Туристичний бівак - це місце тривалої стоянки
туристичної групи з нічлігом.
Бівак повинен забезпечити повноцінний відпочинок туристів після тяжкого денного
переходу та повну їх безпеку.
Першою вимогою є безпека біваку, а це значить, що не слід вибирати місце поряд з
населеними пунктами, великими дорогами.
Друга важлива умова - вода. Вона повинна бути проточною, придатною для
використання в їжу. Тому вибирати місце бажано біля джерел або на малих притоках
річок, а не на самій річці. Іноді проблема чистої води буває дуже складною,
доводиться нести з собою воду за 2-3 км або ходити до колодязя. Але й не в
усякому колодязі вода придатна для пиття.
Третя умова - місце повинно бути безпечним на випадок негоди: поблизу палаток не
повинно бути сухостійних дерев або дерев, що нахилилися, які можуть впасти при
сильному вітрі. Ґрунт повинен бути сухим, а на випадок дощу вода не повинна
стікати під палатки.
Не можна розбивати бівак біля одиноко стоячих дерев, на хребті, на вершині
пагорба, щоб уникнути при грозі небезпеки удару блискавки. У випадках, коли
все-таки довелось розбити бівак на відкритому високому місці, і до району табору
наблизилась гроза, всі великі металеві предмети треба віднести вбік від палаток
не менше, ніж на 50 м.
Подорожуючи в тайгових та лісостепових районах, треба слідкувати, щоб на місці
біваку не було мурашників, мишачих нір, заростей колючих кущів. Найкраще місце -
піднята південна галявина хвойного лісу, яка добре прогрівається сонцем.
Важливу роль відіграє наявність палива. Якщо ви знайшли місце на галявині
хвойного лісу з великою кількістю сухостою та трусок, група отримає навіть у
негоду дуже великий виграш у часі на приготування їжі та сушці речей. Тут ви
легко і швидко облаштуєте хороше багаття. Не можна розташовуватись на бівак на
сухих торфовищах - тут категорично заборонено розводити багаття, тому що від
багаття загорається торф навіть в глибині, під шаром дерну.
Важлива вимога до місця біваку - його мальовничість. На довгі роки кожному
учаснику запам'ятаються затишна галявина серед беріз та ялинок на високому
березі тихої річки, красива нависла скеля над бурхливим гуркітливим потоком
гірської річки або спокійна зелена галявина, всипана ромашками, та дрімучий,
суворий, але прекрасний тайговий ліс навкруги. Керівник завжди повинен
заохочувати групу розташовувати табір у красивому місці.
Розташування біваку. До планування біваку (розміщення окремих об'єктів) також
пред'являються свої вимоги, яких по можливості треба повніше дотримуватись,
особливо, якщо бівак планується не на одну ніч.
Розташовувати палатки, багаття, "дров'яний склад" та інші об'єкти треба
компактно. Палатки треба ставити на сухому підвищеному місці серед дерев,
недалеко одна від одної та не ближче, ніж 5-7 м від багаття. Якщо ліс буяє
комарами та комахами, краще вибрати для палаток відкрите для вітру місце.
Багаття слід розташовувати так, щоб не було небезпеки зайняття гілок дерев,
сухостою, кущів, сухої трави. Не можна розводити його на коріннях живих дерев.
Бажано, щоб багаття було захищене від сильного вітру розташованою в 10-15 м
стіною густих заростей або крутим схилом яру, пагорба. Якщо є старе кострище,
треба і своє багаття розводити на ньому, щоб зайвий раз не наносити шкоди
природі. Якщо ж багаття розводиться на лузі, треба попередньо зняти дерен -
віднести вбік та полити водою до ранку (рис.5.8). На сухих піщаних грунтах
багаття зручно розводити в невеликих поглибленнях, ямах, де віно краще укрите
від вітру.
Рис. 5.8. Місце відведене для вогнища: а - загальний вигляд;
б - спосіб ліквідації вогнища
Санітар повинен обстежити район навколо табору і вибрати на відстані 70-100 м
від його центру затишні місця для туалетів-в густих заростях, а ще краще в
неглибоких, густо зарослих заглибинах сухих ярів. Кожен турист індивідуально
організовує для себе туалет, використовуючи для цього саперну лопатку. Околиці
табору повинні залишатися чистими. Крім того, санітар повинен знайти природне
поглиблення або викопати у віддаленні від багаття та палаток яму - куди будуть
скидатись відходи - залишки їжі, консервні банки, інше сміття.
На водотоці, яким буде користуватись група, відповідальний черговий по біваку
повинен намітити три місця: найвище по течії - для забору води на кухню, нижче -
для вмивання, миття посуду та найнижче для прання спорядження.
Місце купання (при наявності річки або озера) повинно бути вибрано та ретельно
перевірено самим керівником.
Зупинятись на нічний привал треба задовго до приходу темряви, оскільки об'єм
робіт по розбивці та обладнанню табору завжди великий. Для швидкого виконання їх
потрібна чітка організація.
Першочерговими будуть заготівля дров та розведення багаття, а вже потім, коли
дров збереться достатньо та їх вистачить не тільки на вечір, але і на
приготування сніданку, починається установка палаток. Якщо ж небо погрожує дощем
або він вже починається, треба швидко поставити палатки, сховати в них рюкзаки.
Відповідальний черговий по біваку визначає черговість робіт, розподіляє наряди,
вказує, де будуть багаття та місця для палаток.
Бригада чергових по кухні в цей час розкладає своє господарство, обладнує
багаття, готує розпалювання, приносить воду, відкриває консерви.
Розведення багаття. Якщо група взяла з собою трос, то його натягують між двома
деревами, віддаленими одне від одного на 7-10 м, та посередині розкладають
багаття. Якщо ж у групи жорсткий станок для підвішування відер, відповідальний
за багаття забиває в землю металеві трубчаті стійки, у верхні отвори трубок
вставляє рогульки та на них кладе металеву перекладину.
"Шалаш". Багаття типу "шалаша" зручне там, де туристи збираються варити їжу у
невеликій кількості посуду та разом з цим хочуть освітлити табірний майданчик.
Переваги цього конусоподібного багаття у тому, що на нього в якості палива йдуть
невеликі, не товсті дрова.
Даючи високе яскраве полум'я, багаття разом з тим має досить вузьку зону нагріву
та утворює мало вугілля, постійно потребуючи підтримки сухим хмизом.
Рис. 5.9. Типи багать: А - "шалаш "; Б - "колодязь "; В - "тайгове ";
Г - "камін "; Ґ- "полінезійське "; Д - "зіркове "
"Тайгове" багаття. Складається з колод довжиною 2-3 м, складених вздовж чи під
гострим кутом одне до одного. Широкий фронт вогню дозволяє варити на ньому їжу
для великої групи, сушити речі, а також ночувати біля нього тим, хто з якихось
причин не має палаток. Це багаття відноситься до багать довгої дії і не потребує
частої підкладки дров.
"Зірковим" багаття називається тоді, коли дрова складають на груду вугілля з
кількох сторін. Горить багаття в центрі, а по мірі згорання дров, їх підсувають
до центру.
З усіх типів багать (рис. 5.9) кращий для приготування їжі "колодязь". Це один
із видів жарових багать. На землю паралельно одне одному та тросику кладуть дві
товсті колоди довжиною по 1,5-2 м - основа "колодязя". Відстань між колодами
повинна бути трохи ширша за діаметр відер. Щоб колоди не скочувалися в сторони,
треба забити в землю по зовнішньому боці обрубки гілок - кілочки. Функція колоди
- підняти паливо над землею, створити краще постачання його киснем, захистити
перше слабке полум'я від вітру. А потім вони будуть служити екраном для полум'я
в центрі багаття та поступово самі почнуть горіти та давати додатковий жар.
Повільно згораючи, дрова дають багато вугілля та жару, що тримають високу
температуру. Таке багаття добре використовувати для приготування їжі, а також
для сушіння одягу.
У центрі простору між колодами укладається розпалювання - дрібні сухі гілки
ялини, береста, папір.
Вішати відра над багаттям треба, тільки коли воно добре розгорілося. Полум'я
треба "підгодовувати" поступово, уловлюючи моменти, коли остання порція дров вже
близька до прогорання.
Встановлення наметів. Стандартну двоскатну палатку розкладають двоє (інші її
мешканці виконують інші роботи з упорядкування біваку). Для цього оглядають
вибране для неї місце, ретельно визбирують усе те, що може муляти (камінчики,
гілки, шишки), якщо є можливість - наривають сухої трави та вистелюють нею місце
розбивання.
Якщо майданчик має невеликий загальний нахил, палатку треба орієнтувати так, щоб
вхід в неї розташовувався вище по схилу, а верх був паралельно лінії нахилу.
Тоді вночі туристи не будуть скочуватися до одного боку.
Під дно палатки підстилають поліетиленову плівку, яка не повинна бути за
розмірами більша самого дна: інакше під час дощу виступаючі краї плівки будуть
збирати стікаючу зі скатів даху воду і під сплячими в палатці утвориться калюжа.
Ставлять палатку по-різному. Можна, наприклад, просто підвісити верх без опори
на стійки між двома деревами і тільки пришпилити до землі дно та кути скатів
даху. А іноді, якщо ніч тепла та зоряна, палатку просто розстеляють на землі та
забираються в неї, як у конверт.
Палатку виймають з чохла, зав'язують петлі на кінцях усіх розтяжок (петлі можна
зав'язувати і в момент забивання кілочків, і завчасно). Буває, що розтяжка
використовується не на всю довжину, тому інколи доцільно на кожній розтяжці
завчасно зав'язати відразу декілька петель, а використовувати ту петлю, яка
підходить.
Знаходять дно намета. Воно, як правило, трохи відрізняється кольором від схилів.
Кожний бере по два кілочки. Кілочком №1 (рис. 5.10) закріплюється один з кутів
дна, розтягується дно і кілочками №№2,3,4 фіксуються три інші його кути.
Рис. 5.10.
Тепер кожен бере по альпенштоку (це дві високі підпорки) у палатку. Вони
складаються, як правило, із двох чи трьох частин. На схемі вони позначені
вертикальними пунктирами та літерами А, ставлять їх спереду та позаду палатки.
Зверху у кутках для їх фіксації є два отвори, а на дні палатки - відповідні
брезентові квадрати. Щоб поставити задній альпеншток за правилами, одному треба
залізти у палатку. Тому, щоб не робити цієї операції, часто ставлять задній
альпеншток просто зовні палатки, що в принципі допустимо.
За передню і задню розтяжки натягується верх палатки, по лінії симетрії палатки
надійно забиваються два основні кілочки №5 та №6. Після цих дій альпенштоки
повинні вже стояти самі, без підтримки.
Залишилось попарно натягти та закріпити бокові розтяжки: спочатку дві передні,
потім дві задні (кріпити середини як дна, так і боків палаток зовсім не
обов'язково).
Бокові розтяжки треба натягувати по діагоналі, як логічне продовження бокового
схилу палатки (дивись схему). Палатка поставлена правильно, якщо:
а) бокові схили намету провисають рівно, без складок; б) передня і задня стінки палатки та альпенштоки стоять вертикально; в) обидві поли входу палатки обвисають ледь торкаючись одна одної та дна намету.
Усі шпильки та кілки встромляються в землю не вертикально, а з невеликим нахилом
в протилежний від відтяжки бік. Довжину відтяжок вибирають такою, щоб кут між
ними та землею був не більшим 45°, інакше кілочки будуть погано триматися в
ґрунті (рис. 5.11). При куті 30° для висмикування кілочка знадобиться вдвічі
більше сили, ніж при куті в 45°, - палатка встоїть в непогоду. Відтяжка повинна
бути перпендикулярна вісі кілочка, в іншому випадку з'являється висмикуюча сила,
і на пухкому грунті при вітрі кілок не встоїть і вилетить.
Рис. 5.11. Як правильно встромити в землю кілочок
для закріплення палатки
На кам'яному чи пісчаному ґрунті відтяжки закріплюють камінням, прив'язавши
вільні кінці мотузок відтяжок до петель дна.
Ранок. Відхід від біваку. Ввечері важливо встановити та оголосити про контрольні
терміни: о котрій годині підйом, коли повинен бути готовий сніданок, коли група
повинна вийти.
Поки чергові готують сніданок, всі інші повинні не тільки зібрати свої рюкзаки,
зняти палатки, але і допомогти у зборах черговим - зібрати все їх майно.
Сушити взуття та одяг треба з вечора, вранці ж процес сушки довести до кінця. Не
можна сушити одяг та взуття близько від багаття.
Для миття посуду в госпмішку повинні бути мочалки (жорсткі дротяні та м'які
поролонові), господарське мило, суха гірчиця. Краще мити посуд гарячою водою, а
не холодною річковою.
До відходу з біваку треба зібрати всі залишки та відходи у сміттєву ямку, та
засипати її.
У прогорілому, ретельно залитому водою багатті не повинно залишатись великих
головешок. Якщо при розведенні багаття був вирубаний дерен, його треба знову
покласти на місце, поливши зверху водою. Треба залишити після себе вигляд
недоторканої галявини.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.