити картину майбутнього розвитку виробництва товарів і послуг, перспективних проектів, кадрової і фінансової діяльності фірми на плановій основі.
3. Критерієм дієвості стратегічного управління в організації є те, якою мірою вона стала «самонавчання», тобто задовольняє двом умовам: неухильного підвищення компетентності працівників шляхом їх постійного навчання; постійне акумулювання, обробки та застосування досвіду роботи в умовах нестабільності і невизначеності у зовнішньому і внутрішньому середовищі.

Джерела та література

1. Василенко В.О. Стратегічне управління: навч. посіб. / В.О. Василенко. Т.І. Ткаченко. - К: ЦУЛ, 2003. - 396 с.
2. Міщенко А.П. Стратегічне управління: навч. посібник / А.П. Міщенко. - Дніпропетровськ: Вид-во ДУЕП, 2003. - 261 с.
3. Моїсеєва Н.К. Стратегічне управління туристичною фірмою / Н.К. Моїсеєва. - М: Фінанси і статистика, 2007. - 276 с.