Кузьменко В.П., Кузнєцова Л.І.
Економіка підприємства. - 1999. - № 2-3. - С.24-34.

Вільні економічні зони: міфи та реальність

Термінологія "вільних економічних зон" (ВЕЗ) отримала широке розповсюдження у світовій практиці на протязі останньої чверті століття. В сучасному вигляді вони виникли на початку 70-х років у країнах південно-східного азіатського регіону. Незабаром ці країни надбали назву "азіатських тигрів" завдяки їх економічному стрибку за рахунок досягнення найбільш високих у світі темпів розвитку їх господарств. Ще 1 січня 1970 року, одна з перших у світі, Південна Корея прийняла закон про утворення вільної економічної зони. З метою залучення іноземних інвестицій, стимулювання зростання експорту, зростання зайнятості, удосконалення промислових технологій і, у кінцевому підсумку, прискорення економічного розвитку країни, цим законом була створена ВЕЗ в прибережних районах Південної Кореї, котра стала одним з лідерів "азіатського дива", дещо потьмянів на тлі світової фінансової кризи останніх років.

У 90-і роки за темпами економічного зростання світовим лідером став Китай, в якому сьогодні успішно працюють 5 особливих економічних регіонів, котрі ще у 1980 р. отримали пільги ВЕЗ. У 1990 р. до них приєднався Пудун у Шанхаї, котрий за обсягами інвестицій 90-х років перевищив сумарні обсяги інвестицій 5 особливих економічних регіонів майже за 20 років (відповідно 25 та 22 млрд. дол). Крім цього, 14 міст Китаю отримали статус відкритих приморських територій. Саме фактор приморського узбережжя східних територій Китаю дозволив цим регіонам вийти у лідери економічного розвитку країни навіть в умовах відсутності пільг, притаманних ВЕЗ. Усього на території китайських ВЕЗ протягом останніх 20 років було введено у дію біля 5700 підприємств з участю іноземного капіталу.

Сьогодні найбільше розповсюдження за кордоном має трактування ВЕЗ як територій, на яких, завдяки введенню безмитного режиму, а також при допомогою інших економічних та організаційних регуляторів стимулюється зовнішньоекономічна діяльність із залученням іноземних інвестицій. Офіційно визнаною є дефініція вільної зони (або зони "порто-франко"), яка дано у VIII доповненні до Кіотської конвенції, прийнятої у 1973 році. В ній під зоною "порто-франко" визначалась частина території, на якій товари розглядались як об'єкти, які знаходяться поза межі національної митної системи і тому не підлягають обов'язковому митному контролю і оподаткуванню.

Слід відзначити, що вільні митні зони (СТЗ) у міжнародних торгово-економічних відносинах використовуються вже кілька століть, а перші "порто-франко" виникли на узбережжі Середземного моря ще наприкінці XVI століття. У 1595 р. в італійському місті Генуї одним з перших було проголошено статус вільного порту. Вже більш 200 років існує портове місто Одеса, яке з 1817 року в дореволюційній Росії мав пільговий режим "порто-франко", а сьогодні активно домагається такого ж права в незалежній Україні. Сьогодні таких міст у світі нараховується більш 400. Тільки у Європі існує біля 130 СМЗ, а в США на основі спеціального закону 1934 р., прийнятого з приходом до влади президента Франкліна Рузвельта, функціонує більше 180 СМЗ, які мають там назву "зовнішньоторгових зон". Загальна кількість ВЕЗ у США зараз зросла до 300. Найбільш великою серед них є науково-технічна ВЕЗ "Силіконова долина", де зосереджено 20% світових обсягів виробництва комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки.

Разом з тим, як в іноземній, так і у вітчизняній науковій літературі розповсюджено визначення ВЕЗ, як частини національної території, економічний потенціал якої орієнтований на вирішення специфічної задачі (або комплексу завдань). Це вирізняє цю частину території країни із загального ряду. В той же час підприємницька діяльність на території ВЕЗ повинна бути спрямована на вирішення проблем оптимального розміщення продуктивних сил в цілому по країні, а також її інтеграції у світове господарство. В прийнятому 13 жовтня 1992 р. в Законі України "Про загальні положення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" було використано термін "спеціальні зони", котрі мають досить широкий діапазон спеціалізації. У статті 3 цього закону дана класифікація вільних економічних зон, які включають: зовнішньоторговельні, виробничі, науково-технічні, туристичні, курортно-рекреаційні та комплексні (у них поєднується кілька типів зон). Окремо була визначена локальна (точкова) вільна економічна зона, яка розміщується в межах території площею до 500 га.

Необхідно підкреслити дві рішучі особливості ВЕЗ. По-перше, для кожної такої зони характерні специфічні, у порівнянні з усією країною, економічні відносини у сфері виробництва та розподілу необхідного та додаткового продуктів, вироблених на її території. По-друге, здібність ВЕЗ до дифузного розширення та розповсюдження своїх меж на інші, що пов'язані з нею безпосередньо або ж опосередковано, господарчі сфери, галузі та території.

За станом на початок 1999 року світовий економічний простір налічувало більше тисячі вільних економічних зон. В них виготовлюється, а також з них вивозиться продукція, вартість якої складає біля 15% світового торгового обороту. ВЕЗ діють за "шлюзового" принципом, завдяки котрому національні товари та послуги поступають на світовий ринок, а іноземні ресурси вливаються у національні економіки, граючи важливу роль як у розвитку господарства країни - реципієнта, так і світової економіки в цілому.

Особливо привабливим є створення вільних економічних зон в прикордонних регіонах, так як у цьому випадку у межах зони можна також успішно вирішити практично усі специфічні проблеми транскордонних територій. У цьому значенні показовим приклад Росії, де з кількох десятків створених ВЕЗ реально працюють тільки дві - Калінінградська та "Знахідка", що функціонують в прикордонних регіонах на двох протилежних, західному та східному кордонах величезної країни. У той же час центральна влада РФ поки не виступала з пропозиціями створення ВЕЗ, у тому числі міжнародних, на транскордонних з Україною територіях, оскільки не поспішала й з делімітацією спільного з нею кордону, довжина якого досягає 2250 км

В умовах спаду виробництва, розриву традиційних господарських зв'язків України c РФ та іншими країнами СНД, різкого скорочення обсягів капітальних вкладень при катастрофічному рівні фізичного та морального зносу основних фондів, недопустимого падіння життєвого рівня населення, створення вільних економічних зон багатьма розглядається чи не як єдиний шлях швидкого вирішення усіх проблем. Особливо привабливим він стає в умовах посилення тенденцій регіоналізації економіки та розширення сфер її самоврядування. За свідченням фахівців, до Кабінету Міністрів України з регіонів надійшло близько 100 пропозицій про заснування вільних економічних зон. Дійсно чи ВЕЗ можуть вирішити проблему відродження економіки України?

Очевидно, що в процесі реформування економічної системи України та побудови відкритого суспільства з високим рівнем соціальної орієнтованості, необхідно у стислі терміни знайти рішення, що дозволяють принципово вплинути на стабілізацію економічної ситуації і, в подальшому, стимулювати всебічний розвиток регіонів країни, вирівнювання рівнів їх соціально-економічного положення. Перехід до ринкової економіки передбачає підвищення ступеню інтеграції країни у світовий господарський комплекс. А це, зокрема, передбачає масштабну технологічну і структурну перебудову, що в свою чергу потребує притоку іноземних інвестицій. Саме тому один з перспективних та ефективних шляхів досягнення цього пов'язаний з використанням можливостей вільних економічних зон, спроби створення яких в Україні почалися буквально з першого року придбання нею незалежності.

Крім того, обмежений розмір ресурсів в умовах економічної кризи зумовлює розробку пріоритетних інвестиційних програм, для реалізації яких доцільно вибрати території, що мають для цього найбільш сприятливу інфраструктуру та геоекономічні фактори, що забезпечить прискорений їх розвиток та досягнення потрібних результатів. За рахунок концентрації коштів, матеріальних, кадрових, науково-технічних і, у першу чергу та обов'язково, інноваційних ресурсів, ВЕЗ здатні відігравати роль центрів (точок) зростання, які у подальшому ініціюють активізацію економіки країни в цілому.

Створення вільних економічних зон є також одним із елементів перенесення важелів управління господарськими процесами з макроекономічного на регіональний рівень, з посиленням елементів самоврядування. СЕЗ представляють собою одну із форм забезпечення ефективності територіально-господарської організації економіки, що цілком співпадає із загальнодержавним підходом щодо перебудови економіки України та розширення самостійності регіонів.

Україна має виключно вигідне географічне положення, пов'язане з її близькістю до світових, зокрема, європейських ринків (у тому числі, центрально - та західноєвропейським), до значних постачальників сировини (зокрема, Росії). Наявна розвинута система транспортних комунікацій та суттєві власні природні багатства: Україна краще забезпечена найважливішими сировинними ресурсами, ніж такі великі європейські держави, як, наприклад, Німеччина, Франція, Італія. В країні відносна політична стабільність, принаймні принаймні немає ані війн, ані збройних конфліктів. Україна має солідний трудовий, науковий і науково-технічний потенціал. Тобто присутні багато факторів, сприятливих для іноземних інвесторів та для розвитку міжнародного співробітництва.

В Україні вже створена певна правова база. Як вже зазначалося, Закон України "Про загальні положення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" прийнято у жовтні 1992 р. У 1994 р. урядом затверджено Концепція створення СЕЗ в Україні. Спроби створення ВЕЗ вже кілька років робилися на Закарпатті, Поліссі, східних і південних теренах України.

Тим не менш, до недавнього часу в Україні реально функціонувала лише північно-кримська експериментальна економічна зона (ПЕЕЗ) "Сиваш" - впроваджуваний за ініціативою Кабінету Міністрів України в Автономній Республіці Крим локальний економічний експеримент на території Красноперекопського району та міста Армянська.

Необхідно відзначити, що ПЕЕЗ "Сиваш" відноситься до зони підприємницького характеру і спрямована на пожвавлення малого та середнього бізнесу у депресивному районі за рахунок створення сприятливих умов для вільної торговельно-економічної діяльності підприємцям та надання пільг для створення нових виробництв.

Рішення про утворення північно-кримської спеціальної експериментальної економічної зони "Сиваш" Верховна Рада України прийняла у березні 1996 року. ПЕЕЗ "Сиваш" спеціалізується на виробництві експортоспроможної продукції хімічної промисловості у містах Армянську і Красноперекопську, а також на вирощуванні рису на зрошуваних землях радгоспів Червоноперекопського району.

Так у місті Армянську - своєрідному "місті-супутнику" двох найбільших хімічних підприємств - Кримського во "Титан" та Сиваського аніліно-фарбового заводу за їх рахунок формується 90% місцевого бюджету. Найбільш потужними підприємствами Красноперекопська є Кримський содовий та Перекопський бромний заводи, а також завод по переробці вторинної полімерної сировини "Полівтор", за рахунок яких формується 70% місцевого бюджету. Саме за рахунок пільгового оподаткування цих суб'єктів ПЕЕЗ і формувався початковий капітал для розвитку інфраструктури зони. Завдяки створенню цієї ПЕЕЗ вдалося зберегти близько 2,5 тис. робочих місць і створити 400 нових. Для Криму це особливо важливо. За два роки зареєстровано 11 суб'єктів ПЕЕЗ. Всього ж кількість підприємств, мають намір працювати в ПЕЕЗ "Сиваш" - 22. За структурою зайнятості лідирують підприємства хімічної промисловості, сільського господарства, будівництва та транспорту.

Красноперекопський регіон виконує важливу роль опорного центру, оскільки:

- розташувавшись на території, в надрах якої є важливі сировинні ресурси Сивашу та солоних озер, він має перспективу промислового розвитку, в тому числі экспортоспособных виробництв;
- у зв'язку з особливо сприятливими транспортними умовами він забезпечує транзитні зв'язки між крупними територіально-господарчими комплексами та містами колишнього СРСР в рамках кооперації їх підприємств, що надає сприяння розвитку промисловості і немісцевого значення;
- виходячи з розвинутої ринкової інфраструктури, що включає в себе Красноперекопської митниці, що входить в єдину систему державного митного контролю України, він має тісні зв'язки з оточуючою територією у виробничій, організаційно-господарській і торговельно-розподільчій сферах.

Лише у минулому році у сфері впровадження ВЕЗ в Україні відбулись певні зрушення. 18 червня 1998 р. указом Президента була створена ВЕЗ "Славутич". В грудні аналогічним указом була створена ВЕЗ "Закарпаття". 6 жовтня Верховна Рада прийняла Закон "Про створення СЕЗ туристично - рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець", а у грудні - "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", що передбачає створення СЕЗ "Донецьк" та "Азов". У січні цього року Верховна Рада прийняла Закон "Про створення СЕЗ "Яворів".

Зони у Донецькій області створені на 60 років. СЕЗ "Донецьк" розташована на півдні Донецької області (площа - 466 га). СЕЗ "Азов" розташована на півдні міста Маріуполя (площа - 314,8 га).

До територій пріоритетного розвитку віднесені міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Донецьк, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Красноармійськ, Макіївка, Маріуполь, Новоградовка, Селідове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волновахський і Маріїнський райони. На територіях пріоритетного розвитку встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності терміном на 30 років. СЕЗ "Донецьк" та "Азов" не входять у ці території.

На території СЕЗ, як і на територіях пріоритетного розвитку встановлено спеціальний пільговий митний та податковий режим діяльності. Постановою КМУ від 27.07.98 Р. затверджено перелік пріоритетних видів діяльності на території СЕЗ. До таких належать:

- сільське господарство;
- видобуток вугілля, нафти і газу;
-видобуток кольорових металів, піску, глини;
- розробка кам'яних кар'єрів;
- харчова, текстильна, шкіряна, деревообробна і паперова промисловість;
- коксохімія;
- виробництво гумових і пластмасових виробів;
- металургія і металообробка;
- виробництво машин, електричного, електронного, транспортного устаткування;
- виробництво електроенергії, газу та води; будівництво.

Затверджено також Положення про порядок розгляду і схвалення інвестиційного проекту, видачі дозволу на здійснення діяльності в СЕЗ.

Спеціальна економічна зона "Яворів" створена на період до 01.01.2020 року в адміністративно-територіальних межах Яворівського району Львівської області (за винятком території військового полігону та військових частин). СЕЗ "Яворів" поєднує в собі комплексну виробничу, митну зону та технологічний парк. Спеціальна зона "Закарпаття" також поєднує комплексний виробничий та митний напрям. Її створено строком на 20 років.

Слід відмітити, що зони пріоритетного розвитку створені у районах з вкрай важкою соціально-економічною ситуацією і є по суті інструментом виживання цього регіону, коли за рахунок надання пільг уряд сподівається залучити необхідні кошти для здійснення невідкладних стабілізаційних заходів. Окрім Закарпаття та низки районів Донецької області така ж ситуація склалась на сьогодні в окремих районах Луганської, Волинської і Кіровоградської областей.

Вже зазначалося, що Україна має вагомі передумови створення ВЕЗ. Якщо взяти хоча б той же Крим, то не на півночі, де створена ПЕЕЗ "Сиваш", а саме на його півдні, тобто на Чорноморському узбережжі Криму, існують ідеальні умови для створення ВЕЗ рекреаційного, а інколи і комплексного характеру. Вже з початку 1993 р., тобто шість років проводиться робота по створенню ВЕЗ "Севастополь". Ще 25 лютого 1993 р. своїм розпорядженням президент України доручив Кабінету Міністрів до 1 квітня того ж року підготувати і подати на розгляд Верховної Ради проект Закону України "Про статус спеціальної економічної зони міста Севастополя". На початку 1994 р. експертами фірми "Мейтленд" (Англія та Люксембург) було проведено додаткову оцінку можливості створення ВЕЗ "Севастополь" на основі вивчення ТЕО її проекту, розробленого робочою групою міськради та місцевої адміністрації, і безпосереднього огляду включених до проект об'єктів. Було дано позитивне укладення про доцільність реалізації проекту. А у відповідному протоколі рекомендувалося проведення поглибленої міжнародної експертизи для створення міжнародного консорціуму з підключенням експертів інших "країн ЄС та авторитетних міжнародних органів рівня ООН, ЄБРР та інших". У березні 1995 р. Президія Верховної Ради України дав позитивну відповідь на питання про створення ВЕЗ "Севастополь" і прийняла постанову про внесення відповідних пропозицій на розгляд президента. Влітку того ж року вийшло розпорядження вже нового Президента України, у якому поряд з підготовкою проекту Комплексної програми стабілізації соціально-економічного стану міста Севастополя розглядались питання проведення економічного експерименту по створенню зони вільного підприємництва на його території. Але внаслідок різних обставин, перш за все політичного та воєнно-політичного характеру, це питання до цих досі не вирішене. Подальший пошук компромісного варіанту призвів навіть до відмови від назви "міста руських моряків" і заміні його на назву мису, на території якого передбачалось створення локальної ВЕЗ "Манганари", ТЕО якої також розглядалося кілька років. Для міжнародної оцінки доцільності створення локальної ВЕЗ у Севастополі були підключені експерти ЄБРР - голландська консалтингова фірма "GEM", котрі також дали позитивне укладення. Влітку 1996 р. було підготовлено тритомний проект локальної ВЕЗ, у якому було представлена вся необхідна документація, включаючи ТЕО. У проекті В якості суб'єктів зони входив комплекс підприємств, розташованих в морському рибному порту і на прилеглих до нього територіях Камишової бухти загальною площею 350 га землі та водної акваторії моря. Проект описував, по суті, ВЕЗ виробничо-експортного характеру. У перспективі, з вирішенням багатьох питань політичного та воєнно-політичного характеру, насамперед у відносинах між Україною і Російською Федерацією, вона може розширитися до зони комплексного характеру, перетворивши місто Севастополь в український Гонконг. Незважаючи на те, що протягом багатьох років роботою по створенню різноманітних проектів ВЕЗ "Севастополь" керував перший заступник міської адміністрації Б.А. Кучер, який останні роки життя став її головою, їх матеріальне втілення так і не відбулося протягом шести років. І на сьогодні питання залишається відкритим, у тому числі, в процесі пошуку альтернативного шляху виживання майже півмільйонного міста.

Велику перспективу для розвитку ВЕЗ, насамперед рекреаційного характеру, мають інші курортні міста Криму - Ялта, Євпаторія, Феодосія, Алушта та ін Створення тут ВЕЗ передбачено проектом "Кримський", який зараз розглядається в Кабінеті Міністрів України. Є перспективні території для створення ВЕЗ і в інших районах Чорноморського узбережжя - таких великих містах, як Одеса та Миколаїв, а на Азовському узбережжі - у Маріуполі та Бердянську.

ВЕЗ можуть стати реальними епіцентрами технологічного прориву України на якісно новий, сучасний рівень виробництва конкурентоспроможної продукції, сприяти її участі у міжнародному поділі праці як виробника високотехнологічної продукції, так як Україна має широкі можливості створення ВЕЗ науково-технологічного характеру.

Відмінна риса цього типу ВЕЗ полягає у тому, що метою їх створення є мобілізація усіх доступних матеріальних та трудових ресурсів для прискорення передачі нових високих технологій у промисловість, забезпечення нових робочих місць, диверсифікація економіки у регіоні і у країні в цілому. В сучасній літературі зони такого типу називають технологічними парками, технополисами, науковими парками, технологічними центрами, діловими центрами. Обов'язковою умовою створення науково-технологічних ВЕЗ є наявність у регіоні значного науково-технічного потенціалу. Таким потенціалом (до жаль сьогодні повністю не задіяним) володіють не лише регіони індустріального сходу України (насамперед, Харків, Київ, Дніпропетровськ), але і Львів і Автономна Республіка Крим.

Вже на сьогодні існує кілька ініціатив прикордонних з РФ регіонів щодо створення на їх території ВЕЗ, перш за все, торговельно-економічних з послабленим митним та податковим режимом. Так, ВЕЗ "Азов", яка створена відповідно до прийнятим нещодавно Верховною Радою і підписаного Президентом України Законом "Про спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області" включає до себе три точкові локальної зони. Вони розташовані у місті Маріуполі (частина території судноремонтного заводу, риболовецький порт та аеродром), де здійснюватимуться операції з обробки транзитних вантажів та виробництво продукції на експорт. Це може стати основою для створення комплексної спеціальної зони у перспективному трикутнику Донецьк - Маріуполь - Ростов-на-Дону.

Вигідне, з точки зору транспортних перевезень, геополітичне розташування України зараз не використовується в повній мірі. Тому, у подальшому, рішення про створення зовнішньоторговельних зон доцільно розглядати у взаємозв'язку з питаннями щодо створення та розвитку міжнародних транспортних коридорів, як основних об'єднуючих елементів у складі цих коридорів.

Транспортний коридор Балтика - Чорне море та Євро-Азійський транспортний коридор, як єдине ціле, залучать в Україну потужні транзитні потоки, включаючи зв'язки Південної Азії та Африки з Європою, зв'язки Близького Сходу з Європою, зв'язки Середньої Азії з Європою та створять одну з найбільш перспективних для України транспортних артерій міжконтинентального значення.

У складі цих коридорів потенційно можуть бути розташовані кілька вільних зон. Зокрема, це стосується проектів створення СЕЗ "Інтерпорт-Ковель" у Волинській області, міждержавної СЕЗ "Рені-Галац-Джурджулешти", ВЕЗ "Порто-Франко" в Одесі, ВЕЗ "Аджалик" та ВЕЗ "Антарктика" в Іллічевську.

Так спеціальну економічну зону "Інтерпорт-Ковель" називають новим центром для нової Європи. Через транспортно-складський центр цього "порту" на суші підуть потоки вантажів з усієї Європи. У центрі буде проводитися їх комплексна обробка, перевалка з одних видів транспорту на інші, включаючи й перехід з вузьких європейських залізничних шляхів на широкі вітчизняні. Крім того, буде організовано зберігання вантажів та виконання багато інших послуг. Достатньо сказати, що подібний "Інтерпорт" не має аналогів у країнах СНД.

Тільки наприкінці 1998 р. вийшов указ президента України про створення ВЕЗ у Ренійському торговому порту, котра повинна стати першим етапом формування міжнародної спеціальної економічної зони "Рені - Галац - Джурджулешти". Регіон Ренійського морського торговельного порту представляє особливий інтерес для України за своїм геополітичним розміщенням, як південний прикордонний транспортний вузол країни, який відрізняється перспективністю транспортних зв'язків. Ренійський морський торговельний порт знаходиться на перетині чотирьох транспортних коридорів: № 7 і № 9 за Крітським угодами ЄС, а також глобальних коридорів - Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) та Євро-Азіатського транспортно-комунікаційного коридору. Вже сьогодні він має прямий зв'язок з 14 європейськими країнами, список яких може швидко поширитися за межі Європи завдяки прямому виходу до Чорного моря, а також до інших водних акваторій.

Саме цими особливостями обумовлений активний інтерес до регіону у трикутнику Рені (Україна) - Галац (Румунія) - Джурджулешти (Республіка Молдова) з боку трьох сусідніх держав. При цьому кожна з них володіє своєрідними "ключами" до регіону. Україна контролює порт, Румунія - канал Дунай - Чорне Море, Молдова - залізничні під'їзди. Враховуючи особливий міжнародний транспортно-комунікаційний статус цього регіону уряди Румунії і Молдови вже давно розпочали самостійно проводити активні заходи. Про це, зокрема, свідчать наміри Молдови побудувати свій нафтовий термінал, з тим, щоб не бути пов'язаною безпосередньо з Ренійською портом. Основна ідея функціонування міжнародної зони лежить в тому, щоб активізувати вантажопотоки через український морський порт, румунський морський канал та молдавську залізницю, хоча вона включає в себе і збільшення ступеня використання інших видів транспорту.

При цьому Україна повинна оцінити той факт, що вона володіє найбільш важливою складовою - інфраструктурою обслуговування транспортних потоків. При належному оперативному використанні саме цього чинника вона може утвердити свій вплив на діяльність регіону і транспортних коридорів взагалі. Адже відомо, що функціонуючі транспортні потоки у силу їх інерційності досить складно переорієнтувати на нові напрямки. Намагання ж усунутися від активної економічної політики в регіоні призведе до того, що монопольне місце України займе одна з сусідніх держав, або ж транснаціональні корпорації. Як писав відомий американський вчений-системник Рассел Акофф: "Плануйте. Інакше спланують вас".

В регіоні Ренійського торгового порту зосереджені інтереси багатьох держав, в першу чергу, України, Росії, Румунії та Молдови. Враховуючи велику стратегічне значення даного регіону, доцільним та першочерговим в реалізації державної програми створення та функціонування міжнародних транспортних коридорів є розробка та реалізація саме проекту міжнародної спеціальної економічної зони "Рені (Україна) - Галац (Румунія) - Джурджулешти (Республіка Молдова)". Але у зв'язку з екологічною катастрофою на Дунаї, викликаною війною у Югославії, її реалізація стала досить проблематичною.

У складі транспортних коридорів ЄС №№ 3, 5, 7, 9 можуть бути розташовані кілька вільних зон. Зокрема, це проекти створення ВЕЗ "Мостиська", ВЕЗ "Жовква", ВЕЗ "Яворів" у Львівській області, ВЕЗ "Закарпаття" та інші.

За попередньою оцінкою потенційні можливості по залученню додаткових міжнародних транспортних потоків достатньо великі. Обсяг цих перевезень вже в найближчий час може бути збільшено на 25-30%, а в перспективі, з наданням достатніх та якісних послуг і приведенням транспортної інфраструктури у відповідність з міжнародними вимогами, перевезення можуть бути збільшені в декілька разів.

Відповідно зростуть і валютні надходження в державний та місцеві бюджети, суми яких за попередніми розрахунками може досягти декількох мільярдів американських доларів.

Викладене вище - це так би мовити міфологічний погляд на ситуацію.

Світовий досвід у цій сфері свідчить, що поряд зі значними успіхами ВЕЗ є і невдалі спроби. Так, неефективними виявились ВЕЗ, створені, наприклад, у Польщі та Індії. Основними причинами цього є певні прорахунки, які були допущені ще на стадії проектування. До розповсюджених недоліків та прорахунків можна віднести:

- невдалий вибір місця розташування зони;
- недостатня увага до базової інфраструктури (тобто відсутність необхідного рівня шляхів сполучення: автомобільних доріг, повітряного сполучення; недостатній рівень розвитку телекомунікацій та електропостачання);
- недостатні інституціональні зв'язки між адміністрацією зони та тими державними установами, які причетні до створення пільгових режимів (такими, як, наприклад, міністерство фінансів, митний комітет, міністерство економіки тощо).

В Україні до таких причин приєднується ще більш істотний фактор - глибока економічна криза. Саме враховуючи кризовий стан української економіки, радник представництва Світового Банку в Україні, Джон Хансен висловив думку, що створення ВЕЗ в Україні може призвести до небажаних негативних наслідків, так як поглибить дефіцит бюджету. На його думку, вільні економічні зони не здатні відіграти вагому роль в такій гострій економічної ситуації, яка існує в Україні сьогодні.

Вже відмічалось, що процес створення ВЕЗ в Україні до минулого року практично не відбувався. Навіть єдина ПЕЕЗ "Сиваш", яка успішно функціонувала останні два роки і суб'єкти підприємницькій діяльності якої почали давати прибуток, а у містах Червоноперекопську та Армянську суттєво знижено рівень безробіття і, відповідно, промисловість подолала кризовий стан, - ця зона була практично позбавлена податкових пільг. Той пільговий режим, який встановлений чинним Законом України "Про деякі питання валютного регулювання і оподаткування суб'єктів ПЕЕЗ "Сиваш" є абсолютно непривабливим для зовнішніх інвесторів так як не передбачає звільнення інвестицій від оподаткування на період будівництва і окупності підприємства та пільгове оподаткування у подальшому (зокрема, 50% ПДВ). Як і в цілому по Україні, це відвернуло від неї іноземних інвесторів, залучення яких на територію ПЕЕЗ "Сиваш" вже досить успішно відбувалось. Як наслідок, замість прогнозованих у ТЕО 170 нових підприємств-суб'єктів зони "Сиваш", створено лише 6 і тільки один суб'єкт реалізує інвестиційний проект. Всього у зоні "Сиваш" затверджено до реалізації Кабінетом Міністрів України 24 інвестиційні проекти, під які залучено 5 млн. доларів іноземних та 3,4 млн. гривень внутрішніх інвестицій. Навіть при тих мінімальних пільгах, які є в ПЕЕЗ "Сиваш" тут у минулому році вдалось досягти дуже суттєвого зростання промислового виробництва - на 44%. В містах Армянськ та Красноперекопськ внаслідок сталих надходжень до бюджету пенсіонери вчасно отримують пенсію, практично немає заборгованості по зарплатах.

Прийняті закони про вільні економічні зони у Донецькій області, на думку, наприклад, Німецької консультативної групи (а Німеччина є третім за обсягами інвестором української економіки), є непривабливими для інвесторів. Передбачений ними механізм занадто обтяжений регулятивними мірами: для розвитку ВЕЗ необхідно скорочення органів контролю, надання більшої свободи інвесторам. Неприйнятною є і неоднаковість підходу до підприємств різного розміру, галузей промисловості чи корпоративних фірмам. Німецькі експерти вважають, що запропонований механізм призведе до створення численних нових органів влади, але обмежених стимулів до інвестування. Безумовно, зниження податкового тиску і усунення перешкод на шляху зовнішньої торгівлі є привабливим. Тим не менш, для того, щоб ці заходи стали ефективними, більш важливо, щоб їх супроводжували кроки з дерегулювання ринку. Інакше виникає загроза того, що розвитку компаній, інвестицій і технологій - головної мети ВЕЗ - досягти не вдасться, а отже результат не буде достатнім, щоб виправдати затрати на установи та державні органи, спеціально створені для СЕЗ. А організація СЕЗ потребує значних коштів. Так, наприклад, лише на підготовку першої частини південно-західної околиці Донецька необхідно близько 30 млн. гривень. В цілому ж мова йдеться про створення по суті нового індустріального району коштів поки що немає.

У світовій практиці не тільки муніципальна влада, але й адміністрація ВЕЗ не втручається у підприємницьку діяльність, що регламентується виключно відповідним законодавством. В Україні все інакше. Органи влади намагаються через податкову політику збільшити відрахування до державного або місцевого бюджету, тоді як необхідно виходити не з інтересів казни, а з забезпечення економічного стимулювання виробника.

Разом з тим не можна перебільшувати роль податкових пільг у створенні ВЕЗ, так як вони не завжди забезпечують економічне зростання. Для великих інвесторів пільги іноді мають другорядне значення на відміну від малого та середнього бізнесу, які завжди відчувають нестачу вільного капіталу. Податкові пільги та природні ресурси не завжди можуть замінити відсутність сучасної інфраструктури, яку зобов'язана створити країна, що приймає на свою територію СЕЗ. З іншого боку, завищені пільги для іноземних інвесторів можуть призвести до невиправданих збитків національної економіки, тому ставки оподаткування мають бути детально обгрунтованими.

Доцільно також підкреслити, що передбачений законом мінімальний розмір інвестицій, який надає право на пільги у оподаткуванні прибутку у 1 млн. доларів не стимулює розвиток малого бізнесу. А саме він здатний у короткий термін істотно поліпшити ситуацію на ринку праці в Донецькій області, сприяти зниженню соціальної напруги, яка існує в шахтарських містечках внаслідок закриття шахт.

Крім того, створення ВЕЗ потребує наявності певних як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Зокрема, одним з визначальних чинників є широкі масштаби роздержавлення та розвитку підприємництва.

В Україні у державній власності лишилось близько 20% підприємств. В загальній кількості приватизованих об'єктів переважають підприємства групи А (об'єкти малої приватизації). Серед об'єктів державної власності їх приватизовано понад 81%, а комунальної - понад 93%. Серед приватизованих середніх та великих підприємств загальнодержавні склали 51%, а комунальні - лише 6%. Лідерами у роздержавленні є Донецька, Львівська, Дніпропетровська, Одеська та Харківська області. У 1996 р. до них приєдналися Луганська, Вінницька області та АРК. Аутсайдерами лишаються Чернігівська, Херсонська, Рівненська, Волинська та Закарпатська області.

Проте серед понад 6 тис. об'єктів, що не підлягають приватизації, більше половини розташовані у шести великих промислових областях - Луганській, Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Одеській, Харківській та р. Києві. З них 78% - підприємства та установи вугільної промисловості, транспорту, сільського та лісового господарства, галузей освіти і культури. Це також буде перешкоджати нормальному розвиткові ВЕЗ.

Найближчим часом необхідно кардинально змінити ситуацію в Україні у питаннях створення та функціонування ВЕЗ на її території. Для інвентаризації ТЕО проектів створення ВЕЗ, що вже кілька років розглядаються в урядових установах України, а також визначення доцільності створення нових ВЕЗ необхідно проведення їх комплексної експертизи. Світова практика свідчить, що експертиза таких проектів досить важлива, хоча і коштує чимало грошей. Але це себе виправдовує, оскільки недоліки на початковому етапі створення зон можуть призвести до значних валютно-фінансових та матеріальних втрат країни, на території якої проектується їх функціонування. Проведення ж експертизи на громадських засадах не відповідає ні економічній логіці, ні світовій практиці.

У зв'язку з цим необхідно повернутися до ідеї створення Незалежної експертної ради, на який необхідно покласти організацію проведення комплексної експертизи ТЕО доцільності створення СЕЗ в тому чи іншому регіоні України. Отже, саме створення такого органу може бути першим кроком до активізації в Україні процесу нормального функціонування ВЕЗ. Оскільки в Україні нещодавно створене Агентство з питань СЕЗ, така рада може бути створений при цій новій інституції.

Причина того, що в Україні, всупереч усім її можливостям та доцільності, практично не працюють ВЕЗ, багато в чому полягає у відсутності державної програми створення вільних економічних зон як невід'ємної частини активної регіональної політики. Важливим негативним чинником є також недосконалість діючої нормативно - законодавчої бази, відсутності вітчизняного практичного досвіду у відпрацюванні організаційних, фінансових та виробничих механізмів, слабкому опрацюванні ініціаторами та проектантами створення вільних економічних зон питань оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансових умов та управління зонами, очікуваних результатів їх економічної діяльності.

Невизначеність статусу вільної економічної зони, функцій господарського органу і розвитку негативно відображається на процесі залучення потенційно можливих інвестицій в економіку України.

З метою вирішення окресленого кола проблем, у даний час розроблено і внесено на розгляд Верховної Ради України, розроблений відповідно до нормами Конституції України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про загальні положення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Зазначеним законопроектом передбачається, що в Україні можуть створюватися вільні зони таких видів: зовнішньоторговельні, виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні, визначається також поняття локальної (точкової) вільної зони та комплексної вільної зони.

Виходячи із світового досвіду, слід зауважити, що практика створення особливих економічних зон, які охоплюють цілком адміністративні території себе не виправдала. Тому, запропонованим законопроектом визначається, що межі вільних зон не можуть збігатись з межами одиниць адміністративно-територіального устрою України.

При цьому повинні бути чітко визначені регулюючі механізми створення і функціонування усіх без винятку ВЕЗ, а також обгрунтовані альтернативні варіанти розвитку ВЕЗ, пов'язані з перспективами майбутньої структурної перебудови економіки України, можливими змінами кон'юнктури світового ринку, рішенням проблем вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку за регіонами країни. Відсутність альтернативних варіантів може призвести до певної консервації СЕЗ в своєму розвитку, віддаляючись при цьому від потреб вітчизняної економіки в цілому і проблем регіонального розвитку, зокрема, посилюючи локальний сепаратизм і економічне відокремлення від держави.

Відповідно до закону, створення вільних економічних зон в Україні базується на територіальному принципі. Іншими словами, вільна економічна зона - це не відокремлена територія (анклав), а, насамперед, частина національного економічного простору, де повинна діяти особлива система економіко-правових пільг та стимулів, спрямованих на забезпечення передбачуваності та стабільності державної економічної політики, гарантій потенційним внутрішнім та зовнішнім інвесторам, обумовлена спеціальним правовим режимом.

Тим не менше, необхідно пам'ятати, що навіть з усіх точок зору ідеально розроблений пакет документів по створенню будь-якої зони на практиці не буде збігатися з фактичними діями по його реалізації. Тому треба брати до увага: логічність задуму, послідовність його реалізації, ресурсну забезпеченість проекту.

Світовий досвід свідчить про певні вимоги щодо створення інфраструктури вільних зон.

Виходячи з цього, питання створення та функціонування вільних економічних зон у складі транспортних коридорів потребує більш детальної і обгрунтованої опрацювання. Зокрема, відкритим залишається питання розробки систем управління транспортними артеріями загальнодержавного значення з урахуванням можливостей, потреб та наслідків функціонування вільних зон у складі транспортних вузлів (морські порти, аеропорти, залізничні комплекси). Не узгоджені до кінця умови їх реструктуризації та приватизації як єдиних майнових комплексів з урахуванням загальнонаціональних інтересів, порядок пропуску та митного оформлення ввезення (вивезення) товарів та інших предметів у вільні економічні зони, маючи на увазі максимальне спрощення цих процедур.

Вже зазначалося, що створення в Україні окремих територій сприяння підприємництву та інвестиціям - вільних економічних зон - одна з перспективних заходів щодо входження в простір світогосподарських зв'язків і побудови відкритої економіки.

Іноземний досвід створення і розвитку ВЕЗ не може бути повністю запозичений і механічно відтворений без урахування реалій сучасного етапу розвитку української економіки. Тому, після детального його вивчення і осмислення, необхідно розробити адаптовані до вітчизняних економічних та правових умов основні принципи побудови вільних економічних зон, визначити систему цілей, встановити загальнодержавні пріоритети галузевої та функціональної орієнтації ВЕЗ, створюваних в Україні.

Дуже важливо, щоб ефект від функціонування ВЕЗ мав не тільки локальний (на її території), але й макроекономічний (для всього народного господарства України) характер. Необхідно досягнути збалансованості інтересів усіх учасників інвестиційного процесу на території зони. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних та іноземних підприємців, які в умовах економічної кризи в Україні повинні мати рівні права для вкладення інвестицій в розвиток економіки. Причому у кожній з ВЕЗ необхідно забезпечити можливості для багатоваріантного економічного розвитку, тобто розробка проекту створення зони передбачає, як зазначалось вище, альтернативність напрямків, за якими потенційно вона може розвиватися.

Для нормального функціонування ВЕЗ необхідно розробити програму її розвитку, враховує варіанти створення фінансової та банківської інфраструктур ринкової економіки в зоні. У ній повинні бути створені умови для першочергового накопичення капіталу, здатного забезпечити інвестування не лише простого, але і розширеного відтворення ВНП України, завдяки якому тільки й можливо забезпечити прискорений розвиток її народного господарства. У багатьох країнах розвиваються, встановлено жорсткий контроль за економічною діяльністю, яка дискримінується, перш за все, за рахунок фіскальної політики. У ВЕЗ такий контроль послаблено, а податкова система працює у пільговому режимі, особливо стосовно митних зборів.

Узагальнюючи досвід створення вільних економічних зон в Україні, необхідно відзначити орієнтацію ініціаторів їх створення на залучення недержавних коштів на розвиток інфраструктури ВЕЗ, що в сучасній вітчизняній економічній ситуації є, безумовно, позитивним і обнадійливим фактором майбутньої стабілізації розвитку. Будучи, в цілому, перспективною формою регіонального господарювання і зовнішньоекономічної діяльності в Україні, формою новою і складною для держави, яка вимагає строго селективного підходу, великої підготовчої роботи та відповідальних рішень в центрі і на місцях, вільні економічні зони можуть забезпечити ефективний розвиток регіональних економічних комплексів і держави в цілому.

Доцільно підкреслити, що співставлення витрат та результатів, яке традиційно використовується для техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проектів ВЕЗ, як правило не враховує найважливіших, особливо для української економіки, соціально-економічних виграшів від її створення, а саме:

- модернізуючий вплив ВЕЗ на вітчизняну економіку;
- можливість експерименту з тими економіко-політичними механізмами, які є новаціями для країни і раніше не використовувалися;
- здатність ВЕЗ сприяти трансформації закритої економіки у відкриту.

Позитивний вплив ВЕЗ на економіку країни в цілому виникає, як правило, тоді, коли кількість та розміри зон досягає певної критичної маси, а національна економіка і національне законодавство - певної стабільності. Якщо правова та господарська системи нестійкі, характер впливу ВЕЗ може бути різноспрямованим.

Безумовно, аргументи проти вільних економічних зон досить вагомі. Так, сьогодні ані Донецька область з усіма її вугільними проблемами, зношеними основними фондами, нерозвинутою інфраструктурою та станом роздержавлення, ані Закарпаття, де стихійні лиха, які ще не скінчилися, призвели до значних руйнацій зокрема та насамперед об'єктів інфраструктури, не можуть вважатись інвестиційно привабливими регіонами. У СЕЗ "Донецьк" найпривабливішими для інвесторів є великі міста регіону: Донецьк, Маріуполь, Горлівка, Макіївка. Такі ж зони депресивності, як типово шахтарські Кіровське, Вугледар, Торез чи Дзержинськ потребують спеціальних механізмів залучення фінансів. Тим не менше, і тут створення СЕЗ може все ж зіграти дуже потрібну роль певного інструменту виживання.

Рада Туристичної бібліотеки: Хоча СЕЗ в Україні та ліквідували, металургія і металообробка продовжує залишатися провідною галуззю промисловості. І якщо Вас цікавить металопрокат, сітка зварна, профнастил або покрівельні матеріали - дивіться інформацію на сайті www.chermet.com.